У концертах брали участь артисти різного віку: від зовсім юних, щойно випущених глієрівців із City Jazz, до аж ніяк не юного, але ще «о-го-го!» якого англійського тенор-саксофоніста Джорджа Хаслама - добре відомого киянам досвідченого й упевненого майстра. Як і вони, учасниками коктебельського марафону вдруге були, й, вочевидь, будуть тепер постійно Київ АРТ Ансамбль (керівник - артдиректор фестивалю піаніст Володимир Соляник) і група Наталі Лебедєвої Night Groove. Всі ці артисти - міцні музиканти, добрі друзі. Один із найдосвідченіших учасників фестивалю - гітарист, народний артист України Віктор Петренко, що виконав кілька п’єс у стилі фламенко. Дуже професійно прозвучав квартет «Дніпро», який грає добрий старий традиційний джаз. Трохи навантажили етнолатиші з «Патини», музика яких дуже яскраво-народна, поетична і вабляча, але, пардон, не протягом півтори години. Чудово сприйняла публіка обидва біг-бенди: кримського МВС і Чорноморського флоту Росії. Сподобалися їй і ростовці з Dixie Friends. Цікавим доповненням музичної програми стали дві арт-інсталяції Геннадія Гутгарца: розфарбовування двох пухкеньких голеньких панянок фарбами і вивалювання їх після цього тілами по полотну. Усе під девізом: «Більше джазу в Коктебелі». Поставлене завдання зажадало музичного супроводу, виконаного джаз-групою під керівництвом гітариста Володимира Молоткова. Традиційно добре сприйняла публіка талановитого і милого Енвера Ізмайлова - заслуженого артиста України, патріарха кримськотатарського джазу і його групи «Мінарет». Скромно, але, радше, з огляду на невивірене техзабезпечення, прозвучали музиканти сімферопольського тріо «Мелос». У проекті брали участь і дуже оригінальні й свіжі сили.
Музичним лідером першого дня став польський квартет Томаша Шукальського. Звукове наповнення, думка, інтонаційно-інформаційний обсяг ритмомелодійного простору, сильні драйв-грув, «серйозна» ладогармонічна база й ідеальний супертембр, рівний і глибокий у всьому діапазоні, яскраво засвітилися в перших зіграних композиціях. Його колеги: піаніст Артур Дудкевич, басист Даніель Бел і ударник Кшиштоф Дзедзич - чудові солісти й ансамблісти-акомпаніатори, особливо вирізняється майстерність Дудкевича. Енергетика збереглася і в третій п’єсі, баладі, що вдалося протягом фесту не багатьом. Щоправда, в наступній композиції грати стали простіше, проте більше - «валити», тобто грати гучніше й потужніше, де-не-де додаючи колтрейнівської модальності.
Дуже цікавим був виступ московського волинщика Володимира Лазерсона і групи «Волки и овцы». Кельтські інтонації в поєднанні з автентичною російською піснею дали глибокий, несподіваний і, як виявилося, довгожданий, закладений у нашій підсвідомості результат: повіяло свіжим духом народного мистецтва. І ця музика справила однаково сприятливе враження і на досвідченого критика, і на безневинно заблукалого на фест пляжника. Це не джаз, але будь-яка народна музика - імпровізація, тому її присутність на джазовому фесті дуже органічна. У Росії мало музики, що продовжує традиції Дмитра Покровського - зачинателя національного напряму російського джазу. Те ж саме можемо сказати і про себе. Крім етноджазу Енвера Ізмайлова, стилю world music групи Er. J. Orcestra і виняткових ManSound’івців, у нас джазу з українським відтінком немає. І будемо сподіватися на їхню участь у майбутніх «Джаз-Коктебелях».
Відмінно виглядало польське тріо акордеоністів. Молоді випускники Краківської вищої музичної школи джазу спеціально не навчалися. Motion Trio грало в Києві навесні, і тоді, і в Коктебелі музиканти були по-справжньому віртуозні. Крім того, у них величезний слуховий запас - від народної до авангардної музики, блискуча академічна освіта. Грають усе - від року до модерну, є володарями Гран-прі в номінації камерної музики 4-го конкурсу Кшиштофа Пендерецького і дивують слухачів різноплановими композиціями, наповненими груповими і сольними імпровізаціями. Публіка ревіла!
Хедлайнером Коктебеля-2004 став саксофоніст Ігор Бутман і його квартет. Бутман - постать культова. Вихованець російської джазової виконавської школи, який зробив шалену кар’єру не тільки в нас, а й за морями, - явище виняткове. Він грав із Д.Брубеком, Ч.Коріа, Петом Метіні і ледь не з усіма, із ким грати приємно, престижно, класно! Саме його спочатку Єльцин, а потім Путін «виставили» за Росію перед відомим знавцем джазового саксофона Білом Клінтоном, і він, як мовиться, не підвів... Він - відомий шоумен, людина, що відмінно орієнтується в джазовому бізнесі, і головне - блискучий музикант. У Коктебелі клеїв дурня, граючи імпровізації на теми з мультфільмів, та й смішно було б видавати філармонічний авангард на пляжі. Проте якість звуку, динамічний розмах і темперамент, феноменальна орнаментика, величезне, нерідко «невпинне» дихання метра, плюс найвищий рівень його партнерів - суперкоординація барабанщика Едуарда Зизака, звучання, дрібна техніка і гармонійна фантазія піаніста Антона Бароніна, а також рівний глибокий тембр контрабаса Віталія Соломонова - складові успіху їхнього фестивального виступу.