З 17 по 27 травня 2001 р. у Києві проходив ХІ міжнародний фестиваль Київської організації Національної спілки композиторів України «Музичні прем’єри сезону», організований Міністерством культури і мистецтв України, Національною спілкою композиторів України, Київською організацією НСКУ, Головним управлінням культури Київської держадміністрації та Центром музичної інформації НСКУ. Окремі акції проходили за сприяння посольств Австрії та Швеції в Україні, фундації «Про Гельвеція», Польського інституту в Україні.
ХІ «Музичні прем’єри сезону», які коштували стількох нервів і хвилювань його організаторам, а надто голові Київської організації СКУ Ігорю Щербакову та директору Центрмузінформу Ользі Голинській, стали надбанням історії.
А похвилюватися було чого: ще за тиждень до фестивалю не було відомо, чи відбудуться «Прем’єри» взагалі, щодня то відміняли приїзд закордонні гості, то «злітали» заплановані твори, а то й цілі програми. Найприкріший факт — з ряду причин «Думка» не змогла виконати такий очікуваний твір Євгена Станковича «Слово про похід Ігорів…» — під загрозою опинилося закриття… Проте, здається, без подібних «оказій» неможливий жоден фестиваль.
Для початку трошки статистики. За 10 фестивальних днів пройшло 25 концертів (6 з них — у Національній філармонії — найпрестижнішій залі країни!): 5 симфонічних — за участю Національного симфонічного оркестру України (диригенти Володимир Сіренко та Віктор Плоскіна), симфонічного оркестру Національної радіокомпанії (дир. В’ячеслав Блінов та Володимир Рунчак) та Естрадно-симфонічного оркестру (дир. Віктор Здоренко); 15 камерних концертів за участю оркестрів «Київська камерата» (дир. Валерій Матюхін), «Київські солісти» (дир. Богодар Которович), «Archi» (дир. Ігор Андрієвський), «Рікошет» (дир. Михайло Пікульський) та багатьох відомих виконавців; 4 хорових концерти камерні хори «Хрещатик» (дир. Лариса Бухонська), «Gloria» (Львів, дир. Володимир Сивохіп), хор Національного педуніверситету (дир. Павло Ковалик), а також Національна хорова капела «Думка» (дир. Євген Савчук). Причому зауважте: всі БЕЗКОШТОВНІ. І це в той час, коли, скажімо, у Великобританії за рядовий камерний концерт треба викласти не менше 20 FS!
У концертних програмах прозвучало більше 80 українських творів (переважно прем’єри). Свої композиції представили 45 київських композиторів, (в їх числі всесвітньо відомі кияни В.Сильвестров та Є.Станкович), а також гості зі Львова, Одеси, Ужгорода, Донецька, Харкова та ін. Звичайно, було віддано шану й українській класиці: Б.Лятошинському, Ю.Мейтусу, В.Губаренку та ін. Їх музика виступала в діалозі з найкращими класичними та сучасними зарубіжними зразками — творами І.Стравинського, Р.Штрауса, Ч.Айвза, В.Лютославського, К.Пендерецького та ін. Прикметно, що на «Прем’єрах» прозвучали твори іноземних авторів, написаних спеціально для цього фестивалю: «Presto (misura 80-83)» для струнних Андреаса Флодіна (Швеція) та «Modulation-Demodulation» для двох скрипок Кевіна Мелоуна (Великобританія). І, повірте, вони були дуже цікавими!
Три чудові концерти подарував «Прем’єрам» Польський інститут у Києві. Власні твори привезли всесвітньо відомі композитори Марек Стаховський, Збігнєв Буярський у виконанні талановитої польської віолончелістки Дороти Імєловської та Юрія Кота (ф-но) і камерного оркестру «Аrchi». Вступне слово про сучасну польську музику виголошував голова Краківської спілки композиторів Єжи Станкевич. До того ж в останні дні фестивалю прозвучали два духовні твори — «О, як тужиш, Мати» та «Жаль за гріхи» Анджея Нікодемовича — польського композитора, який більшість свого життя прожив у Львові, у виконанні львівського камерного хору «Глорія». Автор, який прибув до Києва (останній раз він був тут 22 роки тому), був зворушений мало не до сліз. А прекрасна львівська піаністка Оксана Рапіта блискуче зіграла Концерт для ф-но з оркестром Лютославського, і це стало ще одним — коштовним дарунком фестивалю. Таким чином музика наших західних сусідів і добрих знайомих склала окрему і доволі розмаїту й яскраву сторінку «Прем’єр».
Безперечною кульмінацією фестивалю став концерт «Born in 1935» — «Київська камерата» під орудою Сімона Камартіна (Швейцарія) виконала твори швейцарця Гіона Дерунгса (він спеціально приїхав), чеха Їрі Темла, естонця Арво Пярта та грузина Гії Канчелі. Всі названі автори — композитори зі світовим ім’ям, кожен з них — гордість для своєї країни, (на жаль, останні двоє живуть зараз у Німеччині). Їх музика сьогодні часто звучить і прикрашає мало не кожен світовий фестиваль. Вона самобутня своїм яскравим національним корінням і незабутня для кожного, хто хоч раз її почує, і тому публіка ще довго шаленіла після останнього акорду, не відпускаючи музикантів зі сцени.
Не можу не згадати про окрему — хорову сторінку «Прем’єр». Вже давно повелося, що концерти, на яких виконується хорова музика, проходять при аншлагах: надто високий рівень наших колективів, та й твори того варті. Нинішній фестиваль не став винятком. А, до того ж, «відкрив» новий «концертний» зал — церкву Миколи Притиска на Подолі з її унікальною акустикою. Тож не дивно, що прекрасно прозвучали псалми Богдани Фільц, Віктора Степурка, Юрія Іщенка та ін. у виконанні хору «Хрещатик». А ось Хору Національного педуніверситету, який вперше у Києві виконав «Літургію Св. Іоанна Златоустого» нашого колишнього співвітчизника Валерія Кікти, ще є над чим попрацювати — цей вельми мелодійний і цікавий твір прозвучав досить одноманітно. Порадував шанувальників і розширив їх коло львівський камерний хор «Глорія», виконавши прем’єрні духовні мініатюри Єгора Щербакова «Богородице, Діво, радуйся» та Ганни Гаврилець «Херувимська» та «Тебе поєм…», ще й, до того ж, відкривши нам нового, досі незнаного, просвітленого й високого Віталія Губаренка — Камерна симфонія №5 «Canto Ricordo» для скрипки (Оксана Рокитинець) та мішаного хору а capella.
Хоча б побіжно мушу згадати феноменальний концерт фортепіанного дуету Ірина Алексійчук—Юрій Кот. Як і задерикуватого Пуленка (Концерт для 2-х ф-но з оркестром) у львів’ян Мирослава Драгана та Йожефа Ерміня. Отже, як бачите, «львівська» сторінка фестивалю вийшла не менш вагомою, аніж «польська»! І прем’єру зворушливого «Гімну 2001» для камерного оркестру («Київська камерата») Валентина Сильвестрова. Прозвучали також на фестивалі «Епітафія» та Перша симфонія цього великого нашого сучасника.
А найцікавішим, на думку мало не всіх опитаних гостей, учасників та слухачів, був твір композитора з Нідерландів (який, між іншим, також мав приїхати) Луїса Андрієссена «Symphony for open strings». Весь фокус у тому, що всі 12 інструментів оркестру перестроюються за спеціальними вказівками — тобто композитор оперує 48 звуками, створюючи несподівану темброву палітру: то немовби звучить губна гармошка, а то — фісгармонія чи баян і навіть, як ударні у «Весні священній» Стравинського.
Хоча фінальний знак оклику мало не зіпсували (посеред Концерту для скрипки з оркестром за «Божественною комедією» Данте Олександра Костіна раптом «включилася» Європейська площа, і протягом 10 хвилин Колонний зал слухав ведучого «Конкурсу краси у місті краси»), фестиваль завершився урочисто — величною прем’єрою масштабного твору львів’янина Юрія Ланюка під загадковою назвою «Палімпсести» у виконанні капели «Думка» та Національного симфонічного оркестру.
«Музичні прем’єри сезону’2001» щойно завершились, а оргкомітет вже виношує ще грандіозніші плани наступного фестивалю. Тож привітаймо себе і всіх причетних з непересічною подією в музичному житті нашої столиці й побажаємо успішного звершення всіх надій.