Найперше, що здивувало і привернуло на себе увагу перед початком концерту солістів дніпропетровського Будинку органної та камерної музики — відсутність у місті належної реклами і... переповнений глядацький зал. Відомо — столичні концертні зали не часто бувають заповненими вщерть навіть під час виступу зарубіжних гастролерів. Що ж сталося? Може, справа в іменах солістів-зірок, чи в наборі класичних «шлягерів», які забезпечують легкий успіх і приваблюють слухачів? Побіжного погляду в зал вистачило, щоб зняти всі питання і переконатися — суть в іншому.
Урочистість й вагомість події створювали самі музиканти й музика, яку вони виконували. Це тим більше цікаво, бо колектив дніпропетровського Будинку органної та камерної музики існує лише 14 років. Це одна з наймолодших творчих установ країни. Однак за цей час тут вже склалося оригінальне спрямування і власний шлях пошуків в мистецтві. Є у дніпропетровців й своя аудиторія, свій слухач — люди різних поколінь і смаків. Попри всі колізії сьогодення цей художній колектив не розпався й не піддався почуттю «втоми» й розчарування, не втратив інтересу до своєї професії. Він — ініціатор багатьох творчих акцій, зокрема міжнародних фестивалів старовинної музики, хорового та камерного виконавства.
На свій концерт в Києві дні-пропетровські музиканти приїхали в повному складі. Кількісно невеликий колектив продемонстрував різнобарвну програму, з якою впорається не кожна філармонія... Те, що відбувалося на тісному сценічному просторі навколо органу інакше як своєрідним спектаклем не назвеш. Канделябри із запаленими свічками, стилізовані під старовину сукні й перуки на музикантах, звуки клавесину, що заполоняли зал поки публіка займала свої місця... До цього досвідченому столичному слухачеві не звикати: ми розпещені місцевими заїжджими ансамблями з їхніми концертними програмами, «інкрустованими» модною зараз старовинною музикою та рідкісними ін-струментами. Та й сама ідея театралізації не є новою. Однак у дні-пропетровців все це було вирішено по-своєму оригінально.
Програма була скомпонована на диво вдало, з тонким смаком і що не менш важливо — знанням психології сучасного слухацького сприйняття. Зміни виконавців, інструментальних складів були добре зрежисовані і нагадували виходи «дійових осіб» в театрі. Музичні шедеври минулого та композиції сучасних українських авторів сприймалися як символічні знаки тієї чи іншої музичної епохи. Біль-шість творів першого «історичного» відділу концерту складала широковідома музика, багато разів виконувана численними музикантами: Бах, Кореллі, Гендель, Моцарт, Чайковський, Мусоргський. Вразити чимось новим, виконуючи цю музику, сьогодні не просто. Проте дніпропетровці такої мети собі й не ставили. Головним було встановити атмосферу вільного невимушеного музикування, теплого спілкування. Різні за ступенем складності твори виконувались просто й природно, з добрим відчуттям жанру й стилю.
Зізнаюся, з подивом довелося спостерігати за тим, як в залі поступово зникала напруженість слухачів, як поринали вони в стихію гри, живого сприйняття творчості. Такий настрій створювався вишуканою клавесинною сюїтою «BACH» у виконанні Г.Ушакової та Н.Летюк, соковитістю музики А.Рейхи в яскравій інтерпретації квінтету духових інструментів «Престиж» (художній керівник Є.Токолов), романтичним пафосом фрагмента з фортепіанного квінтету Й.Брамса, який тонко передав ансамбль у складі І.Осєнєвої, І.Горського, Г.Ушакової, І.Кияшко та іншими. В загальну атмосферу спільного музикування органічно впліталися голоси хору хлопчиків (хормейстер Ю.Данилова) віртуозна гра молодої талановитої піаністки М.Михайліді, органістів Н.Юрчук та М.Григорова, вокальна майстерність О.Школи, Н.Черепенько, А.Бойка, емоційність вступного слова В.Пасічника.
А потім вишуканість й галантність поступилися місцем щільності, напруженості звучання в творах сучасних авторів. Особливо запам’яталися витончена інтерпретація «Елегія пам’яті Чорнобиля» М.Скорика у виконанні дні-пропетровських артистів, яка вразила слухачів піднесеною й водночас трагічною лірикою, «Пасакалія» Є.Станковича з її пристрасно-драматичним пафосом, «Чакона» В.Гончаренка, виконана на вшанування пам’яті засновника української органної школи професора А.Котляревського.
Гідною кульмінацією концерту став твір відомого дніпропетровського композитора В.Мужчиля «Поклоніння Святій Марії» для со-лістів, дитячого хору, органа і камерного оркестру (диригент — В.Блінов). Подивовані його красою, слухачі сприйняли цю музику як натхненний авторський коментар провідної ідеї концерту — поклоніння вічній красі творчості, духовним скарбам світової культури.