UA / RU
Підтримати ZN.ua

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ БЕЗ УПЕРЕДЖЕНЬ

Вихід першого тому Енциклопедії сучасної України ще викличе чимало дискусій. Поки що ж том на літеру «А», над упорядкуванням якого працювали Національна академія України та Наукове товариство імені Т.Г...

Автор: Олена Раскіна

Вихід першого тому Енциклопедії сучасної України ще викличе чимало дискусій. Поки що ж том на літеру «А», над упорядкуванням якого працювали Національна академія України та Наукове товариство імені Т.Г. Шевченка, лише має з’явитися на прилавках київських книгарень, і тому дискусії щодо нього не виходять за межі вузького кола посвячених. Підготовкою до дискусії можна було назвати прес-конференцію, яка відбулася в Міжнародному фонді «Відродження» і була присвячена виходу першого тому енциклопедії, де космополітично налаштованим упорядникам енциклопедії в особі академіка НАН України Івана Дзюби довелося знаходити спільну мову з деякими не космополітично налаштованими персонами.

Приводом для дискусії стало те, що Енциклопедія сучасної України присвячена не лише етнічним українцям і навіть не жителям України, а всім тим, хто надав нашій країні творчі та інші послуги — приміром, російськомовним ученим та письменникам, безпосередньо причетним до української культури. В енциклопедії фігурують також посли дружніх держав — приміром, пані Анна Азарі, Надзвичайний і Повноважний Посол держави Ізраїль в Україні. Такий благородний і широкий підхід викличе, звичайно, невдоволення націоналістично налаштованих кіл нашого суспільства, для яких сучасна Україна обмежується купкою одіозних особистостей. Тому упорядникам енциклопедії ще доведеться, мабуть, обстоювати своє дітище. І добре, якщо не з піною на устах.

Енциклопедія сучасної України виходить завдяки фінансовій підтримці Міжнародного фонду «Відродження», Фундації друзів Енциклопедії (США), а також добродійним внескам окремих установ і осіб в Україні та діаспорі і, звичайно, потребує офіційної державної допомоги. Двадцятип’ятитомне видання складатиметься з понад 65 тисяч статей і міститиме понад сорок тисяч ілюстрацій. А перший том містить 2732 статті, 1628 ілюстрацій, 50 таблиць і схем та 12 карт.

Власне кажучи, поки що Енциклопедія сучасної України існує лише у вигляді сигнальних примірників, які дали подивитися журналістам на прес-конференції. У продаж енциклопедія ще не надійшла, однак ця подія незабаром станеться. Крім персоналій, в енциклопедії, звичайно, містяться й абстрактні поняття та напрями разом із конкретними предметами. Одне слово, від адміністративного права до Богдана-Ігоря Антонича...

В енциклопедії є й інформація, присвячена відомим українцям і українознавцям, які проживають за кордоном. Є відомості, що стосуються місць проживання українців у далекому зарубіжжі. Крім того, упорядники зробили і своєрідний широкий жест: до їхньої праці ввійшла інформація про національні меншини України, їхніх знаменитих представників, історію, інституції і видання.

Матеріали енциклопедії охоплюють усі регіони України — їх історію, природні умови та культуру. Є в цій великій праці і статті, які стосуються навчальних закладів і навіть підприємств нашої країни. Одне слово, упорядники енциклопедії хотіли створити науково обгрунтований, а також соціально й культурно коректний портрет України. Коректність і обгрунтованість витримано, і при цьому, звичайно, неможливо було догодити всім, та така мета й не стояла. І навіть якщо каміння в упорядників енциклопедії полетить відразу з кількох сторін, їхнє благородне завдання буде виконане.

Томів, присвячених букві «Б», два, і вони вже практично готові. Перевитратами виробництва у випадку з енциклопедією можна назвати лише те, що всі абстрактні і конкретні поняття, вміщені в ній (приміром, астрономія чи адміністративне право), прив’язуються до України. З’являється відчуття, що предмети і поняття не можуть існувати самі по собі — без обов’язкового українського тла.

Зробивши широкий жест стосовно персоналій, упорядники енциклопедії не змогли зробити його щодо понять, предметів та напрямів. Напевно, у нашому не космополітично налаштованому суспільстві для кожного широкого жесту існують свої межі. І на енциклопедії ці межі все-таки позначилися. Звичайно, перед нами Енциклопедія сучасної України, та це не означає, що всі її статті мають бути україноподібними. Зрештою, астролябії та кавуни існували й існують самі собою. Причому як в Україні, так і поза її межами.