З 9 лютого "Мистецький Арсенал" представляє, як стверджують релізи, наймасштабнішу виставку творів Марії Примаченко. Проект так і називається - "Марія Примаченко. Незбагненне". Експозиція об'єднає понад 300 творів легендарної художниці з колекції Національного музею українського народного декоративного мистецтва. Її твори - фантастичний світ, у якому живуть дивні образи, створені геніальною народною художницею.
Не можна сказати, що виставки Примаченко в Україні - рідкість. Остання знакова експозиція (2009-го) була присвячена 100-річчю від дня народження художниці. У Національному музеї українського народного декоративного мистецтва тоді експонувалося понад 100 творів із його зібрань.
- Наша колекція робіт Марії Примаченко налічує близько 650 одиниць зберігання, - анонсуючи проект в "Арсеналі", розповідає DT.UA заступник генерального директора з наукової роботи Національного музею українського народного декоративного мистецтва Людмила БІЛОУС. - Це виконані в техніці гуаші на папері декоративні й сюжетні композиції та близько 40 творів на кераміці й дереві (вази, скульптура, тарілки). А на виставці в "Арсеналі" буде представлено 331 роботу художниці.
Це далеко не перший досвід нашої співпраці з іншими музейними установами. Часто роботи Примаченко експонуються в інших містах і країнах. Наприклад, під час проведення Днів української культури в тій або іншій країні. Виставки проходили в Берліні, Тбілісі, Харкові та інших містах.
У нашій колекції є роботи раннього періоду творчості художниці - 30-х - 40-х років ХХ ст. Тоді вона тільки починала створювати фантастичні образи тварин і птахів. Ці роботи - невеликого альбомного формату. Більш пізні твори художниці виконані на великих аркушах ватману.
Загалом, творчість Марії Примаченко - це фантастичний світ, навіяний, очевидно, міфологічними образами давніх поліських легенд і казок.
Стиль художниці дуже впізнаваний. Схожих композицій ми не побачимо у творчості інших майстрів "наївного" мистецтва, яскравим представником якого є Марія Примаченко.
Роботи її завжди викликають великий інтерес у відвідувачів музею, особливо іноземних гостей. Музей готовий репрезентувати творчість нашої видатної художниці і за кордоном, але, на жаль, не можемо собі цього дозволити через відсутність фінансування, адже такі проекти потребують великих витрат.
* * *
Нагадаю, перше серйозне міжнародне визнання (Золота медаль) прийшло до Примаченко 1937-го року на Всесвітній виставці в Парижі. Пабло Пікассо тоді назвав її твори "Прекрасними роботами геніальної жінки".
У середині ХХ ст. Примаченко створює унікальну серію малюнків "Звірі в Болотні" (1935-1941). Для цих творів характерне біле тло, темні зображення звірів і птахів, тісно переплетені з казковими рослинами.
Творчість художниці помітно дисонувала з ідеологічними кліше офіціозного радянського живопису. Тільки 1959-го вона стала членом Спілки художників. У той період художниця малювала переважно "квітково-пташині" композиції.
Новий сплеск її творчості - 70-ті. Вона створює "побутові" сценки: "Весілля", "Катерина співає пісню", "Роман і Оксана", "Галя на весілля запрошує", "Сватання", "Після весілля хрещеного батька та матку хрещену везуть до магазина".
Але і в елементах її "побутописання" на різних картинах просвічує справжня фантастика!
Деякі дослідники Примаченко навіть знаходять пророчі знаки в її живописі. Наприклад, у зв'язку з Чорнобилем. Рідне село художниці лежить за 30 км від зони. Художниця ніби передчувала трагедію. У 1971-му вона написала картину "Солдатські могилки". Її можна трактувати і як наближення катастрофи: саме 1971-го почали будувати ЧАЕС із чотирма реакторами. На тій картині - ліс, у якому "світяться" чотири могили.
Через 15 років (1986-го) вона створює приголомшливу "чорнобильську" серію.
* * *
Її рідне поліське село Болотня - всього за 80 кілометрів від Києва. Тут, у січні 1909-го, вона народилася. Її батько займався столярством і різьбленням по дереву (створював огорожі у вигляді давньослов'янських зображень). А мама була визнаним майстром вишивки: сама одягалася й одягала всю родину у свої вишиванки. Бабуся Маріїна, своєю чергою, робила писанки.
У ранньому дитинстві Марія Примаченко малювала квіти на піску, після - розписувала хати синім глеєм. Майбутня художниця використовувала природні фарби. У її будинку співали жар-птиці й цвіли фантастичні квіти. Сині квіти, що розцвітали на стінах і печах, подобалися односельцям.
Так з'явилися перші замовлення: її почали запрошувати сусіди, щоб і в них "було також красиво". Подивитися на її малюнки приїжджали навіть жителі сусідніх сіл.
Як відомо, дитинство Марії було затьмарене страшною хворобою - поліомієлітом. Це вплинуло і на долю художниці (Марія ходила з палицею та на милицях), і на особливості її авторської живописної манери. Сильний фізичний біль із допомогою її творчої фантазії та волі до життя трансформувався у вигадливі образи. Тепер це називають арт-терапією. Боротьба радості і болю, світла й пітьми наявна в кожній картині Марії Примаченко.
Цікаво, що малювала Примаченко тільки лівою рукою. Можливо, підсвідомо відокремлюючи таким чином творчу роботу від буденної (для якої була права рука).
Примаченко вирізняв досить суворий характер, але людей вона любила. Привітно зустрічала їх у своєму житлі й інколи дарувала деякі роботи.
У Марії зійшлися два світи. Світ, у якому "жили всі", і світ внутрішній, що належав тільки їй.
У цьому "її" світі існували фантастичні звірі, співали дивні птахи, літали риби і коні, паслися різнобарвні корови з людськими очима, а добрий сильний лев захищав усіх від ворогів.
Навіть у її думках про смерть просвічував фантастичний оптимізм: "Я там опинюся, де живуть мої звірі і цвітуть мої квіти!.."
* * *
Примітив - Art Naif - мистецтво людей, які не втратили у своїй душі Дитини. Це "серединне мистецтво", що відірвалося від фольклорної землі й не піднялося до артистичного неба.
Український примітив, на відміну від європейського Art Naif, тісніше пов'язаний із фольклором. Але й тут творчість Примаченко - унікальне явище. Вона зберігає пам'ять про часи, коли звірі були нашими братами, а люди після смерті йшли у країну предків-тварин.
Звірі й квіти на її картинах дуже далекі від реальності: жаба грає на золотій трубі, жирафа - товста, слон ходить у сталінському картузі, мавпа живе з крокодилом, а лев відпочиває на ліжку. Літак - із крилами жар-птиці, а в поїзда - вагони з очима. Пояснювала: "В дорозі цікаво, поїзд собі їде і все розглядає".
Всесоюзна преса називала її "Маруся Примаченко, молода колгоспна художниця з сонячно-радісної України". Але в її картинах усе значно складніше, ніж на офіціозних полотнах, які зображають щасливе колгоспне життя. Наприклад, на картині 1936 р. "Звіриний суд" - чорна мавпа за столом пише протокол, а двоє вовків стоять перед нею навшпиньки.
Буквально перед Другою світовою війною Марії снилося, що її весняний сад "перевернувся": цвіт на землі, а корінь у небі…
* * *
Особливий інтерес поціновувачів Примаченко завжди викликають авторські підписи під її живописними сюжетами. "Лежень ліг під яблунею, щоб яблуко саме упало в рот, а воно його в лоб"; "А я гусей пасу. Чую - "чигирк", це крокодил під сороку. Дивлюсь - верба схилилась, на вербі крокодил. А біля крокодила - мартишка, жінка його. Він - у нірку, а вона - на вербі. Отак, коли за звіра заміж підеш, - у нього своє, а в тебе - своє". "Кобра як устане, то і небо достане, а до Сонця достать - треба кобрів п'ять"; "Три буслики у горосі живуть у нас і досі...".
Коли Юрій Гагарін вирушив у космос, художниця створила серію малюнків: "Перший птах відлетів у космос", "Космічний кінь", "Квіти ракети".
У 2006-му (через 9 років після смерті художниці) з її будинку в Болотні вкрали 77 картин. Злодії вибрали час, коли її сина Федора не було вдома (він перебував у лікарні). Невдовзі картини і зловмисників (які працювали на замовлення приватного колекціонера) знайшли правоохоронці. Страхова вартість кожної з її картин - близько 10 тис. дол. Загальна вартість картин, повернутих родині художниці, становить майже 1 млн дол.
Чергова хвиля популярності Примаченко випала на кінець 2013 р., коли в новій колекції відомого фінського бренду Marimekko, що виготовляє товари для дому, мистецтвознавці побачили ліс із картини Примаченко "Щур у дорозі". Фіни визнали факт плагіату. І на певний час Примаченко стала однією з найпопулярніших художниць Фінляндії. Північний народ відчув її теплоту.
Свого часу вона говорила: "Я роблю сонячні квіти тому, що людей люблю. Творю на радість, на щастя людям, щоб усі народи один одного любили, щоб жили вони, як квіти по всій землі".