Молодіжний театр імені Леся Курбаса (Львів) показав нову театральну роботу — «Учта» за Платоном (режисер Володимир Кучинський). «Учта», «Бенкет», «Симпозіон» (як кому подобається) — один із відомих і, як написано в передмові до діалогів Платона, геніальних творів цього філософа.
Сюжет такий: шестеро друзів — Федр (Остап Костюк), Аристофан (Олег Цьона), Еріксімах (Олексій Кравчук), Павсаній (В’ячеслав Жуков) і Сократ (Олег Стефан) — прийшли до сьомого — молодого поета Агатона (Василь Мицько) — на бенкет, улаштований ним з приводу одержання премії за написану трагедію. Вони вирішили пофілософствувати, чого й слід було сподіватися від компанії, куди входив Сократ. Кожен з присутніх мав виголосити промову на честь бога Ероса. І вони виступають по черзі, розповідаючи про різновиди кохання, заглиблюючись у міфічну історію і шукаючи істину. Разом зі своїми героями Платон розмірковує про кохання, гарне і потворне. Вустами мудрої мантинянки Діотіми (Тетяна Каспрук), про яку розповідає у своїй промові Сократ, Платон дає визначення прекрасного. «Любов до прекрасного — це ріст душі, наближення людини до істинно сущого», — писав Платон.
Вистава цікава не лише своїм античним сюжетом, а й самою постановкою. Річ у тому, що «курбасівці» вирішили відродити стару традицію так званого шкільного театру, досить популярного за часів українського бароко. Театр, який зародився при академіях, бурсах і навіть монастирях, через гру й розмаїтість барочних форм, використовуючи класичні та сучасні духовно-інтелектуальні тексти, допомагав пізнавати себе і навколишній світ. Основою пошуку був класичний постулат: мікрокосм індивідуума відповідає нескінченності Всесвіту. У такому стилі і був поставлений діалог «Симпозіон», із заграванням з публікою та втягуванням її в гру (виставу). Хоча, звичайно, простежувалися й суто «курбасівські» моменти інтерпретації.
Оскільки це був не просто спектакль, а, як написано в програмці, «відкрита репетиція», усе відбувалося у «вузькому колі»: тільки свої і ще дюжина знайомих. Офіційна прем’єра буде згодом. Отже, стежте за афішами.
Хочеться окремо сказати про місце цієї репетиції, оскільки акція проходила досить далеко від Львова — у Підгорецькому замку, тому самому, де колись знімався фільм «Три мушкетери», де була здравниця для туберкульозних хворих, а нині, нарешті, відбувається реставрація.
Не знаю, якою буде ця постановка в театрі, але в порожньому напівзруйнованому замку з чудовою акустикою, сонячним освітленням і мінімумом глядачів та сидячих місць (частина глядачів сиділа прямо на підлозі) було повне відчуття, що ви потрапили на філософську учту у минуле.