«У світовому піанізмі настав час В.Горовиця» — фраза, сказана багато років тому, сьогодні знову актуальна. В Колонному залі ім. М.Лисенка Національної філармонії України розпочав свою роботу IV Міжнародний конкурс молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця.
Церемонія його відкриття пройшла академічно, без зайвої помпезності, але з належною урочистістю. Після процедури привітання й представлення журі виступала юна В.Мирош (Україна), лауреат IV Міжнародного конкурсу молодих піаністів пам’яті В.Горовиця (2001 р., перша премія, молодша група). Дивлячись на цю обдаровану й дуже музикальну дівчинку, яка яскраво, хоч трохи «по-дорослому» виконала вальс Шопена, думаєш, наскільки важливо для молодого дарування знайти головну тему свого життя. Музикант не може вибирати свою долю, як не може він передбачити, які віражі чекають на нього попереду. Проте тільки від нього самого залежить, як буде зіграна та сама тема його життя, як пролунають варіації його долі.
Споглядаючи «віражі долі» музиканта, мимоволі згадуєш Сергія Рахманінова, з яким не раз перехрещувалися життєві шляхи Володимира Горовиця. Нічого надзвичайного немає в тому, що на відкритті конкурсу пролунала знаменита рахманіновська «Рапсодія на тему Паганіні». Її виконав В.Віардо, широко відомий піаніст і, до речі, член журі конкурсу, у супроводі симфонічного оркестру Національної філармонії України (диригент М.Дядюра). У цьому потужному, складному для виконання і дуже особистісному творі трагічно втілилася близька і В.Горовицю, і С.Рахманінову тема «долі музиканта». В.Віардо зіграв свою партію темпераментно, професійно, але, на жаль, цього разу не все в його трактуванні сприймалося беззастережно, впадала у вічі звукова незбалансованість ансамблю. Проте знамениті «Варіації на тему Паганіні» для фортепіано з оркестром видатного сучасного польського композитора-авангардиста В.Лютославського, що логічно слідували за цим, стали незаперечним виконавським досягненням В.Віардо. Блискучий, сповнений стильових алюзій і тонкого гумору твір був зіграний на одному подиху, зі смаком і артистично. Інколи здавалося, що у надшвидкій зміні бісерних пасажів і «швидкісній» подвійній репетиційній техніці є щось від класичної американської мультиплікації. А крізь увесь цей звуковий іскристий потік проступала лукава усмішка самого маестро В.Горовиця. Такого В.Лютославського «по-американському» київська публіка ще не знала, але запам’ятає його надовго.
Отже, конкурсний марафон стартував. Боротьба за звання лауреатів триватиме до 4 травня і завершиться концертом переможців 5 травня в Національній опері України.
На фото: відкриття конкурсу. Грає В.Віардо.