13 січня, у казковий вечір напередодні старого Нового року в Москві, у Будинку кіно відкрився VI Міжнародний кінофестиваль «Лики кохання». З самої назви фестивалю зрозуміло, що мета його — довірча розмова з глядачем про кохання, з використанням усієї широкої палітри сучасної кіномови. Адже немає у світі нічого сильнішого від цього почуття, під впливом якого люди здійснюють найвищі подвиги й найзухваліші відкриття, воно ж може штовхнути на найвитонченіше підступництво та криваві війни.
Засновник фестивалю — група компаній «Кінотавр» і її президент Марк Рудінштейн, директор — Сітора Алієва, програмний директор — Сергій Лаврентьєв.
Народжені 1997 року, «Лики кохання» проходили як позаконкурсний форум, а в 2000-му вийшли на новий рівень — фестиваль зареєстровано Міжнародною федерацією кінопродюсерів (ФІАПФ) як тематичний конкурсний. Фільми, включені до конкурсу, присвячені вічній темі кохання між чоловіком і жінкою і мають бути зроблені не пізніше, як за два роки до початку фестивалю.
Нагороди й дипломи вручаються за такими номінаціями: Гран-прі «Золота стріла» — за кращий фільм, а також три призи «Срібна стріла» — за кращу жіночу роль, кращу чоловічу та кращий романтичний дует.
Головними «суддями кінокохання» є журі на чолі з американським актором Удо Кіром. У його складі — акторка з Греції Анні Лулу, режисер з Великобританії Поль Павліковський, наша Роксолана — Ольга Сумська, кінознавець, фундатор Гарвардського кіноархіву (США) Влада Петрич, югославська кіноактриса Віра Муєвич, грузинський режисер Діто Цинцадзе й теоретик кіно з Болгарії Олександр Янакієв.
У конкурсний показ включено 21 фільм, серед яких мексиканська стрічка «Сука-любов», що одержала Гран-прі Каннського тижня критики, і російська прем’єра «Російська красуня» за сценарієм Віктора Єрофєєва й Чезаре Форраріо; невідома за межами Чехії стрічка «Меланхолійна курка» і володар «Золотої камери» іранський фільм «Джомех».
Позаконкурсні покази йдуть під девізом «ХХ століття. Тоталітарні романи». У них також багато цікавих робіт, географія яких вихлюпується далеко за межі Європейського континенту. Про всі ці картини ми докладно поговоримо у фіналі фестивалю. Нині ж хотілося б трохи розповісти про фільм, показаний на його відкритті поза конкурсом.
Фільм «Приходь на мене подивитися...» зроблений за сценарієм Надії Птушкіної. П’єса «Різдвяна ніч», яка лягла в його основу, обійшла багато театрів країни. Київські театрали бачили її майже рік тому у виконанні Зінаїди Шарко, Валентина Гафта й інших відомих артистів під назвою «Стара діва». На відкритті ж «Ликів» була потрійна прем’єра: перший показ фільму глядачам, дебют драматурга Птушкіної в кіно й дебют Олега Янковського як режисера. Як дебютант виступив також співрежисер Янковського, відомий кінооператор Михайло Агранович.
Усупереч загальному скептичному настрою з приводу «проби пера» Олега Янковського в режисурі, спроба виявилася вельми вдалою. Гадаю, ця стрічка не лише буде в конкурсній програмі першого «Кінотавра» нового століття, а й стане володарем однієї з головних його премій. А московська критика цього разу виявилася вкрай доброзичливою й пророкує фільму місце «Іронії долі» у новорічній телесітці. «Приходь на мене подивитися...» — безумовний успіх продюсерської команди — Ігор Толстунов (НТБ-профі) і Володимир Грамматіков (студія Горького) за підтримки Служби кінематографії Міністерства культури РФ.
За жанром цей фільм — класична комедія помилок, добра різдвяна історія, що вселяє надію, з обов’язковим хепі-ендом. Самотня старіюча погануля стає улюбленою королевою, покинуте дівча знаходить родину, паралізована бабуся одужує, а новий росіянин перетворюється на людину, котра здатна на високі почуття й прагне тепла домашнього вогнища. Увесь цей єлей, проте, на екрані виглядає жваво і викликає довіру, набуваючи напівтонів завдяки чудовим, дуже точним акторським роботам. Злагоджений акторський ансамбль Катерини Васильєвої, яка вперше виконує «епохальну» роль, Ірини Купченко, нещасливої до жорсткості та водночас щасливої своєю незвичайною м’якою жіночністю, молодої дебютантки в кіно — Наталі Щукіної й Олега Янковського в ролі головного героя звучить чисто та злагоджено.
Повірте, це був хороший початок кінофестивалю, присвяченого темі кохання, і фільм цей займе гідне місце в серцях глядачів серед шанованих ними раніше кінохітів, які не стомлюються дивитися.