Нещодавно аташе з культури Аргентинської Республіки в Україні пані Сусанна Мергі люб’язно поділилася з нами цікавим матеріалом, що стосується цілком несподіваної сторінки з історії культурних контактів наших двох занадто віддалених країн. Виявляється, ось уже більше ніж півстоліття на батьківщині танго одним із найпопулярніших варіантів цього воістину культового в тих місцях танку є твір, написаний... у провінційному українському містечку Умань. Нині латиноамериканці знають цю мелодію під назвою «Російська циганка», а колись наш вітчизняний автор назвав її «Твої очі».
А було так. Жив в Умані скрипаль на ім’я Савелій Жадан. І була в нього красуня-дружина, яка 1910 року народила йому сина Дмитра. Тільки за допомогою смичка та ще й у глухомані не дуже-то й розбагатієш. Ось і розпочалися негаразди в родині скрипаля. Видно, не захотіла його молода дружина так рано ставити хрест на своєму житті, розірвала шлюб і поїхала світ за очі. На щастя, до великого жовтня ще залишалося близько двох років, і екс-мадам Жадан було не важко здійснити те, що через десяток-другий років виявиться ефемерною мрією для одного турецького підданого, — вона емігрувала до Буенос-Айреса. Але казка на тому не закінчилася: незабаром їй пощастило вийти заміж за аргентинського дипломата. Тим часом Росія скипала революціями і громадянською війною. В одну з останніх шпаринок у радянському кордоні, що закривався, удалося прослизнути і 11-річному Дмитрові, який возз’єднався з матір’ю в благословенних лаплатських краях. Юнак закінчив елітний міжнародний ліцей Олівос і поступив на службу до відділу кореспонденції газети «Критика». А ще згодом, 1938 року, Дмитро вирішив віддати належне чарівності своєї секретарки Селії Піва і оженився на ній. Весільний подарунок від українського тестя наречена отримала лише через два роки, оскільки сполучення між Уманню і Буенос-Айресом для простого громадянина сталінського СРСР було в ті роки, відверто кажучи, важким. Напевно, відразу, за один день (на нещодавно знайденому рукописі оригіналу стоїть дата «10 серпня 1940 р.») Савелій Жадан написав гарну мелодію танго «Твої очі», а на нотах — присвяту невістці, якої йому не судилося побачити: «Присвячую милій Селії». Свого друга-поета Дмитра Глінберга скрипаль попросив написати текст, де йшлося про спогади про давню любов, про побачення під місяцем, про якусь незабутню весну. Певне, ту саму, першу для майбутніх Дмитрових батьків весну. Через Київ і Одесу з оказією рукопис допровадили в Аргентину.