Ілля Межул «По Ізраїлю» |
Луї Жак Дагерр народився в рік Великої французької революції. Майже через півстоліття він став одним із організаторів технічної та культурної революції, яка, по суті, є майже втіленням чарівної мрії. Скільки віків і тисячоліть людство вдивлялось у своє відображення в дзеркалах і безнадійно усвідомлювало, що плин часу такий же невпинний і в антисвіті полірованих поверхонь. І раптом виявилося, що оброблена парою йоду срібна пластина здатна з допомогою камери-обскури зупиняти час. Фантастика!
Скільки миттєвостей зафіксовано за два неповних століття існування фотографії. Мільярди? Чи вже трильйони? Фотографія — мистецтво, варте персональної музи, — чи просто послідовність фізичних та хімічних процесів, у яких людина-творець присутня лише в момент вибору об’єкта зйомки та натискання кнопки? Дискусія, що розпочалася, мабуть, одночасно з появою першого дагерротипу, в епоху тотального оцифрування навколишнього світу знову стала актуальною: чи не знищать фотохудожників легіони аматорів-обивателів, озброєних довершеною фототехнікою, доступною раніше лише вибраним? Але особливо перейматися не варто. Уявімо гіпотетичну ситуацію — кожному мешканцю Землі видано по скрипці Страдіварі. Чи зазвучить враз райський оркестр? Сумнівно. Але шанси на появу нових Паганіні зростуть великою мірою. Зрозуміло, чим більше людей візьмуть до рук фотокамери, тим імовірніша поява світлин-шедеврів.
Майже одночасно в різних залах Києва пройшли три фотовиставки. Різні автори, різні погляди на довколишній світ, навіть різні континенти, на яких вишукували об’єкти українські фотомайстри.
Відомий мандрівник та фотохудожник Станіслав Мороз у галереї «Мистець» експонував виставку «Країна каньйонів» — результат подорожі до США. Місця, відомі з рекламних буклетів, підручників географії, вестернів. Але погляд Станіслава на цей фантастичний світ унікальний і неповторний. Споглядання цих великих, технічно й мистецьки довершених робіт породжує усвідомлення того, що Час — не тільки безжалісний руйнівник Хронос, а і обдарований безмежною фантазією творець.
Мабуть, найвищою оцінкою виставки є запис у Книзі відгуків, у якому мешканець США констатує, що Станіслав Мороз відкрив йому красу та привабливість природи південно-західних штатів. Американець із соромом визнає, що ніколи не бував у тих краях, але обов’язково виправить цю помилку. Велика сила мистецтва! Станіслав Мороз обіцяє найближчим часом ознайомити киян зі своїми підводними фоторепортажами. Можна впевнено стверджувати: виставка буде неординарною.
«Зарубки на носах». Така оригінальна назва фотовиставки Віктора Кудіна, що експонувалась у Фонді сприяння розвитку мистецтв. Зі своєї подорожі до Нідерландів знаний архітектор і художник привіз серію фотографій, на яких зображені виключно носи, але не громадян королівства, а великих та малих суден, що, як тюльпани чи корови, є одним із символів цієї унікальної, вартої найширшої уваги країни. Дивно, але за цими портретами форштевнів, якорів, архітектури кораблів чітко вгадується вся велич цієї маленької країни. Недарма, надивившись на життя Роттердама, Амстердама, Гааги, Петро І зі скаженою енергією відшукав придатне болото і почав будувати Петербург. Якби-то ми в Україні докладали до своєї країни хоч один відсоток праці, яку вклали у свою низьку землю голландці…
Головна справа життя Іллі Межула — відкриття світу. Сотні тисяч кілометрів по Європі в подорожах разом із ним пройшли тисячі наших громадян. Завжди в руках Іллі фотоапарат. Його фотоархіву міг би позаздрити і солідний географічний часопис зі столітньою біографією. Чергова виставка фотомайстра присвячена Ізраїлю, країні, яка, завдяки кількості перших рядків інформагенцій, мабуть, найвідоміша у світі. І водночас вона — жертва стереотипів: святі місця, ортодоксальні іудеї, терор, Мертве море. Ілля Межул не оминає головних символів Землі обітованої, але погляд автора не патетичний, а, швидше, побутовий, дуже людяний: старі стіни поєднані зі стелажами туристичних сувенірів, прозаїчний апатичний кіт, що дрімає на синьому столі, не звертаючи уваги на довколишні піщано-водно-небесні краєвиди, ізраїльський прапор, вивішений патріотично налаштованим хазяїном на обшарпаному балконі поруч із гірляндами випраної білизни…
Такий могутній і безмежний світ, такий крихітний і беззахисний світ.