За своє життя мені доводилося писати чимало рецензій. Однак ніколи, мабуть, я не писала рецензії з таким ентузіазмом, як роблю це зараз з приводу видання першої в Україні регіональної — «Валківської енциклопедії». Можливо, тому, що таке видання дуже потрібне нашій українській читацькій громадськості, а ще, можливо, й тому, що це книга про «другу мою Батьківщину» — місто Валки на Харківщині, де мій дід по матері хірург і терапевт, заслужений лікар України Данило Михайлович Іванов пропрацював усе своє життя і де він похований.
Створив «Валківську енциклопедію» Іван Максимович Лисенко, а спонсорами видання були Мар’ян Коць (США) та Микола Ольховський (Москва). На її обкладинці (з валківським гербом) стоять такі видавничі орієнтири: Київ «Рада», Видавництво М.П.Коць — Харків — Київ —Нью-Йорк. 2000 рік.
Книгу відкриває розгорнута передмова автора про задум, виникнення і непросте здійснення «Валківської енциклопедії». Кілька слів про самого Івана Лисенка. Він — 1938 року народження, з села Черемушної Валківського району. Український письменник, музикознавець, джерелознавець і публіцист. Закінчив філологічний факультет Харківського університету. Працював шкільним учителем, згодом — на видавничо-редакторській роботі: в УРЕ, «Науковій думці», «Музичній Україні» та ін. Сам є автором численних статей в різних енциклопедичних виданнях.
«Валківська енциклопедія» — своєрідне документальне видання. Вона дає різноманітні відомості: головним чином про тих видатних людей в галузі культури, освіти, медицини, техніки й громадської діяльності, які є уродженцями цього краю або там постійно працювали й чимало для нього зробили, тих, що якоюсь мірою прославили Валки. Наприклад, видатні українські письменники: Петро Панч, Василь Минко, Гордій Коцюба, Олександр Корж, видатні артисти, скажімо, народні артисти України Микола Частій та Микола Манойло, заслужена артистка РРФСР в галузі кіно і драми Валентина Сєрова, знаменитий скульптор Андрій Дараган, чиї пам’ятники стоять на американському континенті, відомі українські вчені, а ще військові діячі, педагоги, науковці, працівники народного господарства.
Ми вже говорили, що у «Валківській енциклопедії» зроблено спробу висвітлити історію Валків всебічно, тобто там є статті і про валківських землевласників і вихідців з цього середовища із складною і суперечливою біографією. Скажімо, є докладна стаття про Федора Волика, землевласника й водночас актора-аматора, який 1903—04 мав власну акторську трупу, що з успіхом гастролювала в Україні та Росії. На сторінках енциклопедії фігурують яскраві постаті, зокрема Микола Єнішерлов, дуже заможний землевласник, голова Валківської земської управи і предводитель дворянства Валківського повіту. Він чимало зробив для розвитку місцевої освіти по лінії організації земських шкіл, відкрив у Валках ремісниче училище. Але також спричинився до антирадянського руху, будучи організатором Ков’язького повстання проти радянської влади в 1920 році.
«Валківська енциклопедія» — багатоілюстрована і не тільки різними картами й планами м.Валки в різні часи. В ній близько 300 фотографій. Є в енциклопедії описи приватних бібліотек, музеїв, архівів нині діючих і тих, що були знищені в різні часи.
Звичайно, як і кожне довідкове видання, «Валківська енциклопедія» не може претендувати на абсолютну повноту й вичерпність. Нещодавно, після успішної презентації у Валках, виникла ідея її перевидання більшим тиражем, але й з деякими доповненнями. Проте це справа майбутнього, а зараз, здається мені, ми можемо тільки щиро подякувати авторові енциклопедії та її спонсорам і взагалі тим, хто сприяв виникненню у нашому культурному житті такого видання. Сподіваємося також, що воно стане творчим поштовхом для появи й інших регіональних енциклопедій в сучасній Україні.