Дедалі більшого розмаху набувають акції з підготовки до 300-річчя від дня народження видатного українського філософа-просвітителя Григорія Савича Сковороди. Упродовж вісімнадцяти років земляки поета-мандрівника, мешканці козацького містечка Чорнухи, що на Полтавщині, кожної першої неділі жовтня проводять літературно-мистецьке свято «Благословенні ви, сліди мандрівника Сковороди». Цього жовтня сковородинське свято завітало і до столиці у вигляді виставки художніх творів молодих митців Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, які разом із досвідченими художниками, перебували цьогорічного липня у творчому десятиденному відрядженні на благословенній батьківщині філософа.
У гостинній господі Київського музею-квартири Павла Тичини з доброї ласки директора музею Тетяни Сосновської наприкінці жовтня відбулося урочисте відкриття виставки художніх робіт з першого пленеру «Чорнухинська Сковородіана», на якому основними дійовими особами стали земляки видатного просвітителя та організатори проекту «Григорій Сковорода — 300».
Активному пропагандисту спадщини Григорія Сковороди, одному з ініціаторів нинішнього заходу, відомому культурологу Борису Войцехівському вдалося — задля створення Чорнухинської Сковородіани — об’єднати навколо ідеї проведення в Чорнухах першого творчого пленеру старшокурсників і випускників Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. До виставки долучилися й відомі митці: академік Л.Тоцький, лауреат Шевченківської премії В.Франчук, заслужений художник України Г.Ягодкін, знаний скульптор В.Луцак, старший викладач кафедри живопису НАОМА
К.Павлишин.
Земляків Сковороди представляла самодіяльна художниця Лідія Зуб. Безумовно, без дієвої підтримки голови Чорнухинської райради Миколи Кривчуна, голови райдержадміністрації Анатолія Бойка та допомоги директора музею Сковороди Миколи Соляника цей захід не мав би такого успіху. Учасникам виставки було приємно почути запрошення від Миколи Кривчуна наступного літа приїхати знову — вже на другий пленер «Чорнухинська Сковородіана». А результатом першого стали чотирнадцять робіт митців, відібраних з-поміж інших для постійної експозиції в Чорнухинському музеї Г.Сковороди.
Головним ініціатором створення Громадського оргкомітету з відзначення ювілейної дати Г.Сковороди та впровадження проекту «Григорій Сковорода — 300» в духовне життя українців є почесний громадянин Чорнух відомий публіцист, Шевченківський лауреат Володимир Стадниченко. За підтримки однодумців і колег він започаткував громадський комітет, який очолив голова Українського фонду культури Герой України — поет-академік Борис Олійник. Цим, без перебільшення, подвижницьким актом Володимир Якович вирішив відродити призабуті нами пласти української духовності, історії та культури. Як сказав він у виступі перед учасниками і гостями виставки: «Вже час на державному рівні вирішити питання про створення в Києві Національного музею Г.Сковороди. Разом зі Сковородою, у єднанні з тисячами його послідовників, з усією українською громадою ми матимемо силу провести справжню «сковородинізацію» всієї України. А для цього мусимо скористатися великим концептуальним ученням філософа Сковороди й зосередитися всім миром на сталому розвиткові державотворення». Вельми актуальні сьогодні слова мандрівного філософа: «Сотворим світ получший, созиждем день веселейший...»
Сьогодні, в умовах широкого наступу антидуховних фронтів на душі українців, творчість Григорія Сковороди потребує нового осмислення науковцями, філософами-державотворцями, нового прочитання нашими громадянами, глибокого вивчення сучасними літературознавцями, поширення насамперед серед молоді, зокрема й засобами образотворчого мистецтва та художнього слова. Яскравим прикладом пропаганди сковородинського слова під час відкриття нинішньої виставки були вірші Григорія Сковороди у виконанні народного артиста України Олександра Биструшкіна.
Мистецьке дійство у київській господі Павла Тичини супроводжувалося народними піснями у чудовому виконанні учасниць фольклорно-етнографічного колективу «Галявські вечорниці» з Чорнухівщини у складі Валентини Вівчаренко, Ольги Прокопенко і Галини Постіко. Про талановитих земляків, про благословенну Сковородинську землю прозвучали виступи лауреатів Шевченківської премії поета Петра Перебийноса та художника Валерія Франчука. Заступник голови Українського фонду культури народний художник України Леонід Андрієвський привітав молодих митців з творчими успіхами на Сковородинській землі.
Заступник директора Інституту літератури ім. Т.Шевченка НАНУ відомий письменник, літературознавець Сергій Гальченко зосередив увагу присутніх на підготовці до друку повного академічного видання творів Григорія Сковороди: адже відтоді, як вийшло у світ останнє класичне видання українського генія, минуло вже багато років. Отже, маємо шукати всією громадою не тільки музейні скарби, а й кошти на виконання великого проекту «Григорій Сковорода — 300».
Активний учасник Сковородинських читань у Переяславі-Хмельницькому професор, доктор філософських наук Микола Корпанюк детально зупинився на діяльності очолюваного ним Центру сковородознавства, на цікавих справах у вінок пам’яті видатного просвітителя. Він один з перших підтримав ініціативу про створення «живих пам’ятників» Григорію Сковороді — посадку дубових гаїв, калинових кущів, яворів і верб над криницями. Стараннями чорнухинської громади рік тому було посаджено велику дубову діброву в отчому краї Сковороди. Переяславці теж цієї осені підготували місцину під дубовий гай. Після виступу Миколи Корпанюка чорнушани вручили йому саджанці червоних дубків зі сковородинівського краю.
Під козацьким селом Ковалі, що біля сковородинських Чорнух, всеукраїнська громада шанувальників видатного філософа на честь 300-літнього ювілею Сковороди заклала в жовтні минулого року Сковородинську діброву червоних дубків. Тепер із цього пагорба збігає вниз маленькими дубочками майбутній гай.
У 2022 році цим дубочкам піде тринадцятий рік, вік, коли дерева піднімуться вгору і стануть у зріст людини, вік у якому Грицько Сковорода вирушив з Чорнух до Києво-Могилянської академії. Містика і символіка завжди йдуть поруч, життя нескінченне... Як на мене, ці 300 дубків стануть не лише живим пам’ятником Григорію Сковороді, а й ініціаторам та організаторам проекту «Григорій Сковорода — 300». І це природно, адже головним натхненникам цього конче потрібного заходу вже далеко за сімдесят, і вони ніби нагадують своїм майбутнім нащадкам мудру Сковородинську заповідь: «Не думай про час, думай про вічне...»
І тим вічним у житті нашого народу мають залишатися непересічні цінності його національного та духовного спадку.