Цього тижня поставлено крапку в історії з продажем контрольних пакетів «Київобленерго» і «Рівнеенерго», раніше куплених американською корпорацією AES. Поторгувавшись майже рік, американці вирішили в результаті залишити все як є, — тобто нічого не продавати.
На рішення вплинуло кілька чинників. AES Corp. більш-менш розгребла ситуацію з виплатою поточної заборгованості, реструктуризувавши найгарячіші борги. Крім того, залишитися в Україні їй дуже рекомендував Державний департамент США, обіцяючи допомогти чим зможе. Не випадково на прес-конференції, на якій і озвучили рішення залишитися, був присутній посол США Карлос Паскуаль.
До речі, основну допомогу компанія отримає навіть не на просторах наших степів, а в бразильській сельві. Після свого високопатріотичного вчинку вона може розраховувати на сприяння американського уряду у складних переговорах з урядом Бразилії, де AES може втратити сотні мільйонів доларів...
Для Вашингтона наразі важливий сам факт присутності американських фірм у великій енергетиці України. Тим більше що в разі запланованого продажу два наші обленерго переходили до росіян.
На прес-конференції президент компанії AES Silk Road Джон Хаффакер відмовився коментувати недавні переговори з приводу продажів, заявивши, що «це вже історія». Усе справді так. Хоча ще кілька тижнів тому переговори тривали.
Власне кажучи, покупців було всього двоє. Інтерес виявив Костянтин Григоришин, точніше, його партнер по Energy Standard Group Майкл Мальцофф. За неофіційними даними, йшлося про 75 млн. дол., при цьому дві третини передбачалося сплатити у розстрочку.
Друга група покупців, представлених люксембурзькою Vacuna International, пропонувала близько 70 млн. дол., зате відразу. Ця група теж виходила на Москву, оскільки переговори вів Кирило Куликов, який представляє в Росії й Україні інтереси чеської компанії Europa Capital Management (ECM).
Vacuna навіть устигла проінформувати про схему угоди, що передбачала купівлю 100% акцій «дочки» корпорації — компанії AES Washington Holdings B.V. Оскільки раніше ECM консультувала купівлю 2001 року словацької VSE чотирьох українських обленерго, то за угодою уважно стежили і в Києві, і в Москві, і у Вашингтоні.
За великим рахунком, політика все й вирішила: після іракської війни відносини з заокеанським партнером потеплішали, та й у Білому домі вважали за потрібне поборотися за збереження сфери впливу.
Інша річ, що нинішнє рішення — це ще далеко не кінець. Основною проблемою американців із AES залишаються все ті ж 20 млрд. дол., які вони зараз прагнуть реструктурувати.
Проблемою України в цьому випадку бачиться те, що якихось серйозних інвестицій від AES годі й очікувати. Американці взагалі старанно уникали цього слова, передусім тому, що сказати було нічого. Максимум, що зміг пообіцяти Джон Хаффакер, — це те, що AES Corp. розгляне можливість інвестування в українську енергетику, коли отримає привабливі пропозиції. Якщо компанія в дуже складній для себе обстановці і вкладатиме кошти в Центральну та Східну Європу, то це будуть Угорщина й Польща.
Український уряд висловив стримане схвалення з приводу рішення американців. Крім політичних дивідендів, такий поворот подій дозволяє трохи балансувати розстановку сил напередодні неминучої енергетичної війни за власність Григоришина.
Після відходу американців на ринку залишилися б тільки структури Григоришина у спілці з Віктором Пінчуком, словацько-московського дуету Олександра Бабакова (ЦСКА) і київської «динамівської» групи. І хоча Григорій Суркіс заявив одного разу, що все вже продав, поки що незалежних підтверджень цього не було. Донецькі енергоактиви мають регіональний характер і на розстановку сил особливо не впливають. Загалом перший раунд переділу завершився з нульовим рахунком...
Незабаром другий: у червні ФДМ має намір виставити на продаж державні блокуючі пакети акцій ВАТ «Прикарпаття-», «Львів-» і «Чернігівобленерго» — тих, у яких приватні акції «розпиляні» приблизно навпіл між Григоришиним та його колишніми партнерами. Нагадаємо, що попередня спроба — продати 25% акцій «Суми-» і «Полтаваобленерго» — закінчилася скандалом. Очевидно, і тепер нудьгувати не доведеться.
Що стосується американців, то вони залишаються. Ну а з огляду на виявлену за кілька років їхню пристрасть до дорогого консалтингу і скромних витрат на розвиток мереж, Національна комісія з регулювання енергетики за ними наглядатиме.
Як дипломатично відзначив на прес-конференції її голова Юрій Продан, «за підсумками року роботи, компанія інвестувала менше коштів, ніж очікувалося, але зараз американський власник українських енергокомпаній виявив готовність затвердити напруженіший план внесення інвестицій». Витрати ж на управління було обіцяно жорстко контролювати, і про жодні 19% на цю структуру не може бути й мови.
У що все це виллється — побачимо. Час ще є, як мінімум, два роки: до 2005-го, коли очікується черговий пік платежів за боргами, продавати активи в Україні американці не збираються. Що далі, пан Хаффакер прогнозувати наразі відмовився…