26 листопада в київському кінотеатрі "Оскар" відбувся допрем'єрний показ документального повнометражного фільму "Голлівуд над Дніпром. Сни з Атлантиди".
У центрі уваги авторів (режисер Олег Чорний, автор сценарію Станіслав Цалик за участі Олега Чорного і Дмитра Іванова) опинилося фантастичне своєю красою село Бучак на Канівщині. Точніше сказати, те, що від нього залишилося. Село досить незвичайне, з абсолютно унікальною, на межі містики, історією, в якій вигадливо переплелися пласти різних культур. Саме, тут на високих берегах Дніпра, серед незайманої краси природи знамениті кінорежисери, такі як Сергій Параджанов, Андрій Тарковський, Юрій Іллєнко, Володимир Денисенко, Микола Рашеєв і Аркадій Народицький та багато інших, знімали свої шедеври. У Бучаку сьогодні живуть у покинутих хатах колись багатого села близько 15-ти самоселів, що, як і десятки небайдужих українців, не дають згаснути надії на відродження цього воістину райського саду. У Біблії (Книзі буття) Едем - райський сад, первісне місце проживання людей. До нього ми ще повернемося трохи нижче, і саме в контексті історії Бучака, а також сусіднього села Селище (Едем).
Як зазначив в одному зі своїх інтерв'ю київський письменник-краєзнавець, кінодраматург, журналіст Станіслав Цалик, робота над сюжетом розтяглася на два роки. Він буквально "потонув" у зібраному матеріалі, при цьому відчуваючи, що невблаганно наближається та мить, коли вже буде неможливо відновити "зв'язок часів". На початку 1970-х років керівництво УРСР почало втілювати в життя свої "грандіозні плани" переоблаштування, подібного до вбивства, Дніпра, річки яка була сполучною ланкою для всієї України - як Правобережної, на самому краю якої і лежить Бучак, так і Лівобережної. Це рішення про будівництво Канівської ГЕС і створення на берегах Дніпра Канівського водосховища стало відправною точкою в житті селян, немилосердно змінило їхній життєвий устрій і водночас наблизило завершення унікального проекту, усім відомого як українське поетичне кіно…
Трохи більше ніж рік тривали зйомки фільму, якому було надано державну підтримку (рідкісне явище, якщо говорити про гідних претендентів на неї). Назва фільму перегукується з невеликим, але соковито написаним есе Юрія Яновського "Голлівуд на березі Чорного моря". У ньому український письменник розповів про вируюче життя Одеської кіностудії в 1920-ті роки і про перші кроки кінорежисера зі світовим ім'ям Олександра Довженка: "Там тридцять три адміністратори тридцяти трьох кіноекспедицій щоліта кінофікують місто. Ви можете серед білого дня підійти до кожного одесита - хай на ньому буде каракуль і котик - і запропонувати йому участь у фільмові. Вас не пошлють до чорта і не покличуть міліціонера, а, ввічливо усміхнувшися, питатимуть за умови. Там, кажуть, одного прекрасного літнього дня, по обіді, коли агенти різних компаній вийшли приймати з пароплавів мандарини, волову шкіру й корицю, - і не знайшлося у гавані й одного вантажника - вони грали десь для фільму красиво і шумно".
Щось схоже на кінематографічну вакханалію в Південній Пальмірі 1920-х років, спостерігалося і на крутому правому березі Дніпра від кінця 1950-х років до самого початку 1970-х. "Відкрив" для майбутніх поколінь майстрів кіно цей райський сад, майданчик для унікальних зйомок Олександр Довженко, який сказав: "Тут мають зніматися найпоетичніші фільми!" На жаль, йому не судилося самому зняти кінофільм "Поема про море" ( 1958 р.), режисером якого стала його дружина - Юлія Солнцева. Вона працювала над картиною в Бучаку, а далі вже багато режисерів, як бджоли на мед, "зліталися" на береги Дніпра…
Простий перелік імен буде не зайвим. Тут творили: режисери Вахтанг Вронський і Василь Лапокниш (фільм-балет "Лілея", 1959 р., у ролях Євгенія Єршова, Роберт Клявін…); Сергій Параджанов ("Українська рапсодія", 1961 р., у ролях Едуард Кошман, Юрій Гуляєв, Ольга Петренко, Степан Шкурат…); Андрій Тарковський ("Іванове дитинство", 1962 р., у ролях Микола Бурляєв, Микола Гринько, Євген Жариков…); Володимир Денисенко зняв у Бучаку два фільми: "Сон" (1964 р., у ролях Іван Миколайчук, Іван Мілютенко, Костянтин Степанков, Наталія Наум…) і "На Київському напрямку" (1968 р., у ролях Анатолій Барчук, Віталій Розстальный, Степан Олексенко); Юрій Іллєнко ("Вечір на Івана Купала", 1968 р., у ролях Лариса Кадочникова, Борис Хмельницький, Євген Фрідман, Борислав Брондуков); Микола Рашеєв і Аркадій Народицький ("Бумбараш", 1971 р., у ролях Валерій Золотухін, Юрій Смирнов, Катерина Васильєва, Лев Дуров).
І ось, 1972 року уряд радянської України ухвалив рішення про введення в експлуатацію Канівського водосховища. До 1974 року було затоплено понад 20 сіл, і серед них опинилася більша частина села Бучак і повністю село Селище, де також проводилися кінозйомки. Більшість жителів змушені були переїхати в найближчі села…
У фільмі Олега Чорного про цей без перебільшення "Голівуд над Дніпром" згадують як члени знімальних груп - актори, художники, музиканти, письменники (Лариса Кадочникова, Михайло Іллєнко, Раїса Недашківська, Микола Бурляєв, Сергій Буковський, Михайло Ткачук, Микола Рашеєв, Сергій Якутович, Любко Дереш, Олег Михайлюта "Фагот"…), так і місцеві жителі (ті, хто не змирився з рішенням про виселення, і ті, хто приїжджає на малу батьківщину в "батьківські дні").
Історія Бучака не повинна піти в небуття. "…Деревня Бучак, над самым Днепром в 4-х верстах среди леса расположенная и имеющая 434 души об. пола, приобревших в собственность по тому же договору (викупний договір 1863 року, за сприяння уряду. - С.М.) 198 десятин за 9552 рубля. В 1792 году Бучак принадлежал приходом к Михайловской Селищской церкви и имел только 20 дворов и менее 200 душ об. пола, а в 1741 году, только 5 дворов. Местечко Бучак, где была в начале прошлого века резиденция богатого польского вельможи, старосты Каневского Николая Потоцкого, владевшего на далекое пространство окрестными селами, находится в Галиции. По видимому в память этого Бучака основана или переименована настоящая деревня при Днепре. В Бучаке - отделение суконной фабрики" ("Сказания о населенных местностях Киевской губернии, или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся", собрал Лаврентий Похилевич, издание Киево-Печерской Лавры, 1864 г.).
Повернімося до Едему… Лаврентій Похилевич писав, що Адам Дорожинський, власністю якого було Селище, "имел жену Еву; детей назвал: Авель, Сиф и проч. И самое село Селище переименовал в Эдем". Шляхтич був людиною широкої душі і чудово розумів, у якій красі він живе…
Автор сценарію фільму Cтаніслав Цалик в ексклюзивному коментарі DT.UA зазначив: "Я давно працюю в документально-історичному жанрі. Але переважно як автор статей і книжок. Фільм "Голівуд над Дніпром" дозволив мені спробувати себе в новому жанрі - документального фільму. Причому одразу повнометражного. Досвід виявився цікавим, і в мене виникло бажання продовжити роботу в документальному кіно. Крім того, після закінчення роботи я під трохи іншим кутом побачив період українського поетичного кіно. Тепер це для мене не просто список знаменитих фільмів, а й те, що було сховано за кадром. І, нарешті, працюючи над "Голівудом…", я зустрів однодумців, з якими в мене виникли нові екранні задуми. Тож не буде перебільшенням сказати, що "Голівуд над Дніпром" певним чином змінив моє життя".
Ми дуже сподіваємося, що документальний фільм "Голлівуд над Дніпром…" стане першим значущим кроком у відродженні цієї, не побоїмося сказати, літньої резиденції українського поетичного кіно. Так, "не той тепер Бучак, Дніпро-річка не та…" Але хочеться вірити, що плани колишньої влади від 2011 року поновити будівництво Канівської гідроакумуляторної станції, так і залишаться на папері. Адже цими стежками ходили Довженко, Параджанов, Тарковський, Іллєнко… Історія легендарного села Бучак у наших руках.