UA / RU
Підтримати ZN.ua

Джамала з натовпом гучним. в Юрмалі все-таки перемогла Пугачова

Тепер і на нашій вулиці свято. Усі радіють і пісеньки співають. Дві дівчини-краси добре й голосно три дні поспіль голосили за Україну в Юрмалі на «Новій хвилі»...

Автор: Олег Вергеліс

Тепер і на нашій вулиці свято. Усі радіють і пісеньки співають. Дві дівчини-краси добре й голосно три дні поспіль голосили за Україну в Юрмалі на «Новій хвилі». І отримали відповідні заохочення. Протеже хореографа Олени Коляденко — співачка Джамала — 50 тисяч євро та «почесну грамоту» за перше місце. Протеже В.Бебешка — співачка Міла Нітіч — 50 тисяч доларів і зірку першої величини від Алли Пугачової. Юлія Тимошенко першу переможницю на бланку Кабміну привітала докладно, а другу — ніби мимохідь. Це несправедливо. Тому що обидві хороші.

ЗАТ «НОВА ХВИЛЯ» (контрольний пакет акцій у Ігоря Крутого) стає вже традиційним літнім теледозвіллям для тих, хто ненавидить серіали цілорічно. Тобто шукає вечорами в ящику якусь хай тупу, але веселу альтернативу. І ТРК «Україна», придбавши цю тижневу телерозвагу, убиває відразу двох зайців. По-перше, зміцнює очевидну публічність дружби Р.Ахметова та І.Крутого, хазяїна каналу і його відданого побратима. По-друге, вносить хоч якесь розмаїття у протухле літнє телеменю: як-не-як прямі ефіри, ті самі на манежі і пристойні рейтингові результати.

І цього разу канал опинився в потрібному місці і в потрібний час. Він ніби додатково поважати себе примусив. Він доніс до патріотично налаштованих громадян прямоефірну благу звістку про наш подвійний поп-удар. Ура, ура. Вальдемар Дзікі п’є шампанське.

Видовище-шестиденка і справ­ді було в усіх на устах. Як­що визначати умовний рейтинг народного рецензування «Нової хвилі» (спираюся на власні дані), то... на першому місці, звісно, — «це наша перемога!» На другому — «вже не можу бачити цю Собчак!» На третьому — «скільки можна з цим Галкіним, вона що, справді з ним спить?»

Народ, він і в Африці народ.

А ось у мене є суб’єктивний «рейтинг» шести поп-вечорів на ризькому примор’ї, де вічно свіже повітря.

На першому (місці) — добра, непідла й неспекулятивна Ностальгія. Ви бачили вечір Анто­нова? Напевно відразу й пригадали свої танцюльки на дискотеках 80-х «под крышей дома»? По­тішна це людина — Антонов. Справжній поп-кумир 80-х — початку 90-х. Він якимось чином опинився осторонь нинішніх телемедіа. Його нечасто показують. Кажуть, він живе самітником, оточений стадом кішок та собак, в ефіри не рветься. І ось вам наочний приклад того, як «не рветься», але «розриває». Антонов, не найбільший пісняр часів занепаду СРСР, своїм публічним медійним мовчанням заслужив велику любов і набагато більшу повагу залів, ніж ті, кого з цих ефірів неможливо вигнати поганою мітлою... Ці громадяни, за винятком Паулса, саме й засідали в журі. У тій-таки ностальжі- номінації і добра згадка про чудового українського пісняра Ігоря Поклада. Його пісню про скрипаля у другий конкурсний вечір чудово, натхненно й політно виконала Міла Нітіч. І я подумав про те саме: живе цей скромний музикант, здається, в районі Гоголів­ської, ні слуху про нього ні духу, а пісні — геніальні... Ну нічого, прийдешні часи вже свої рейтинги складуть. І про піар-трубадурів нинішніх забудуть, а про талановитих мовчунів — не сумнівайтеся...

На другому моєму місці — і тут віддамо належне ЗАТ Крутого — і справді пристойний рівень відсіяних молодих виконавців. Можливо, найкращий за всі попередні роки. Це були різні молоді люди. Але іскорка артистизму та вокальних здібностей була наявна. Мабуть, за винятком цієї «пари» — начебто «нормальних». Понти ваші! І більше нічого в дуету, «перекупленого» в України Росією напередодні Юрмали. Заради бога, купуйте ще. Таких «паранормальних» у нас вагон і маленький візок — на всіх музканалах.

Як у казці, під номером три (у цьому рейтингу) — власне наші переможці. Нинішній народний ентузіазм навколо цих вокалісток пояснити легко. Вони — поки що неврахована категорія представників українського шоу-біз­несу — «антипластмаса». Тобто це ставка на живу реакцію, живе виконання, різножанровість подачі... Все те, чим природою обділені чемпіони наших ротацій — «татусеві дочки» й «силіконові мізки». Джамалу я вперше почув і побачив живцем на презентації радіо «АЛЛА». Вона співала про мільйон червоних троянд. На пер­ших акордах подумав: що за чудовисько в чалмі? А коли «в ночь ее поезд увез»: яке диво! Коляденко знайшла правильну артистку. Співачку, в якої є трішечки Агузарової, дрібка Сумак, міліметр Квітки Цісик (добре виконала «Ой верше...»). А головне — при цьому є власна індивідуальність. Джамало, ану ж бо розтопи цю бридку пластмасу, покажи, на що здатні горді доньки меджлісу! Люди вже давно чекають таких артисток — без понту, без парасолі (у вигляді «татусів»), а з дикою артистичною енергетикою і гарними голосами.

Гарний голос і в другої нашенької, на що правильно звернула увагу власниця бренду радіо «АЛЛА», тим більше що Мілу підло засудили деякі фанерники з журі... Але в Міли, на мій погляд, є одна проблема. Не репертуар і не зачіска (а особливо в перші два дні). А вітальна хмара продюсерської думки під назвою «Бебешко». Коли я чую на ТБ, про що і як він говорить, — я з жахом уявляю, про що і як вона співатиме під таким керівництвом. А жаль же буде чергової пташки.

Та поки що передчасно за чимсь жалкувати. Оскільки гроші (призові) — в дім, зірка (від Алли) — на чолі. Перемогли достойні. А виграла — найрозумніша. Знову Алла Борисівна. Чемпіонці змагань — 50 тисяч євро. А Музі, за деякими версіями, аж 500 тисяч у.о. від ЗАТ Крутого — Ахметова. Знай, так би мовити, наших.