Класична музика любить влаштовувати прийоми — незмінні фраки оркестрантів, розкішні туалети солісток, коштовності партеру, шампанське в антрактах. Світський характер музичного життя загальновідомий. А ось що роблять твори у вільний від концертів і репетицій час — поки що таємниця.
Сто десять років тому одна опера після своєї вдалої прем’єри вирішила влаштуватися в Києві. Її ноти привозили й вивозили, вистави йшли і не йшли —на «приватному» житті «Пікової дами» Чайковського це анітрохи не позначалося.
Спочатку в Києві з’явився Замок Річарда Левове Серце — не Ланцелота, не Трістана, а саме Річарда. Сьогодні мало хто може сказати достеменно, звідки з’явилася ця назва, і вже тим більше ніхто не підозрює в причетності до неї опери Чайковського. Але ж на це є підстави. У «Піковій дамі» Графиня перед фатальною появою Германа бурмотить щось напівдрімаючи по-французьки. Це музика її молодості, арієта з опери Гретрі «Річард Левове Серце». У самого Гретрі її співає молода дівчина, чекаючи коханого. Так цитата з «Річарда» переводить стрілки життя Графині назад, перетворюючи Лізу і Стару, Кохання й Карти на двійників.
Як і в «Піковій дамі», у Києві разом з архітектурною «цитатою» повіяло могильним холодом. Із Замком Річарда з’явилися бестії Владислава Городецького: дракони і небачені змії, зловісні грифони й дияволята замість каріатид, величезна жаба, голови слонів і оленів, гірлянди з бичачих черепів, сов і кажанів та інша погань. А потім постав і сам Герман.
Ось уже скільки років Герман має успіх у киянок. Вони його... печуть. «Германом» зветься пиріг, рецепт якого разом із закваскою для тіста блукає Києвом від дому до дому. Вважається, що «Герман» приносить щастя. Тобі дають закваску, закваска стоїть у домі днів десять — «Герман» роззирається, звикає, а потім вирушає в інший дім. Три частини закваски потрібно роздати різним хорошим людям, а з четвертої самому спекти пиріг. Якщо цей пиріг не різати, а ламати, та ще й не виносити з дому, то протягом двадцяти трьох років буде тобі щастя. А що як у заквасці для пирога замкнено душу Германа? Колись Герман був картярем. У слов’янській же міфології в карти завжди грали тільки чорти. І коли щось і можна протиставити картковій грі — то це випічку запашного короваю, тіла Христового. Ось пиріг-Герман і ходить по світу, спокутуючи гріхи і приносячи щастя іншим.
Пізніше з’ясувалося, що Герман у Києві не самотній, крім нього, по київських ринках і магазинах тиняється привид Лізи. Київська кондитерська фабрика випускає цукерки «Пікова дама». Синю глянсову коробку прикрашає зображення «під стару фотографію» — трохи повне, миловиде обличчя дівчини в трикутному капелюшку з вуаллю, мушка у формі пік на грудях, завитки чи то рами картини, чи то вікна карети. Безумовно, ця особа ніколи не спілкувалася із Сен-Жерменом і не задурила таємницею трьох карт свою безневинну голову. Ну звісно, на коробці — Ліза. Як і пиріг щастя, цукерки «Пікова дама» символічні. Напевно, їх найчастіше дарують усе ж дамам на знак любові чи особливої вдячності, і Ліза на фотографії, може, особливо радіє цьому, адже Герман в опері так і не зміг зробити її щасливою...
А куди ж ділася Графиня? У Києві, де кожну жінку вважають чаклункою, вона вирішила спробувати себе у ролі гувернантки. Серед дітей досить популярна гра в Пікову даму або просто у «відьму». З колоди карт вилучається дама треф — пара Пікової дами. Потім учасникам роздається вся колода. Отримавши свої карти, учасники відкидають парні вбік. З рештою карт іде гра. Карти тягнуть один в одного по колу, а парні відкидають. Поступово кількість карт зменшується в кожного з учасників. Відьмою оголошується той, у кого залишилася в руках Пікова дама. Головне в грі — не «обсмикнутися» і не витягнути фатальну карту, як це колись зробив Герман. Діти щиро вірять, що Пікова дама вибере з учасників найбільш винуватого. Дарма що при роздачі Пікова дама дісталася якомусь гравцю. У ході гри карта може поміняти свого господаря. У цьому випадку вона працює як жереб-мітка.
Облаштувавшись у Києві як слід, «Пікова дама» запросила в гості свою старшу сестру. В Науковій бібліотеці Академії наук України
ім. Вернадського зберігається клавір опери Фроменталя Галеві «Пікова дама», що, як це зазначено в енциклопедіях, була також написана на сюжет Пушкіна, причому на 40 років раніше за оперу Петра Чайковського.
Дія у французькій опері відбувається в середині XVIII століття, в останній рік царювання Петра III. В основі інтриги лежить любовний трикутник — княгиня Полоцька (вона ж Дар’я Долгорукова і Дама Пік), князь Зюзянов — нещасливий суперник, який мріє не так про наречену, як про її посаг, і Костянтин Нелідов — поручик артилерії, шляхетний герой, щасливий суперник. Є й Лізонька, дочка дворецького — у спектаклі друга жіноча роль. Є таємниця трьох карт, яку відкриває сам диявол, і карткова гра у фіналі, де виграє найбільш недосвідчений і необізнаний гравець — Нелідов.
Попри популярність Галеві і його лібретиста Скріба, їхня «Пікова дама» у Росії була практично невідома, однак клавір потрапив до Києва. Втім, це вже інша історія.