Не можна осягти неосяжне й описати те, що не надається до описання. Але в рамках чарту суб'єктивних театральних очікувань 2016-го годилося б виділити деякі потенційно привабливі проекти. Про майбутню прем'єрну якість наразі немає резону навіть заїкатися (поживемо - оцінимо). Зате є аргументи підкреслити: у 2016-му український театр буде енергійно борсатися, намагаючись вирватися з традиційної репертуарної шинелі: багато проектів очікуються у форматі копродукції, підкреслено декларованої "незалежності".
У 2016-му також помітна присутність у зведеній афіші нової української драми і гостей-драматургів із Білорусі, далекого зарубіжжя.
2016-й - рік В.Шекспіра (400 років, як драматург упокоївся). І цього ж року дві круглі дати (народження та кончина) - в І.Франка. Твори великих авторів щедро представлені у зведеній театральній афіші-2016.
"Декамерон"
Днями молодіжний акторський склад Київського Молодого театру почав репетиції наперед резонансної постановки 2016-го - "Декамерон" за мотивами вибраних новел Джованні Боккаччо.
Шедевр раннього італійського Ренесансу (приблизно 1354 р.) і наші нинішні українські реалії... Як закільцювати різні часи й почуття в одну вічність? Тим паче на основі такого грайливого, фривольного і дуже відвертого матеріалу?
Наскільки можна судити, режисер Андрій Білоус вбачає смисл майбутнього видовища в рятівному зціленні від "чуми" повсякденності - через плотське, душевне та духовне начала.
Нагадаю, що чума прямо лютує на сторінках "Декамерона", і герої Боккаччо, рятуючись від зарази, усамітнюються, заглиблюються, віддаючись несамовитим і пікантним розповідям на різноманітні теми (переважно еротичні та релігійні). Шедевр Боккаччо історики так і характеризують - бенкет (духу і плоті) під час чуми. Любов у різних її проявах, мабуть, єдина мікстура від хворостей, які уражають організм соціуму (і середньовічного, і сучасного).
Новий спектакль Молодого, можливо, доведеться віднести до номінації "Найвідвертіше видовище року".
"Троїл і Крессіда"
У номінації "Міжнародний шекспірівський проект" - "Троїл і Крессіда". Він здійснюється під дахом Київського театру на Подолі (з участю британських та українських інституцій).
Це нетипова трагедія Вільяма Шекспіра. "Нетипова" вона, на думку дослідників, хоча б тим, що відступає від суворих канонів трагічного, передбачаючи ситуації відверто комічні. У центрі історії, освяченої загравою Троянської війни, любовні пригоди Троїла і Крессіди. Їхній взаємності та щастю заважає війна.
Саме ця п'єса не особливо шанована різними режисерами-шекспірознавцями. Мабуть, останній гучний спектакль "Троїл і Крессіда" поставив у нульові Рімас Тумінас у Вахтанговському театрі.
У київській постановці беруть участь Сергій Сипливий, Ахтем Сеїтаблаєв, Остап Ступка. Режисер проекту - британець Джонатан Балатлава.
"Річард III"
Ще один шекспірівський проект, анонсований Національним театром ім. І.Франка, увійде до умовної номінації "Шекспірівські лиходії". Роботу над "Річардом III" незабаром розпочне грузинський режисер Автанділ Варсімашвілі. Для нього це не перше звернення до великої трагедії Шекспіра. Тим цікавіший новий погляд на стару вічну історію.
Варсімашвілі - художній керівник Тбіліського театру ім. О.Грибоєдова, учень Роберта Стуруа. У його послужному списку спектаклі на майданчиках Грузії та РФ, а також зйомки художніх фільмів. Репертуарні уподобання Варсімашвілі - Шекспір, Гольдоні, Булгаков, Золя, Брехт, Чехов, Толстой. Наразі поки що невідомий розподіл у київському "Річарді". Але відомо, що грузинському гостю українська трупа дуже сподобалася.
"Украдене щастя"
Класична драма Івана Франка у 2016-му з'явиться відразу на кількох українських сценах - у зведеній номінації "Ювілейне". Особлива увага - до оперної постановки "Украденого щастя", яку ініціював художній керівник Одеського оперного театру Борис Блох.
Композитор Юлій Мейтус (1903-1997) - автор таких екзотичних оперних творів, як "Ріхар Зорге", "Брати Ульянови", "Іван Грозний". Мейтус також написав опери "Гайдамаки", "Ярослав Мудрий" та "Украдене щастя". Останній твір недавно ставили у Львівській опері. Фахівці відзначають високий рівень музики Мейтуса в "Украденому". А якщо музика вічна, то ніяка історична ревізія її не лякає.
"Все життя попереду"
Ще восени Київський театр драми та комедії на Лівому березі Дніпра на офіційному сайті анонсував намір режисера Дмитра Богомазова почати розробку досить цікавого матеріалу - сценічної версії роману Еміля Ажара "Життя попереду". У середині 70-х книжка здобула Гонкурівську премію й навіть спровокувала скандал. Адже під псевдонімом Ажар приховувався відомий французький письменник Ромен Гарі.
Герої "Життя" - арабський хлопчик Мухаммед і стара єврейка мадам Роза. Він і вона як можуть допомагають одне одному вижити у складному світі, шматованому нетерпимістю та міжнаціональними конфліктами. Таким чином, очікувана прем'єра від Богомазова відразу потрапляє в номінацію - "Діти різних народів".
"Парфумер"
П'єсу Василя Сігарєва "Парфумер" за мотивами роману Патріка Зюскінда має намір поставити у 2016-му режисер Максим Голенко. Питання - де? Судячи з усього, передбачається незалежна територія, як у випадку з "Вієм" та іншими проектами.
Власне, режисер і його партнери знайшли формулу простору, в якому хотіли б жити й творити, - "Дикий театр". Це компанія, яка збирає незалежні театральні проекти, об'єднуючи незалежних акторів, режисерів, кураторів.
Про "Парфумера" можна сказати кількома словами - один із найкращих творів ХХ ст. Своєю чергою, Сігарєв - один із найкращих російських драматургів нового часу. Що ж до українського режисера Голенка - тільки торік він спромігся на приголомшливий рекорд: на різних майданчиках поставив відразу 9 спектаклів.
"Парфумер" органічно розмістився б у номінації "Запахи року". Тим більше що запахи як персонажі присутні і в п'єсі Сігарєва.
"Ініціали зірки"
Ще один незалежний театральний арт-проект, на чолі якого - Ірма Вітовська. Акторка, що стала безперервним інформприводом у 2015-му після успіху "Сталкерів" та "Оскара". Вже навесні вона обіцяє нову "бомбу". Назву поки що засекречено. Відомо лише, що в центрі майбутнього моноспектаклю (такої собі сповіді) опиниться одна з найяскравіших жінок ХХ ст. Кумир натовпу й улюблене обличчя всесвітнього глянцю. Можна тільки гадати - хто саме? Евіта Перон? Жаклін Кеннеді? Едіт Піаф? Марлен Дитріх? Коко Шанель?
Номінація зрозуміла - "Феміна року".
"Це все вона!"
30-річний білоруський драматург Андрій Іванов - автор п'єси "Це все вона!" Текст народився три роки тому, зацікавивши читачів і режисерів. Конфлікт історії - стосунки матері й сина (важкого підлітка). Мати, прагнучи зазирнути в тайники внутрішнього світу дитини, використовує трохи екстремальний педагогічний метод. Під ім'ям Тофі мати реєструється в соцмережі - і намагається вивести свого хлопчика "на чисту воду".
Куди заведе їх небезпечний віртуальний роман? Чи знайдуть одне одного мати й син - після пограничного обману та дитячої відвертості?
На ці запитання - у номінації "Самотність у мережі" має відповісти молода режисерка Влада Белозеренко. А також актори - Римма Зюбіна та Олег Коркушко. Незабаром вони представлять свою прем'єру в Київському Молодому театрі.
"Слава героям"
Торішня прем'єрна хода п'єси Павла Ар'є "На початку і наприкінці часів" ("Баба Пріся") по різних сценах країни не могла не загострити інтерес до інших п'єс автора. Одна з них - "Слава героям" (2012) - в умовній номінації "Усі люди брати".
Герої двох фронтів - радянського та українського - зустрічаються в одній лікарні. У кожного своя історична правда. У кожного свої ідеали. Тим часом і одна батьківщина, яку важко ділити. Досить гострий текст, який роз'ятрює незагойні рани нашої історії та сучасності, вимагає від режисера особливого такту, людської мудрості, тонкого художнього чуття (якщо, звісно, цей режисер не закоренілий провокатор).
У Львівському театрі ім. Лесі Українки "Героїв" ставить режисер Олексій Кравчук. У головних ролях - Олег Стефан та Юрій Хвостенко.
У київських "Золотих воротах" своїх "Героїв" скоро покаже режисер Станіслав Жирков. Це спільний проект із Івано-Франківським театром ім. І.Франка (у головних ролях Олексій Гнатковський та Дмитро Рибалевський). По черзі київські актори гратимуть - в Івано-Франківську, а івано-франківські - у столиці.