Схоже, Галичина знайшла свою нішу у вітчизняній економіці. Відповідно до всіляких рейтингів і соціодосліджень, Тернопіль увійшов у п’ятірку міст України, які «тягнуть» на собі видавничий віз. Торік у регіоні було видано 240 позицій книг і брошур загальним накладом 929 тис. 200 штук. Отже, Тернопільщина випередила інтелектуальний Львів, але поступилась таким гігантам на ринку, як Київ, Донецьк, Харків. А канцелярське приладдя, барвисті зошити, щоденники, блокноти фірми «Школярик» вибороли собі місце на партах учнів Росії, Білорусі.
Ознайомитися із здобутками вітчизняних книговидавців можна було на міжрегіональній виставці-ярмарку книг у Тернопільській академії ім. І.Горбачевського.
Історична довідка. Напевно, таки існує генна пам’ять, адже саме на західних теренах зароджувалося друкарство. Саме у Львові ще 1574 р. вийшов знаменитий «Апостол» Івана Федорова. На початку XVII ст. на території теперішньої Тернопільщини, у с.Рахманів Шумського району, Кирило Транквіліон видав «Учительноє Євангеліє». А напередодні в Почаєвській друкарні побачив світ бестселер тих часів «Зерцало богословія». Між іншим, на початок ХХ ст. тут уже було видано 187 назв книг, із них церковнослов’янською і давньоукраїнською мовами — 148, польською — 32, латиною — 7.
Відповідно до архівних даних друкарні були також у м. Кременці та с.Танівці Борщевського району. Наприкінці XIX ст. у Тернополі Олександр Барвінський видав восьмитомник «Руської історичної бібліотеки». Не менш відомим книговидавцем був Іван Тиктор.
Тепер цілком зрозуміла любов місцевих підприємців до видавничої справи. І хоча на сьогодні в обласному центрі зареєстровано 35 видавництв, а 19 із них заявляють про себе саме як про виробників книжкової продукції, практично у всіх райцентрах книгарень немає. Намагаючись компенсувати прогаяне, 13 серпня нинішнього року голова Тернопільської облдержадміністрації В.Коломийчук видав розпорядження № 363 «Про заходи щодо поліпшення стану забезпечення населення області українською книгою». Більшість книговидавців досить критично поставилася до цього документа. Погодьтеся, трохи по-популістському звучать окремі пункти доповнення до вищезазначеного розпорядження: «визначити базові книготорговельні підприємства і запропонувати включити їх до всеукраїнської мережі книжкової торгівлі» — пріоритети в галузі за останні роки уже визначені, і ці базові підприєм-ства вже самі постаралися увійти до державного реєстру видавництв, тобто працювати за системою єдиного оподаткування. Передбачаючи такий пункт, приватники уклали між собою угоду і вже обмінюються й реалізують у своїх магазинах літературу, яка тематично не перетинається з їхньою власною.
А ось через 5-й пункт — про передачу в оренду на 10 років приміщень, які він займає, — у видавничого дому «Навчальна книга — Богдан» почалася своєрідна війна.
Не заглиблюючись у суть розпорядження, слід наголосити ще на пропозиції винести на сесію облради питання про звільнення видавництв, виробників видавничої продукції, книгорозповсюджувачів від сплати місцевих податків і зборів, про встановлення пільгових тарифів на послуги пошти і транспортування залізничним транспортом. Або, наприклад, сприяти впровадженню нових держстандартів, технічних умов, технологічних інструкцій у галузі.
Як зазначають книговидавці, поява цього розпорядження свідчить про те, що, так би мовити, чоботар без чобіт: науково-методичною літературою тернопільського регіону користуються практично всюди, але тільки не в себе вдома. Приміром, видавництво «Астон» з’явилося ще 1988 р. як кооператив. Сьогодні воно єдине в Західній Україні видає музичну (насамперед нотну) літературу. «Довідник учня початкових класів» українською мовою (видавець «Навчальна книга — Богдан») став свого роду бестселером, витримавши кілька видань, і тепер його загальний тираж сягнув майже 100 тисяч. Зараз у роботі «Універсальний довідник школяра». Уже вийшло два томи — з біології та хімії, на підході — математика. Універсальний довідник міститиме інформацію з 5 по 11 класи з усіх предметів шкільної програми.
Поява альтернативних навчальних закладів сприяла і виникненню редакторських відділів, де готують підручники, хрестоматії, методички, розраховані на різноманітні шкільні (і не тільки) програми. Водночас продукція видавництва «Мандрівець», навіть виготовлені ними зошити — з предметною основою, виходить під грифом Міносвіти України. Пам’ятаєте, як під час лабораторних робіт із хімії або фізики доводилося старанно переписувати всі етапи досліджень, які проводилися, або дослідів. Зараз це вже не потрібно: у зошиті є і таблиці, й описи «відкриттів», залишається лише зробити все на практиці.
Факт, що продукція видавництва «Підручники і посібники» з тернопільською пропискою практично заполонила всю Україну (останнім часом надходять заявки з Криму). Крім того, відомий у Росії письменник, автор детективів Сергій Бортніков зробив крок до успіху і в нас, давши згоду надрукувати свої романи «Чистильщик» і «Чистильщик-2» саме в започаткованій новій серії «СБУ» — сучасний бестселер України.
Вражала на виставці вітрина «Укрмедкниги», видавництва Тернопільської медакадемії. За чотири роки свого існування тут зуміли так поставити роботу, що тепер у країні навряд чи знайдеться медичний навчальний заклад будь-якого рівня, в якому б не використовували підручники або посібники, підготовлені «Медкнигою». Вперше в Україні працівники редакції одночасно готують лазерні компакт-диски з навчальним матеріалом. На Всеукраїнському форумі книговидавців, який проходив нещодавно у Львові, саме два тернопільські видавництва — «Укрмедкнига» і «Джура» — було відзначено почесними шкіряними грамотами як переможців у своїх номінаціях. Спеціалізація «Медкниги» цілком зрозуміла з назви, а «Джура» — одне з небагатьох видавництв, які працюють у сфері художньої літератури.
У кулуарах виставки книговидавці неодноразово порушували питання... про піратство. Виявляється, і книгу можна «утопити». Наприклад, книговидавець уклав договір із мережею книгарень у Луганську, Донецьку, Дніпропетровську і постачає туди підручники з історії, географії, української мови. Реалізація проходить успішно. Аж раптом підприємство без будь-яких зрозумілих пояснень відмовляється від продукції. І лише в приватній розмові власник зізнається, що аналогічні посібники, навіть оформлені так само, йому запропонувала місцева фірма вдвічі дешевше. Поза сумнівом, книгу скопіювали, від обкладинки до останньої коми, і, при наявному рівні поліграфії, за кілька днів підпільної діяльності завалили місцевий ринок дефіцитним виданням.
Весело і легко, а головне — не треба сплачувати ні податків, ні гонорарів. І навіть у суді практично неможливо довести, що цей товар — лівий, піратський, тому й дешевий. Вносилася пропозиція поміщати на кожен примірник голограму. Але це, крім додаткових полтиника-гривні до ціни, нічого не дасть. Хіба що «вирахуєш» магазин, куди «скидають» підробку, але на підпільну друкарню не вийдеш. І хоча зараз у країні розгорнуто цілу кампанію із захисту авторських прав, прецеденту з порушенням кримінальної справи у частині псевдокнигодрукування поки що немає.
Трохи сонця у видавничий світ міг би принести централізований випуск каталогу новинок літератури із зазначеним точним тиражем, ціною, обсягом. Адже солідні видавці, які працюють на ринку вже кілька років, планують свою діяльність на рік уперед. Та й магазинам варто трохи збити підприємницький азарт: не секрет, що на окремі видання торгівля робить націнки до 50%.