«Ах, Африка» — новий живописний цикл Тетяни Біновської. Африка вразила художницю екзотикою. Але ще більше — готовністю до свята. Африка таємнича. Її життя суперечливе, а часто і трагічне. Тетяна Біновська відвезла до Одеси свою Африку, побачену очима азартної, завзятої і доброзичливої людини. Про такий тип художника говорив Е.Кант: «Душа, сповнена почуттів, є найбільшою досконалістю і подією у світі».
Позитивних емоцій Т.Біновській вистачає на інтенсивне заняття живописом, так само як і на громадську діяльність галериста, відзначену державною нагородою «Свята Софія» за відродження духовності і національної культури. Фаховий художник, Т.Біновська з 1991 р. не тільки активно експонує власну творчість в Україні, Болгарії, Голландії, Бельгії, Німеччини і Великобританії, але з жагучою зацікавленістю просвітителя популяризує творчість колег-художників удома і за рубежем. Їй далекий егоцентризм, такий характерний для сучасних модерністів, котрі невтомно «піарять» себе, улюблених. Стиль спілкування Т.Біновської з колегами в традиціях інтелігентності часів М.Булгакова, І.Ільфа, Е.Багрицького. Не бажаючи прийняти той факт, що доброзичливість нині майже втрачена в артистичному середовищі, Т.Біновська знову і знову дає шанс — простягає руку творчої підтримки колегам. Серед багатьох створених нею проектів — Міжнародне бієнале «Марина» (1996 р., 2000 р.) і видання однойменного альбому.
Емоційність її полотен заразливо сугестивна. Тетяна бачить світ як елліни, котрі створили сонячну культуру. Реальність оголених жіночих тіл у картинах «Спека», «Рив’єра», «Де мої дельфіни?» — привід для створення «свята тілесності», привід для того, щоб утілити власну причетність до чуттєвої традиції Середземномор’я, Півдня з культом природних стихій. Образ жінки біля моря як істоти, котра увібрала і розчинила в собі теплий вітер, солоний смак води на губах, білість нагрітих каменів під стопою — домінанта у творчості Т.Біновської. У «Морській серії» художницею створені образи-метафори, а жіночі тіла укрупнені до масштабу античних каріатид. У полотнах звучить гімн «вічно жіночному». Тут автор мислить формами-архетипами. «Морська серія» метафорична, багатозначна.
Її композиційна структура міцно вибудувана. Форма полотен — суть поєднання або напруження частин композиції, таке, що форма стає змістом. Феномен Т.Біновської-художника в тому, що конструктивна переконливість полотен підтримана декоративною виразністю й аурою радості. Не загубившись в оточенні яскравих репрезентантів одеського живопису Ю.Єгорова, А.Лози, О.Слешинського, інших майстрів, Т.Біновська зайняла свою нішу. Її голос не сплутаєш з іншими. Художник культивує експресію почуттів і при цьому поширює на «надреальність» полотен принципи поезії — асоціації, метафори, закони тропа.
Внутрішній погляд Т.Біновської уловлює душу явища. У її творчості очевидне дуже суб’єктивне начало. Світ живопису Т.Біновської вкотре переконує — мистецтво не повинно відповідати ніяким іншим законам, крім власної внутрішньої природи.
У циклі «Ах, Африка», у полотнах «Спляча красуня», у «Композиції без назви» і в інших заглиблюються тенденції художнього інтуїтивізму і відчуття чужої культури. Безумовно, у цьому циклі полотен немає такої кристалізації теми, тієї композиційної і сюжетної цілісності, якими вирізняються роботи, виконані, так би мовити, на грунті рідного матеріалу. Полотна африканського циклу не суцільні як у їхньому літературному, так і в структурному наповненні — у них живе захоплення першовідкривача, котрий ступив на землю дивовижну, багато в чому незбагненну, сповнену таємниць і вабливої екзотики.
Хотілося б застерегти автора від салонного фольклоризму. Тенденція, на жаль, проглядається. Аура «щоденникових» вражень художника-мандрівника, треба думати, ще виллється у досконалість композиційних структур. Проте нинішній образ серії має безсумнівні переваги схвильованої сповіді інтуїтивіста. Т.Біновська сприйняла «чуже» з безпосередністю неофіта, чия душа розкрита назустріч небаченому. Всі попередні знання, резони людини, яка прийшла зі світу прагматичного інтелектуалізму, не були потрібні при зустрічі з приголомшливою новизною. Опертям у сприйнятті світу Африки стало «діонісійство». Африка трансформувала «внутрішній ландшафт» живописця. У палітрі зазвучали глухі коричнево-фіолетові з червоними проблисками тони екзотичної африканської ночі, коли величезний місяць уподібнений до ритуального бубна, а обличчя людей приховані темрявою і шифрами чужої свідомості. Тетяна заглибилася в стихію шаманського, злилася з невимовним так, як це до неї зуміли зробити основоположники авангарду початку XX століття.