Андріївський узвіз можна вивчати знизу вгору і згори вниз. Свіжих мистецьких подій вам не оминути. Майже ритуальний весняний потік спілкування з мистецтвом і повіннь закупок дрібних сувенірів в День Києва змінюється щоденним, спокійним, життям київського Монмартра. Галерея «Л-Арт» презентує арт-проект Ірини Каленик «(Не)Приватна колекція». Чорно-білі роботи, схожі на нечіткі старі фотографії. Якщо ви любите якісно зображене оголене тіло, не соромтесь відвідати цю виставку. В цій же галереї експонуються пейзажі та натюрморти Владислава Мамсікова.
Виставковий центр «Андріївський узвіз, 3» відкрив виставку Самуїла Кручакова (1905—1969). Портрет, натюрморт, пейзаж. Здається, це те, чим займались і займаються більшість художників. Але за цей живопис ніколи не буде соромно, навіть через сотні років. Подивіться обов’язково. Головне, навчитись берегти це мистецтво. Щоб і наші пра-пра-правнуки могли з ним зустрічатись. В «Галереї 36» — Ахра Аджінджая «День, що триває». Мабуть, ви вже заінтриговані? Ось галерея «Ательє Карась», а в ній нові роботи Тіберія Сільваші. Не багато художників може виявити таку хоробрість — зафарбувати багато квадратних метрів чорнильно-фіолетовою фарбою. Втім, експонується ще багато метрів інших кольорів. Але, безперечно, все це приємне для ока і виконане професіонально. Якщо Тіберія на Узвозі вам видасться мало, то ви можете продовжити спілкування в галереї «Лавра», там він присутній у чудовій компанії робіт Олександра Бабака, Володимира Будникова, Олександра Дубовика, Анатолія Криволапа, Олександра Міловзорова та Оксани Одайник в рамках проекту «Від реалізму до абстрактного живопису. Частина I. Витоки. Твори 50—80-х років». В галереї мистецтв Києво-Могилянської академії виставка кераміки авторів з різних регіонів України «Далеке—близьке». Кераміка, це, мабуть, єдине з мистецтв, традиція якого не переривалась протягом тисячоліть. Тому і якість завжди чудова. В музеї Павла Тичини панує легка та прозора акварель Надії Старовойтової «Пори року». Будинок художника не порушує традицію монументальних експозицій. У великій виставковій залі творчий доробок Лева Вітковського, заслуженого діяча мистецтв України, професора. Школа є школа! Навіть, якщо комусь вдасться вишукати якісь зауваження до ідеологічного трактування тем, що розкриває художник, то до техніки виконання та творчої манери доскіпатись неможливо. Візьміть в руки пензля і спробуйте скопіювати. Поверхом нижче в галереї «Майстерня» не велика за обсягом, але варта уваги виставка акварелі Володимира Баштака. В Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури варто поспілкуватися з роботами Генрі Ягодкіна «25 років педагогічної та творчої діяльності». А якщо ви втомилися від київського будівельного божевілля, ковтніть чистого повітря справжньої архітектури на виставці «Архітектор Йосип Каракіс», присвяченій сторіччю з дня народження зодчого. Я не закликаю вас днювати та ночувати у виставкових залах. Але після подорожей по АРТ-архіпелагу виникає прикре відчуття того, що художників більше, ніж поціновувачів мистецтва. Мистецтво, не зважаючи на хронічний егоцентризм митців, не може існувати без його споживачів, чи хоч би споглядачів. Що дає відносну надію на краще майбутнє — це вже не ганебні ціни на твори мистецтва в галереях, які намагаються робити на цій справі непростий і непевний бізнес. Навіть в багатих країнах лише з мистецтва існувати важко. Опитування професійних художників у Німеччині виявило, що тільки один (!) з десяти живе виключно з продажу своїх творів. Дуже хочеться, щоб в цьому ми не рівнялись на Захід. Подумайте — це тільки мистецтво вічне, а життя таке коротке. Спілкування з прекрасним додасть кожному з нас крихту безсмертя. |