Щохвилини, за даними ООН, 24 людини у світі залишають рідні місця через війни, переслідування або з побоювання за своє життя. За кожною такою історією — людська трагедія. Але надалі за деким — й історія успіху.
ZN.UAразом з Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців (UNHCR) в Україні вирішило познайомити читачів з кількома історіями біженців і шукачів притулку в нашій країні за допомогою їхніх національних рецептів. Адже кулінарія — це завжди любов, хто б не готував: мама своїм дітям у Сирії, Сомалі, Таджикистані чи мама в Україні. Мамині рецепти — найліпші, вони з нами назавжди. Їжа — це те, через що можна зрозуміти будь-яку культуру й знайти шлях до душі будь-якої людини.
Отже, ми помінялися ролями, вирушивши в гості до людей, котрі шукають притулку в нашій країні: вони готували, а ми куштували й розпитували. В гостях у двох із трьох героїв із нами був відомий шеф-кухар, телеведучий, переможець міжнародних кулінарних заходів Юрій Ковриженко.
Цього разу метр, який популяризує українську кухню у світі й працює в ресторанах Європи й Азії, а також співпрацює з програмою «Кулінарна дипломатія» МЗС, сам не готував, а куштував, відкривав для себе нові смакові комбінації та інгредієнти, розпитував, ділився власними секретами. І пообіцяв провести для героїв наших історій (і не тільки) майстер-клас із приготування борщу. Але це буде вже інша історія.
Нобіль
Малогабаритна кухня всіх гостей не вмістила. Але це було по-сомалійськи. За традицією, сомалійці їдять руками, сидячи на підлозі, дві людини — з однієї тарелі.
Сомалійська кухня нам сподобалася. Страви були гострими й пряними. Як і розповідь хазяїна.
Ях’є в Україні вже п'ять років. У Сомалі, де громадянська війна на релігійному ґрунті триває з 1988 року, у нього залишилися мама, четверо братів і сестра. Ях’є — старший. Батько помер. З'явився вітчим, але й він помер.
Жити в Україні Ях’є вже звик, хоча без документів дуже складно. Особливо, якщо не знаєш ані української, ані російської мови. Розповідає кумедну історію про те, як ще не знаючи мови, зайшов у магазин купити жуйку. Продавчиня його не розуміла. І Ях’є набрав у перекладачі телефону слово gum. Але Т-9 виправив, і вийшло gun. Продавчиня викликала поліцію. Довелося пояснювати, що купити збирався зовсім не пістолет. Після цього випадку Ях’є зрозумів: треба вчити мову.
Нині Ях’є 21 рік. Вік, коли багато молодих українців ще живуть під крильцем у батьків.
Але оптимізму й життєрадісності він не втратив.