«У Києві будують і знищують будинки, зокрема й історичні пам’ятники, без будь-якого правового оформлення, без проектної документації, без урахування думки громадськості», — про це заявив голова Клубу естетичної непокори, професор архітектури Лариса Скорик на громадських слуханнях «Проблеми забудови й цілісності історичного середовища Києва».
Напередодні Всесвітнього дня охорони пам’ятників громадськість постала на захист історичного центру Києва та права громадян України контролювати рішення чиновників. Організатори акції в особі 17 громадських організацій написали заяву на ім’я нардепа — соціаліста Віталія Шибка з проханням підтримати їхнє рішення — «боротися із сваволею місцевої влади» за допомогою закону. У зв’язку з цим напередодні слухань 24 офіційні листи з запитаннями від громадськості знайшли своїх адресатів у всіх гілках влади. Правда, відповіді організатори одержали, на жаль, не від усіх.
Зал Будинку архітекторів нагадував вулик. Тут аплодували, обурювалися, кричали, тупотіли ногами, обстоюючи свою думку. Учасники слухань були добре підготовлені й непохитні перед чиновниками з міськуправлінь, упевнені у своїй правоті. Чиновники, захищаючи честь мундира, читали напам’ять положення з законів про діяльність їхніх органів влади, відповідали на наболілі запитання спільноти, обіцяли в усьому розібратися й ужити заходів.
Тільки незрозуміло, де вони були, коли в мас-медіа з’являлися критичні матеріали, коли лантухами надходили листи й заяви в Київміськадміністрацію. «Схоже, їм було не до попереджень лікарів громадської думки, архітектори будували свій будинок під чітким керівництвом знахарів при владі», — так прокоментував дії київських зодчих колишній головний архітектор м. Києва М.Жариков.
Іван Фоменко, перший заступник глави Київміськадміністрації, розпочав свій виступ словами підтримки акції: «Такі громадські слухання дуже корисні, оскільки в них може брати участь велика кількість наукових фахівців і мешканців Києва. Нововведенням може стати спеціальний виставковий зал, у якому загал мав би змогу ознайомитися з проектами та обговорити їх перед узгодженням і затвердженням на містобудівній раді». Також друга особа Київміськадміністрації повідомила, що представників усіх зацікавлених громадських організацій включать до складу нової містобудівної ради, що однозначно додало певного оптимізму всім присутнім.
Проте подальше живе спілкування чиновника зі спільнотою було гумористичною виставою, сміх, та й годі.
Отже, кілька прикладів. На запитання аудиторії про те, чому досі не звільнено начальника управління міськадміністрації з охорони культурної спадщини Руслана Кухаренка й головного архітектора столиці Сергія Бабушкіна (на думку більшості, саме вони — головні винуватці знищення історичних пам’ятників), Фоменко сказав: «Якщо людина працює на своїй посаді, оголосити конкурс на заміщення її ми не можемо за законом, оскільки, підписуючи трудовий договір, не обмежили термін, на який приймали на роботу». Публіка відверто сміялася. У відповідь на сміх заступник голови міськадміністрації сказав: «Бабушкіна й Кухаренка буде понижено в посаді. Уже було оголошено конкурс на заміщення посад вищезгаданих. Для цього було ліквідовано Головне управління містобудування й архітектури й управління з охорони пам’ятників архітектури та природного середовища. Правда, конкурс не відбувся — заяв було надто мало». Повторне проведення конкурсу на вакантні посади голів реорганізованих установ — Главку містобудування, архітектури й дизайну міського середовища, Главку охорони культурної спадщини — заплановано на серпень.
Про забудову на площі перед стадіоном «Олімпійський», яка так обурила спільноту, заступник голови сказав: «Справді, там стоїть огорожа й ведуться роботи, але не для забудови, а з перепрокладання каналізаційного колектора. Ще з радянських часів він перебуває в аварійному стані. Десятки науково-дослідних інститутів подали висновок, що це загрожує лихом для Києва. Ми нав’язали проект інвестору, котрий ще не затвердив його. Коли проект буде затверджено, ми повідомимо».
На запитання глави Громадського контролю Миколи Зарицького «хто замовив фітнес-центр?», Іван Андрійович Фоменко трохи збентежився, відповівши запитанням «А про який фітнес-центр ідеться?».
— Про фітнес-центр на території Софіївського собору.
— Інвестор, що викупив усі квартири в будинку, передбачив проект.
— Прізвище?
— Прізвища я не знаю. Оскільки дозвіл одержувала фірма, а не прізвище.
— А замовником був хто?
— Замовник — «Будінвест» Шевченківського району, а інвестором була фірма, яка платить. Справді, ми збиралися з багатьма присутніми в залі, із Скорик, і з’ясували, що були великі порушення чинного будівельного законодавства, закону «Про архітектуру» й безлічі інших. Будівництво було зупинено, приписки про його припинення з’явилися задовго до критичних публікацій у пресі. І тільки після того, як проект було перепроектовано, дозволили продовжити будівництво. Адже розкопаний котлован міг заподіяти більше шкоди, ніж завершення будівництва.
Обстановка в залі ще більше розпалилася, коли представник Держекспертизи повідомив, що його установі «довелося проводити експертизу, коли палі було забито, фітнес-центр уже будувався, а в проекті були серйозні відхилення від держнорм проектування й будівництва». Але невдовзі проект змінили, скоригували — й експертиза дала добро.
Ясна річ, непокірливі естети на чолі з Ларисою Скорик не залишили без уваги загрозу будівництва на Дніпрових кручах багатоповерхового готелю «Інтерконтиненталь» (забудовник — фірма «Етрекс», про що вже писало «ДТ»), спорудження ресторану на території Києво-Печерської лаври, знищення шкільних подвір’їв, дитячих садків, спортмайданчиків, садово-паркових зон тощо.
Від представників влади на зустрічі також були присутні чиновники з управління екології та санепідемстанції, котрі говорили про недосконалість сьогоднішнього законодавства — це єдине, що вони могли сказати у відповідь на обвинувачення в незаконних діях, таких як будівництво автозаправок замість скверів, знищення зелених зон тощо. На жаль, представник прокуратури виступити не встиг, а либонь саме він міг би сказати важливі слова стосовно обговорюваних проблем.
Протягом усього чотиригодинного заходу зі сцени лунали докори та обвинувачення на адресу місцевої влади: «Безконтрольна влада розбещує тих, хто перебуває при владі».
У результаті було ухвалено резолюцію з 23 пунктів, за яку проголосували майже всі учасники слухань. Уперше громадськість на законних підставах без популістських гасел висловила недовіру органам місцевого самоврядування. Учасники вирішили звернутися до Президента, прем’єр-міністра, голови ВР із пропозицією ужити негайних заходів для припинення дій місцевої влади, розмежувати владні повноваження Київміськадміністрації і Київміськради, внести необхідні зміни й доповнення в законодавство. Було вирішено також створити Вищу громадську колегію з проблем забудови й цілісності історичного середовища Києва, яка від імені спільноти погоджуватиме всі проекти з реконструкції центральної частини Києва, проводитиме ревізію проектів реконструкції парків, акваторій, інших ландшафтних місць.
Посилаючись на резолюцію, громадські організації — ініціатори акції — вирішили звернутися в Генпрокуратуру з метою притягнення до відповідальності винних у заподіянні непоправних матеріальних втрат Києву і моральної шкоди її жителям.
Хочеться вірити, що конфлікт громадськості й київської влади розв’яжеться з вигодою для столичного града Києва. Адже він хоч і поранений, але ще живий, і його необхідно рятувати.