Племіннику маршала Радянського Союзу І.Конєва була уготована блискуча військова кар’єра. Однак він навідріз відмовився дивитися на світ крізь збройовий приціл, віддавши перевагу фотооб’єктиву. Подолати сімейну облогу виявилось непросто. Довелося піти на крайнощі: влаштувати бійку в училищі, де навчався, відсидіти гауптвахту — і лише тоді плац назавжди залишився у минулому.
Повернувшись у рідні Чернівці, Володимир Конєв не на жарт захопився фотографією, а через неї — містом і жінками. У творчих пошуках з молодечим азартом міняв ракурси, фотоапарати і персонажі, зробивши два далекоглядні висновки: некрасивих жінок немає й оголена жінка не інтригує. Останнє, між іншим, першою зрозуміла Єва, що можна вважати взагалі першим виявом самосвідомості. А зрозумівши, одразу прикрила груди, з чого, за великим рахунком, і почалася історія людства — жінку довелося завойовувати.
Конєв цінує в жінці навіть не очі — погляд. Йому щастить упіймати цю дивну мить між «ні» і «так». Ще не згода, але вже не відмова. Погляд крізь довге пасмо волосся, крізь віяло з павичевих пір’їн, тонку вуаль. З його знімків, водночас вдалечінь і в себе, дивляться танцівниці під дзвін браслетів, східні красуні, жінки-русалки з бісером крапель на устах і віях.
Однак та дівчинка — така собі Лоліта зі звичайного чернівецького дворика, яка принесла йому перший великий успіх, а разом з ним неочікувану і шалену радість перемоги, – на нього не дивилася. Більше того, вона агресивно захищалася від стороннього чоловічого погляду, сховавши обличчя, але залишивши на видноті свої стрункі довгі ноги. Це чорно-біле фото у 1972 році експонувалося на одному з найпрестижніших міжнародних конкурсів, що проходив у французькому місті Епіналь, увійшовши до числа найкращих знімків, які згодом були надруковані у спеціалізованому фотожурналі.
— Цій роботі я присвятив свою виставку в Чернівецькому міському мистецькому центрі «Вернісаж», де презентую рідному місту десятирічні плоди своєї праці, — розповідає фотомайстер. — Тут не лише фотографії, але й живопис, роботи з використанням комп’ютерних технологій, якими захопився останнім часом.
Його м’які, ліричні, переважно чорно-білі фото різко контрастують з брутально яскравими фарбами і феєричними композиціями картин та принтів. Божевільно відверта «Камасутра». Безжально відкритий «Захід сонця», де на дні чорного коловороту, який затягує жінку, інфернальним полум’ям горить, як розпечений метал, червоне сонце.
Новий проект Володимира Конєва — для Чернівців і чернівчанок. Красиві жінки у красивому місті. Вигини арок і квіткових ваз у нішах стін старовинних будинків і витончені вигини жіночих фігур на тлі бруківки вулиць. І все це залите гарячим сонцем чи вихоплене срібним світлом вуличних ліхтарів. Конєв уміє побачити диво й наповнити ним свої дивовижні твори.