Через три роки — у 2011 році — відзначатиметься століття від дня народження видатного письменника ХХ століття Віктора Некрасова, життя і творчість якого нерозривно пов’язані з Києвом. Відомі діячі вітчизняної культури вже сьогодні вирішили звернутися до керівництва країни з низкою пропозицій щодо гідного вшанування літератора, чия повість «В окопах Сталінграда» стала, по суті, першою правдивою книжкою про Другу світову війну.
Київські сторінки в долі Некрасова не можна гортати байдуже... Ще залишилися люди, які пам’ятають письменника «у контексті Пасажу», та й Києва загалом. В’ячеслав Чорновіл свого часу влучно назвав Некрасова «українським Сахаровим». Письменник був небажаний для влади в усіх своїх громадянських і творчих виявах. Його обвинувачували водночас і в українському буржуазному націоналізмі, і у зв’язках із міжнародним сіонізмом. На думку Івана Дзюби, Івана Драча, Леся Танюка, Миколи Жулинського, Мирослава Поповича, Неллі Корнієнко, Євгена Сверстюка, Бориса Шифмана, «роль Некрасова в правозахисному русі та його значення для світової культури ще не здобули належної оцінки як на батьківщині письменника, так і за кордоном...» Діячі культури нагадують, що Бабин Яр, який сьогодні активно відвідують зокрема й керівники різних держав, багато в чому і був збережений завдяки видатному киянину, котрий вийшов один на один проти тоталітарного режиму — і переміг. Некрасов першим на весь голос заявив про те, що трагедія Бабиного Яру, в якому загинули люди різних національностей, це насамперед трагедія єврейського народу, оскільки євреїв фашисти знищували за національною ознакою.
Як відомо, доля Некрасова рясніє сюжетами драматичними. З одного боку, він одержав Сталінську премію, а з другого — його твори в Радянському Союзі критикували нещадно й попросту вилучали. Після митарств і знущань на батьківщині Некрасов емігрував і помер на чужині. Та його київське минуле — серйозна нагода згадати про письменника напередодні століття від дня його народження.
Звертаючись до Віктора Ющенка (напередодні підготовки круглого столу «Україна–Ізраїль»), відомі діячі української культури пропонують низку конкретних кроків щодо гідного увічнення пам’яті Некрасова:
«...присвоїти одній із вулиць у центрі Києва ім’я Віктора Некрасова — у 2008 році; сприяти перевиданню російською та українською мовами зібрання творів письменника — 2008—2011 роки; встановити щорічну літературну премію імені Некрасова — 2009 рік;
належним чином облаштувати могили близьких письменника на Байковому цвинтарі (ділянка №13) — 2008 рік;
подати в 2008 році від Української комісії зі справ ЮНЕСКО пропозицію про внесення прізвища Некрасова в календар пам’ятних дат ЮНЕСКО на 2011 рік;
відкрити в Києві пам’ятник письменнику — у 2011 році».
Автори звернення вважають, що такі заходи встановлять історичну справедливість стосовно письменника, і Некрасов посяде гідне місце серед видатних діячів України.