Недавно збірна Білорусі з футболу грала у Львові відбірний матч Євро-2016 зі збірною України.
З екранів не сходили кадри солідарного українсько-білоруського маршу під легендарний хіт уболівальників харківського "Металіста" про Путіна. Країна побачила на львівському стадіоні білоруські банери зі словами підтримки України та молодих хлопців із Мінська, Гомеля і Бреста, які в рамках акції "Ми з тобою однієї крові" здавали кров для поранених у зоні АТО українських бійців. Але говорити, що таке ставлення до України панує тільки в середовищі білоруських фанів, було б некоректно. Бо молодь, окрім футболу, любить ще й рок-музику. А одним із визнаних білоруських лідерів вважається група Trubetskoy - нова команда, яка виникла після переходу в новий проект творця і незмінного лідера групи "Ляпіс Трубецкой" Сергія Михалка…
Лідер групи Павло Булатніков і його колеги розповіли нам про нове життя.
- Павле, як у "Трубецкого" без приставки "Ляпіс" минув останній рік?
- Хотілося б краще, але, в принципі, добре.
- Як відомо, "Ляпіс Трубецкой" був заборонений у Білорусі. Тепер уже з новою назвою Trubetskoy ви можете вільно їздити з гастролями містами та селами своєї батьківщини?
- Зі скрипом, але нам дозволили гастролювати країною. Не з першого разу це вийшло.
- А чому зі скрипом? Адже у вас тепер тексти абсолютно неполітичні. Що, за старою звичкою не пускали?
- Так, мабуть, за старою звичкою. Очевидно, перестраховувалися. Але тепер ми вже безперешкодно їздимо містами й селами і Білорусі, і Росії, і України, і Прибалтики, і…
- І Швеції. В Youtube, запрошуючи на свій концерт у Стокгольмі, ви все зображали Карлсона з пропелером. Як шведи приймали білоруських Карлсонів?
- На диво. Нас дуже добре зустріли в Стокгольмі. Стокгольм розміщений на островах, фантастично гарне місто. Архітектура, атмосфера міста - прямо бомба. Шведи, хоч і розбалувані музикою, але до нас на концерт прийшли. Тільки вони чомусь не люблять Карлсона. Вважають його неправильним персонажем, бо маленький товстий чоловічок обманював маленького хлопчика. Тож, зображуючи для шведів Карлсона, ми могли зірвати концерт.
- Стокгольм прекрасний, але повернімося у Білорусь. Як вас сприймає публіка? Вона чекає від вас "Ляпіса Трубецкого" - чи вас уже сприймають саме як Trubetskoy, без Ляпіса?
- Нас уже сприймають саме як Trubetskoy. Уже вийшли наші сингли, люди знають ці пісні й підспівують нам. До нас ставляться як до повноцінного реалізованого колективу.
- Більшість ваших пісень досить позитивні й легкі, ось тільки пісня білоруською мовою "Паэт" вочевидь вибивається із загального ряду, починаючись словами - "Я бальны, бесскрыдлаты паэт…
- Це пісня на вірші нашого класика Максима Богдановича. Спочатку з'явилася музика, і ми вирішили, що вона дуже добре поєднується з цим текстом. Вийшла сумна балада на вірші класика. Так сталося, що день, коли народилася пісня, збігся з днем народження поета.
- А що взагалі зараз у Білорусі з рок-музикою?
- Рок-музики в Білорусі достатньо. Є дуже багато хороших музикантів, школа на серйозному рівні. Наш барабанщик Олександр Євгенович викладає в університеті, і він не дасть збрехати, що хороших молодих музикантів у Білорусі вистачає.
Олександр Сторожук (ударник групи Trubetskoy): - Білорусь за рівнем музики вища, ніж Росія. У нас столиця важкої музики - це Гомель і Гомельська область.
- Білоруський рок ближчий до європейського року, ніж до російського?
О.С. - Білоруський рок за стилем ближчий не до європейського, а до американського року. Половина рок-груп у Білорусі пишуть пісні англійською мовою.
- А ви пішли ще далі. В одному з останніх ваших кліпів "Гагарін" ви з участю російського репера Лігалайза поєднали реп і рок.
- Ми, взагалі, в принципі ні від чого не відмовляємося. Якщо будуть якісь цікаві для нас пропозиції, із задоволенням їх реалізуємо. Лігалайз був давнім шанувальником "Ляпіса Трубецкого", часто бував у нашій гримерці. Коли ми створили вже новий колектив, спілкування тривало. На одній із зустрічей з'ясувалося, що в нас є одна спільна пісня, яка нам дуже подобається, - пісня Seed групи The Roots. Ми вирішили за її мотивами зробити трек. Знімали кліп у Києві, а його режисером став Олександр Стеколенко - автор практично всіх останніх кліпів групи "Ляпіс Трубецкой": "Не быць скотам!", "Я верю", "Принцесса", "Месяц".
- З українськими музикантами ви плануєте якісь спільні проекти?
- Зараз у нас весь час забирають гастролі та запис нового альбому. Коли випустимо альбом, можна буде подумати про якісь спільні пісні, у тому числі й з українськими музикантами.
- І коли ж ми зможемо почути ваш новий альбом?
- Можна вважати, що він уже записаний. Залишилися деякі технічні нюанси, юридичні зволікання та інша бюрократія. На всю цю тяганину піде ще десь місяць. Мабуть, альбом вийде в жовтні. А презентувати новий альбом у Києві ми плануємо 8 листопада.
- Якою мовою будуть пісні в новому альбомі?
- Усі останні пісні, які ви вже чули, до нового альбому не ввійдуть. Навіть наш останній кліп "Завершается игра", який ми презентували 31 серпня, жодного стосунку до нового альбому не має. Це буде абсолютно новий матеріал і білоруською, і російською мовами.
- Ви регулярно виступаєте в Росії. Рік тому в інтерв'ю на одному з українських телеканалів ви відкрито висловлювалися на підтримку України.
- За рік нічого не змінилося.
- Ви не боїтеся, підтримуючи Україну, втратити частину публіки в Росії?
- Коли я це говорив, я розумів, що це будуть дивитися й слухати багато людей. Змінивши назву групи, ми не змінили ні своїх прапорів, ні своїх переконань. Наша позиція не змінилася, і якщо вона комусь не подобається - це його право. Але в Росії теж є притомні люди, які розуміють і підтримують нашу думку.
- У Росії багато артистів опинилися по різні боки "барикад", - це якось позначилося на ваших контактах із російськими музикантами?
- Усі наші "кореші" в Росії стоять на тій позиції, що й ми, тому нічого змінювати у стосунках не довелося.
- Тоді ж, рік тому, ви казали, що Білорусь підтримує Україну, у тому числі й на рівні державних ЗМІ. А 5 вересня нинішнього року, перед футбольним матчем України і Білорусі у Львові, білоруські та українські фанати здали кров для воїнів, поранених у зоні АТО. Це позиція футбольного фан-клубу Білорусі чи позиція більшості? Які настрої в Білорусі тепер?
- Знову ж повторюся, скрізь є притомні люди. У Білорусі багато російських телеканалів. Позиція людей, зомбованих російськими телеканалами, зрозуміла. Ну, а реакція на все, що відбувається, нормальних людей очевидна…
- У вас у Білорусі зараз взагалі коїться щось неймовірне, Олександр Лукашенко почав випускати політв'язнів?..
- Так, ми самі поки що не розуміємо, що коїться. Мабуть, це тому, що в нас 11 жовтня президентські вибори.
- Правда, що в Білорусі зараз з'явилося багато курсів білоруської мови, на яку Лукашенко ще 1995 р. почав гоніння, заявивши: "Люди, які говорять білоруською мовою, не можуть нічого робити, окрім як розмовляти нею, тому що білоруською не можна висловити нічого великого. Білоруська мова - бідна мова"...
- Так, це зараз дуже популярний рух у Білорусі. Курси називаються "МОВА НАНОВА", приходить досить багато людей. Тішить, що дедалі більше людей ідентифікують, усвідомлюють себе білорусами. І це просто здорово, що в Білорусі відроджуються традиції та мова.
- А що особисто для вас означають президентські вибори в Білорусі? Наскільки слово "вибір" тут актуальне?..
- Мені здається, що в нашій країні все вже давно вирішено. Ці вибори - всього лише фарс для приїжджих, із киданням папірців. А результати вже давно всі пораховані. Для мене вибори президента - тільки назва. Вибору немає.
- Але Олександр Лукашенко навіть випустив із в'язниці одного з кандидатів у президенти…
- Це неважливо. Вже які вибори поспіль опозиція пропонує - зробімо прозорі урни, поставмо камери, щоб усе було по-чесному. На що їм відповідають якимсь дебільним аргументом - "наше законодавство не передбачає"… Чого не передбачає? Опозиція вже навіть пропонувала сама знайти гроші, щоб держава не витратила ані копійки на обладнання виборчих дільниць. А у відповідь все те саме - "у нас законодавство не передбачає"…
- А ще ви розповідали, що білоруси захоплюються українським Майданом і вважають його прикладом для наслідування.
- Так воно і є.
- Чи можливий Майдан у Білорусі?
- Поки що ні. У Білорусі ситуація стабільно застійна.