З 24 по 30 листопада у столиці розгорнеться перший Всеукраїнський театральний фестиваль-премія "ГРА", на якому буде представлено 12 українських вистав, відібраних експертами премії для фінальних перегонів. Що це за вистави? І чому на них варто потрапити?
"RH+"
Закарпатський обласний угорський драматичний театр. "Гра сновидінь". Режисер - Олег Мельничук. 24 листопада. На сцені ТЮГу на Липках. Мова вистави - угорська.
Вистава є своєрідною компіляцією з творів В. Пелевіна, Дж. Орвелла, Р. Баха, картин Ієроніма Босха та Пітера Брейгеля. Сценографія - Іболя Орос. Художник костюмів - Дьордь Копинець. Як зазначають самі автори, "RH+" - драматична вистава про обставини, в які ми інколи потрапляємо: вони можуть підштовхнути до спроб вирватися за мури, що стоять перед нами стіною.
Світ вистави навмисно "зменшено", аби ми відчули, який він величний. Світ одночасно не такий простий і не такий складний, яким ми його інколи вважаємо.
Герої вистави розмірковують про такі вічні явища, як любов, доля, кінець світу, судний день, життя після смерті.
Чому варто? Приїзд Закарпатського угорського театру в Київ - уже сама собою подія. А після перегляду глядачі зможуть резюмувати - чи є подією сама вистава.
"Віталік"
Дикий Театр. "Вистава про чоловіка". Режисер - Максим Голенко. 24 листопада. На сцені Малої опери.
Цей театр створює гострі та провокативні вистави. Деякі з них окремих глядачів можуть навіть "травмувати", можуть викликати і обурення, і заперечення. Саме такий "Віталік", чию історію розповів журналіст Віталій Ченський, натякаючи, що цей сюжет далебі має ознаки автобіографічності.
Він розповідає про неідеального, закомплексованого сорокалітнього "парубка" з Маріуполя, який наймає кімнату в бабусь у Києві, працює журналістом, шукає сенс життя, гроші, турботу, любов і натхнення. Деякі критики кажуть, що це одна з найсильніших вистав "Дикого".
Чому варто? Тим, хто ще не бачив вистави, - просто годиться її побачити, аби зрозуміти, що в Україні є "інший" театр - театр без табу, театр, який намагається говорити про серйозні речі мовою відвертою, іноді нецензурною, але щирою.
"Тату, ти мене любив?"
Київський театр "Золоті ворота". "Сімейні спогади на 2 дії". Режисер - Стас Жирков.
24 листопада.
Дуже популярна київська вистава за п'єсою білоруса Дмитра Богославського. Головний герой, Олександр, постійно "бачить" свого покійного батька, а ще - криницю на рідному подвір'ї. Син повсякчас картається питанням: чому його батько завжди говорить тільки про криницю і ніколи - про те, чи любив він сина? А тим часом Олександрові сестри хочуть продати батьківську хату… Втім, це лише зовнішня фабула. Київська вистава має напружену і сповідальну внутрішню режисерську фабулу, через яку кожен глядач ніби зазирає у криницю власних спогадів та сумнівів.
Чому варто? Вистава вже має репутацію однієї з найцікавіших (упродовж останніх київських сезонів). Майстерна режисура, чудовий акторський склад - Роман Ясіновський, Олександр Ярема, Ірина Ткаченко, Віталіна Біблів, Інна Мірошниченко, Антон Соловей.
"Спокушені спрагою"
Криворізький академічний театр музично-пластичних мистецтв "Академія руху". Трагіфарс. Режисер - Олександр Бєльський. 25 листопада. На сцені Київського муніципального театру опери і балету для дітей та юнацтва.
У шорт-лист "ГРИ" ця постановка увійшла як одна з "найкращих пластичних вистав". Художник - Олександра Вєрнєєва, музичне оформлення - Антоніна Бєльська. Текст від автора: "Так довго тривала ніч, що перший промінь світла викликав потрясіння і хаос у душах людей. Невгамовне почуття спраги опанувало їх. Коло світла ненадовго розімкнулось та зімкнулося знову. І тільки відчуття спраги, як у спекотній пустелі, не переставало знову і знову переслідувати їх…".
Чому варто? Цей криворізький театр має стійку репутацію колективу творчого, експериментального, здатного на цікаві художні пошуки. Отже, є нагода в цьому переконатися.
"Під небом синім"
Київський національний академічний театр оперети. Фарс. Режисер - Тамара Трунова.
25 листопада.
Експериментальна постановка за твором Девіда Елдріджа. Композитор - Богдан Решетілов. У Національному театрі оперети проект "Під небом синім" з'явився як творчий результат театрального конкурсу "Taking the Stage", ініційованого Британською радою в Україні. П'єса складається з трьох новел-діалогів, де шестеро героїв, учителів, намагаються порозумітися одне з одним. Це історія про стосунки між чоловіком і жінкою, які стають лабіринтом, а з лабіринту інколи немає виходу.
Чому варто? У виставі Тамари Трунової задіяні актори Національної оперети і "Золотих воріт", така творча співпраця породжує особливу синергію. Постановка зацікавить як інтелектуалів, так і пересічного глядача, адже це історія про вічні взаємини між чоловіком та жінкою.
Гамлет/HAMLET
Івано-Франківський музично-драматичний театр ім. І.Франка. НеоОпера-жах. Режисер - Ростислав Держипільський (копродукція з музичною формацією NOVA OPERA, композитори Роман Григорів та Ілля Разумейко). 25 листопада.
На "Сцені 6".
В основі цієї неоОпери - велика трагедія В.Шекспіра. Тобто трагедія одвічних помилок людства, продиктованих гріховними бажаннями влади, грошей та інших принад. Переклад Юрія Андруховича. Саме його переклад "Гамлета" звучить у сучасних ритмах, він насичений і розмовною лексикою, і фразеологізмами, що наближає текст до сучасного глядача.
Згідно з концепцією режисера Держипільського, принц данський та вся його королівська родина вже давно почивають під "могильною вагою" століть, аж раптом три богині помсти еринії пробуджують Гамлета від сну і дають йому ще один шанс - знову відповісти на одвічне запитання людства: бути чи не бути?
У музичній партитурі проекту поєднуються необароко, фольклор, чорний джаз, рок та тріп-хоп, алюзії на кіномузику 70-х, цитати з Генделя і Шенберга, циганські наспіви, мелос сербського весілля. У головних ролях - Олексій Гнатковський, Ірма Вітовська, Дмитро Рибалевський, Юрій Хвостенко, Анастасія Блажчук, Іван Бліндар.
Чому варто? Ця вистава вже здобула чимало прихильників, серед них, наприклад, усесвітньо відомий шекспірознавець Майкл Добсон, який дуже високо оцінив український проект. До того ж вистава - зразок унікального режисерського діалогу з простором: у Франківську проект грають у підвалі. Оскільки ж у Києві буде модна "Сцена 6", то й діалог очікується і новий, і непередбачуваний.
"Дідона та Еней"
Open Opera Ukraine. Барокова опера. Режисерка - Тамара Трунова. 26 листопада. НСК "Олімпійський", хол чемпіонів.
Ця вистава є проектом громадської організації Open Opera Ukraine, яка і презентує повномасштабну сценічну версію опери англійця Генрі Перселла, написану наприкінці XVII ст. На думку критиків, постановка відповідає сучасним стандартам світового музичного театру. Учасники проекту- міжнародна команда, сформована за результатами кастингу: солісти, хор та учасники оркестру з Києва, Львова, Мінська, Франкфурта і Санкт-Петербурга. Диригент-постановник - Назар Кожухар. Ті, хто вже чув цю барокову оперу, кажуть, що режисерка "презентує всі приховані тональності у міфічній драмі фатального кохання". Постановка здобула низку схвальних відгуків від музичних критиків.
Чому варто? Насамперед тому, що барокова опера - ексклюзив у репертуарних афішах українського театру. А також тому, що є майстерне виконання класичного твору і сучасна музична режисура.
"Коза-Дереза"
Дніпровський міський театр ляльок. "Український лубок". Автори - Роман Гребенюк, Олександр Поліщук. 27 листопада. На сцені Театру "Актор".
Ця дитяча вистава запрошує до "казкового міста", в якому, звісно, живуть незвичайні мешканці. Вони й пропонують деякі відомі казки нібито в іншому ракурсі, під іншим кутом зору. Хоча б цю - "Коза-Дереза"
Чому варто? Є нагода переглянути дитячу виставу з Дніпра разом із дітьми або всією родиною.
"Уявний хворий"
Харківський академічний театр ляльок ім. В.Афанасьєва. Режисерка - Оксана Дмітрієва. 27 листопада. На сцені київського ТЮГу на Липках.
З 2007 р. творчим лідером цього харківського колективу є Оксана Дмітрієва. Її постановки мають потужний творчий розголос не тільки в Україні, а й за її межами. Ця вистава - підтвердження. Художник - Наталія Денисова, пластика - Влад Розін.
"Уявний хворий" - класична комедія французького драматурга Жака Батіста Мольєра - в режисерській оправі Дмітрієвої сприймається ще й як історія про щире кохання немолодого чоловіка. Її вистава ніби натякає, що ніхто з нас не зможе жити без любові. І якими тільки засобами не користується людина (особливо якщо це чоловік перехідного віку!), аби привернути до себе увагу рідних, позбутися своїх фобій.
У виставі центральні партії грають драматичні актори, але є місце й улюбленцям режисерським - лялькам.
Чому варто? Не щодня один із найцікавіших в Україні театрів приїздить на гостину в столицю, не щодня є змога посмакувати таке естетське трактування класичної комедії. Ну і, нарешті, можна порівняти двох "хворих" - харківського і київського (в театрі ім.Лесі Українки).
"Ангелик, що загубив зірку"
Чернігівський обласний театр ляльок ім.Олександра Довженка. "Космічно-фантастична історія в стилі буф". Режисер - Віталій Гольцов.
28 листопада. На сцені Київського академічного театру ляльок.
Автор п'єси - Неля Шейко-Медведєва, постановочна група - Віталій Гольцов, Олена Загребіна, Антон Гаркуша, Артем Вінтовка. Митці поєднали у своїй "космічній" виставі світ янголів та людей. У цій виставі все починається з того, що Ангелик губить зірку, вона падає на землю, і навколо неї зчиняється справжня детективна метушня: з викраденнями, погонями, грабіжниками і навіть поліцією.
Чому варто? Ще одна дитяча вистава - з Чернігова - яку можуть оцінити не тільки фахівці, а й дітлахи та їхні батьки.
"Біла ворона"
Миколаївський український театр драми та музичної комедії. Рок-опера. Режисер - Максим Голенко. 28 листопада. На сцені Національного театру ім.І.Франка.
Цей твір Юрія Рибчинського та Геннадія Татарченко, вважайте, вже є сучасною класикою українського театру. Адже ще на початку 90-х саме на сцені франківців багатьом запам'яталася вистава з Наталею Сумською та Анатолієм Хостікоєвим у головних ролях (режисер Сергій Данченко). Тим часом режисер Максим Голенко ніби "перезавантажує" твір Рибчинського-Татарченка, доводить, що їхня рок-опера дуже актуальна й сьогодні. У його миколаївській версії диригент-постановник - Віктор Урес, хормейстер-постановник - Людмила Головащенко, балетмейстер - Максим Булгаков, художник - Алла Локтіонова.
У миколаївській версії про Жанну Д'Арк змінено деякі акценти, тут буквально біснується ненажерлива Війна, з'являється візуальний стрій військових камуфляжних костюмів в оточенні французької Діви і виникають непрозорі асоціації відносин сьогоднішньої влади та народу.
Чому варто? Прекрасна рок-опера, сучасне трактування.
"Вій. Докудрама"
Чернігівський український театр ім.Т.Шевченка. Постановка та музичне рішення - Андрій Бакіров. 29 листопада. Yа сцені Національного театру ім.І.Франка.
Цьогоріч за свого "Вія" режисер Андрій Бакіров отримав престижну премію імені Леся Курбаса. Ця ж вистава номінована на "ГРУ" як одна з найкращих драматичних постановок. "Вій" - креативне переосмислення Бакіровим п'єси Наталії Ворожбит. Використавши фольклорну гоголівську фабулу, драматургиня переносить події класичного твору в нашу реальність. Отже, є містичний сюжет про двох французів, які приїздять в Україну на гостини до інтернет-знайомої Оксани, і ці іноземні гості несподівано опиняються у вирі неймовірних українських подій. Зазвичай такі події перебувають за межею об'єктивного мислення, але торкаються потаємних духовних глибин, де приховані відповіді на різні сакральні питання...
Чому варто? Хоча б тому, що Чернігівський український театр сьогодні на помітному творчому злеті, їхні вистави беруть участь у багатьох фестивалях, у них досить потужна трупа. Філософічний чернігівський "Вій" за Ворожбит не такий радикальний, як київський (від Максима Голенка), але кожна режисерська версія має право бути.
P.S. 12 вистав "ГРИ" (з різних регіонів України) представлені в різних номінаціях - найкраща драматична вистава, найкраща музична вистава, найкраща вистава камерної сцени, найкраща дитяча вистава, найкращий експериментальний проект etc. В окремих номінаціях виставу-переможця в листопаді і визначить міжнародне журі. До його складу увійшли теоретики та практики світового театру: директор Асоціації Opera Europa Ніколас Пейн (Велика Британія); виконавчий директор Comic Opera Helsinki Лаура Акерлунд (Фінляндія), режисер Йонас Вайткус (Литва), редакторка театрального часопису Моніка Кваснєвська (Польща), художній керівник Тбіліського театру ім.Сандро Ахметелі Іраклій Гогія (Грузія).