Всесвітньовідомий бельгійський диригент Дірк Броссе, який нещодавно гостював у нашій країні, розповів DT.UA про своє відчуття нинішніх глобальних світових конфліктів, а також повідав, із чим у нього асоціюється Україна.
Приїзд в Україну Дірка Броссе - зірки академічної музики, виконавської майстерності, автора нашумілих у Європі мюзиклів та визнаного кінокомпозитора - дуже важливий сигнал для світової спільноти. Його диригентський досвід за межами рідної Бельгії включає співпрацю з найкращими симфонічними оркестрами світу. Він уперше виступить із Молодіжним академічним симфонічним оркестром "INSO-Львів", художнім керівником якого є прославлений український композитор Мирослав Скорик. Сьогодні Броссе - музичний директор і головний диригент Світового концертного туру "Зоряні війни" STAR WARS, автор музики до десятків фільмів, у тому числі й до знаменитого міні-серіалу "Кінець параду" з Бенедиктом Камбербетчем у головній ролі, музичний директор Кінофестивалю в Генті та Камерного оркестру Філадельфії. Володар лицарського титулу Королівства Бельгія, Броссе написав понад 400 творів, серед яких концерти, ораторії, пісні, мюзикли, музика для театру та кіно, камерна музика і твори для симфонічного оркестру, які виконуються в усьому світі. Записи його музики були здійснені в 40 країнах. Один із його головних творів - "Самотність Латинської Америки", написаний у співпраці з лауреатом Нобелівської премії Габріелем Гарсія Маркесом…
У Києві Броссе виступив у рамках міжнародного проекту CLASSIC FOR PEACE в Національній опері з нагоди святкування Дня Короля Бельгії. Цей виступ буквально збігся з терактом у Парижі. Під час концерту маестро звернувся до української публіки, зазначивши, що якби кожну дитину у світі навчили грати на якомусь музичному інструменті, то війни у світі припинилися б. А потім тривала хвилина мовчання… Мабуть, промовистішою за цю тишу була тільки музика маестро. Говорити про талант метра можна багато. Кожен жест, помах руки, вираз обличчя, "вираз пальців" - усе це нескінченний діалог із оркестром. Він скидається на художника, який малює музику. Завершальний твір Броссе "Расе" було присвячено матерям солдатів, котрі загинули на війні…
- Пане Броссе, ви створили понад 400 музичних творів, дискографія налічує понад 60 альбомів. Чи продовжуєте ви писати й сьогодні? Чи надихнула вас Україна на нові твори?
- Звісно, я продовжую писати. Це мій перший візит в Україну. У кожній новій країні загострюється моя сприйнятливість. Я стаю дуже чутливим до запахів. Я не забуваю той запах, який відчув, коли вперше зайшов у готель. І так відбувається всюди. Я одразу ж уявляю мій будинок у Бельгії, Філадельфію та інші міста… Ці асоціації виникають на рівні моєї уяви. Також загострюється і слух. Я стаю як антена й уловлюю всі нові звуки. Одного разу ввечері, прогулюючись по Львову, я почув звуки акордеона і бандури. Також я був у католицькому соборі Львова, де записав на свій телефон звуки і молитву священика. Все, що я чую, вловлюю, - малює в моїй уяві композицію. Таким чином, частка цієї країни залишиться зі мною.
- З якою мелодією у вас тепер асоціюється Україна?
- Україна тепер асоціюється у мене з фолк-музикою. На жаль, я не чув і не знаю українських виконавців, але, думаю, якщо мене знову запросять в Україну, в мене буде така можливість.
- Не хотілося б говорити про сумне, але перед самим вашим прем'єрним виступом у Києві відбулися трагічні події в Парижі. Там загинули й бельгійці… Чи не навідала вас розпачлива думка скасувати концерт?
- Якби ми скасовували концерти щоразу, коли щось відбувається у світі, то концертів не було б взагалі. На жаль, щодня у світі гинуть сотні людей (як, наприклад, в Іраку), і ми цього навіть не помічаємо. Нині ж це сталося на нашому "задньому дворі". Звісно, це лякає, це трагедія. Але серія концертів CLASSIC FOR PEACE - саме про мир і любов, і, можливо, її ідеологія підштовхне людей задуматися про найважливіші в житті речі. Адже концерти цієї серії проходять не тільки в Україні, а й в інших європейських країнах. Придумала цю міжнародну мирну ініціативу навесні 2014 р. росіянка - піаністка й диригент Анна Скрильова (Німеччина). Мета CLASSIC FOR PEACE - об'єднати музикантів і поціновувачів класичної музики з усього світу, які хочуть жити у світі, в якому немає місця ненависті й агресії. Музика - це універсальна мова, яка не потребує слів і не має вікових обмежень.
- Саме тому у вас з'явився твір під назвою "Расе"?
- Коли ми говоримо про мир, то, можливо, тільки тиша може передати всю потужність смислу цього слова. Що ми можемо сказати про мир? Щоб передати всю глибину "миру", я вирішив без зайвих слів використати прекрасний жіночий голос. Голос, який звучить від імені всіх матерів, котрі втратили своїх дітей на війні. І в хороших, і в поганих воїнів є матері. І втрата з будь-якої сторони - це материнські сльози. Твір "Мир" був апофеозом концерту в Києві. І це дуже символічно. Ви самі розумієте, чому…
- Ви працювали з усіма провідними оркестрами Бельгії. Чи знайшли спільну мову з музикантами Молодіжного академічного симфонічного оркестру "INSO-Львів"
- Ми відмінно спрацювалися - чудові музиканти, хороший оркестр. Знаєте, навіть всесвітньовідомим спортсменам необхідний досвідчений тренер для постійного зростання і прогресу. У львівського оркестру величезний потенціал. Зараз я міг би дати їм "срібло", але при подальшій старанній роботі у них є всі шанси одержати "золото".
***
Артем Шмагайло, віолончель (Україна-Бельгія), уродженець Кривого Рогу, про Дірка Броссе:
- Торік стартував проект CLASSIC FOR PEACE, і тоді ж у мене зародилася ідея - зіграти спільно з маестро Броссе. Я познайомився з ним, ще коли був студентом. 2010-го я виїхав у Бельгію, де вступив до консерваторії, у якій пан Броссе викладає диригування. Мені було 30 років, я навчався на першому курсі й попросив призначити мене концертмейстером групи, щоб бути поміченим. Я не знав, хто він такий. Бачив, що він диригує ідеально, і захотів із ним зіграти. Рік тому я запропонував Іоланті Пришляк (заступник директора Львівської обласної філармонії і співорганізатор CLASSIC FOR PEACE в Україні - Ред.) організувати спільний із ним проект, але тоді ми навіть не знали, що будемо грати. Мені довелося трохи пошукати, і я знайшов на той час ще незавершений концерт для віолончелі з оркестром "Pour Isabel" ("Для Ізабель"). Його світова прем'єра відбулася торік у Бельгії. Я пішов на той концерт, послухав і вже о 8-й ранку наступного дня озвучив свою ідею маестро… І тепер нам вдалося запросити і привезти Броссе в Україну, від якої він залишився в захваті, особливо від людей.