Чи чули ви «Ще не вмерла Україна» в рок-обробці?
Саме з неї розпочався в культурному центрі НТУУ «КПІ» триденний фестиваль «Рок- екзистенція». Більша частина публіки слухала роково-адаптований гімн стоячи. Це, на думку одного з присутніх, свідчить про те, що публіка зібралася «національно свідома». Виконавці гімну (група «Щастя») не стали, утім, ризикувати й перевіряти свідомість аудиторії на міцність. Вони зробили простіше — чемно попросили присутніх звільнитися з «крісельного ув’язнення».
Недалеко від мене з похмурим виглядом сиділа жінка постбальзаківського віку, яка, на перший погляд, зовсім випадково потрапила на роковий концерт. Виявилося — мама учасниці «Рок-екзистенції». Вона тужливо, байдуже і звично очікувала виходу свого чада (як і раніше чекала її — роками в коридорах художніх, музичних, хореографічної шкіл, відмежувавшись панциром байдужості від навколишньої дійсності). Коли ж юна рокерша ощасливила зал своєю появою, радість матусі була безмежною. Вона готова була кинутися до сцени і приєднатися до загального «рубилову».
Цікавий симптом, чи не правда? «Чим би дитя не тішилося» — з одного боку; «а може, саме цей шлях принесе славу (відомість, популярність, гроші)» — з другого. Але заспокойтеся, дорога матусе: рок сьогодні — справа не дуже прибуткова. Особливо український. Втім, який він?
За три дні фестивалю на сцені столичного залу побувало більше двадцяти українських груп. Така концентрація національної продукції — рідкість приємна і підбадьорююча.
З перших же виступів стало ясно, що український рок активно фемінізується. Більшу частину команд, що виступали, очолювали дівчата. У першому, «розігріваючому», фестивальному концерті засвітились десять ще молодих і (поки) маловідомих груп. Найяскравішими виглядали «Сбей пепелs» (Херсон), «Nameless» (Тернопіль), «Далеко» (Київ) і вже досить популярні «Фактично самі».
Програма другого дня ма-йоріла знайомими назвами — «Вій», «Армада», «Лос Динамос», «The Вйо» — усього сім, за статусом більш маститих, але за емоційною температурою виступів вони поступалися молодим і розкомплексованим.
Закривали «Екзистенцію» «дідусі» українського рока — «Мандри», «Мотор’ролла», «Мертвий півень», «Кому вниз».
Отже, панорама строката — як за географічними, так і за статевими й віковими ознаками. Усе разом узяте претендує на
Рок сьогодні
«Рок-екзистенція»-2000 показала стан української рок-музики на сьогоднішній день. Стан, можна сказати прямо, малозадовільний: із смутком можна констатувати розмивання, вимивання й вивітрювання ознак рока — часом до такої міри, що й назвати групу роковою важко.
Саунд переважної більшості тих, хто виступав, до образливого банальний: заспів вокаліста, баладно-оповідальний, у середньонизькому регістрі й неспотвореному тембрі, підтриманий ударними, басом і акомпонуючою гітарою, У приспіві ж — вибух драйва — голос-волання (вокалістка із групи «Далеко» використовувала мегафон), верещання соло і просто таки гарчання ритм-гітар, пропущене через усілякі «примочки», тремолюючий бас і пружне звучання ударних. Саме такий був саунд груп «Щастя», «Nameless», «Далеко», «Друга ріка», «Жандарми», «Королівські зайці» із Лесею Герасимчук, «Мертвий півень»...
Чи ж варто, дівчата, ласувати рибкою не надто свіжою? Адже афектну пару «шепіт серця — крик душі» експлуатував ще в далекі часи Муслім Магомаєв! (До речі, він теж ішов чужими слідами.)
Але були на «Екзистенції» й приємні нововведення — використання принципово нерокового інструментарія, які природно входили в стилі та саунд-групи. Таким був соло-тромбон у «Сбей пепелs», який достойно виконував функції соло-гітари. Його гліссандо, підвивання і нетемперирувані переходи (плюс віртуозна техніка) явно вигравали на загальному тлі. А ось ціла духова секція(!) у складі «Лос Динамос» сприймалася не більше ніж екзотика, прикмета диксиленду, чужого й неорганічного.
Чимало учасників фестивалю широко використовували фольклорний інструментарій, виправдовуючи рекламний заклик
«Вживайте українське»
А що є «українське» у роковому контексті? Запитання вкрай складне і, вочевидь, не до кінця зрозуміле і для учасників, і для організаторів «Екзистенції». Найпростіша відповідь, яка лежить на поверхні і є одним із критеріїв відбору — національна свідомість (читай: україномовність). В іншому випадку група не має шансів вийти на столичну публіку. Часом до цієї вихідної якості додавалося що- небудь ще, зокрема, використання колісної ліри і дримби (група «Вій»).
Висновок із сказаного простий: інколи досить екзотичного тембру допотопного музичного інструмента — і повністю створюється враження-європейської псевдосередньовічної баладності у дусі музики до лицарських фільмів (думаю, на наступних «Екзистенціях» подібних експериментів стане більше, адже принцип використання й експлуатації чужих знахідок, які забезпечують успіх, поширився і на рокові сфери).
До «національно свідомих» (читай — фольклорних) відносяться і «Фактично самі». На загальному альтернативно-індустріальному тлі рельєфно виділяються народна манера виконання і автентичні русальні «гукання», які чимось нагадують спів Каті Чілі.
Цікаво зазначити, що обидва гітаристи групи тримають інструменти праворуч. Як тут не пригадати знаменитого лівшу з ліверпульської четвірки! Полу Маккартні, щоправда, навряд чи доводилося ділитися своєю апаратурою й інструментами з іншими групами. «Фактично самі» для себе цю проблему вирішили кардинально просто — вони навчилися смикати за струни лівою рукою, щоб інші рокери не канючили. У цьому сенсі вони вже точно «фактично одні».
Народно-танцювальні ритмічні формули й фольклорні мелодійні оберти переважали в саунді груп «Мандри» і «Актус», частково «Крихітки Цахес». До речі, разюча подібність тембрів голосу вокалістки «Крихітки» і російської «зірки» Земфіри. Схожі навіть музичний матеріал і саунд. Якби «крихітка» ще й співала російською — тоді й невимогливий слухач засумнівався б в оригінальності того, що відбувається (а саме оригінальність є одним із критерієм відбору на «Рок-екзистенцію»).
Із сказаного логічно випливає, що для самих упорядників фестивалю поняття «український рок» сьогодні тотожне поняттю «україномовний». Цей етап становлення національного стилю, який рельєфно проявився ще на «Рок-екзистенцїї-97», благополучно триває донині. Вочевидь, якісні інтонаційні зміни вітчизняного рока стануться не так швидко. Тим більше, що часті випадки «заблукання» на рок- фестивалі випадкових звучань: електронні барабани, які відбивають техно-репові ритмоформули (у справжнього рока барабани виключно живі!), репова манера промовляння тексту, диксі-склад, поп- музика «The Вйо».
Певне, будь-яка група, яка співає українською мовою і добре опанувала інструменти, має сьогодні шанси потрапити як на «Рок-екзистенцію», так і на «Сонячні кларнети».
Залишається сподіватися, що не за горами той час, коли механічне запозичення ро-сійських та інших закордонних популярних зразків заміниться переваженням ознак укра-їнського саунда (того, який зараз народжується, — тяжко, у муках, методом проб і помилок, по краплі нагромаджуючи своєрідність). І настане час, коли використання колісної ліри та дримби як українсько-малоросійського штампу зміниться проникненням народно-пісенного пласта до музичної рок-тканини. Лише тоді український рок будуть впізнавати. Як британський, приміром, освячений традиціями «Бітлз». Або як андеграунд радянських вісімдесятих. Тоді, нарешті, животіння українського рока й заміниться його повнокровною екзистенцією.