Позов ГПУ про визнання недійсними договорів купівлі-продажу природного газу від 20 січня 2009 між НАК «Нафтогаз Україна» і ВАТ «Газпром» має розглядатися не в державному суді і не в Україну, а в арбітражному трибуналі в Швеції, заявив юрексперт Максим Аліна в статті для «Дзеркала тижня».«Не можна не звернути уваги і на те, що прокуратура прагне через український суд визнати недійсними договори, кожен із яких регулюється правом Швеції та має власне арбітражне застереження. А це означає, що будь-які спори стосовно договорів від 20 січня 2009 року, у тому числі й щодо їхньої недійсності, повинні розглядатися не в державному суді і не в Україні, а в арбітражному трибуналі у Швеції згідно із шведським правом», - упевнений експерт. При цьому будь-яке рішення питання виключно в київському госпсуді не буде мати міжнародної легітимності, вважає Аліна. «Звісно, Господарський суд Києва може знехтувати відповідними арбітражними застереженнями, але в такому разі рішення українського суду не матиме міжнародної легітимності. В цивілізованих правових системах позов Генпрокуратури розглядали б, швидше за все, як неприпустиме втручання державного органу у контрактні відносини між приватними особами», - констатував експерт. При цьому він нагадав, що для ділових угод, укладених з метою, яка суперечить інтересам держави, в українському Господарському кодексі існує відповідна стаття. «Якщо у прокуратури є докази того, що контракти від 20 січня 2009 року були укладені з метою, яка суперечить інтересам держави, чому тоді прокуратура не просить суд застосувати статтю 208 Господарського кодексу України? Ця стаття передбачає, що якщо контракти укладені обома сторонами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, то все одержане обома сторонами (НАКом і «Газпромом») за такими контрактами має бути стягнуто в дохід держави», - нагадав Алінов. Докладніше читайте у статті Максима Алінова «Як українські суди допомагають РУЕ одержати зароблені на українцях мільярди» у свіжому номері «ДТ»