Про проблеми, з якими зіштовхнулося ЗАТ «Індар» у 2011 р., різні вітчизняні ЗМІ повідомляли досить багато. Узагальнюючи опублікований матеріал, можу виділити дві позиції, в основу яких покладене різне тлумачення правового статусу майна цього товариства, а також правового зв’язку між державою та цим підприємством, що опосередкований власністю держави на 70,7016% акцій, емітованих ЗАТ «Індар».
Нове керівництво ЗАТ «Індар» в особі Є.Кононенка посилається на те, що 70,7016% акцій означеного підприємства не мають правового статусу державної власності, оскільки, згідно з постановою КМУ від 05.06.2000 р. №897 «Про подальше реформування медичної та мікробіологічної промисловості», означені цінні папери внесено до статутного капіталу ДАК «Укрмедпром». Відтак, на думку нового керівника, держава добровільно відмовилася від цих акцій ще у 2000 році.
Протилежну позицію висловлює колишнє керівництво господарського товариства, яке апелює до приписів законів України «Про управління об’єктами державної власності», «Про холдингові компанії», розпорядження КМУ від 5 вересня 2007 року № 690-р, указу Президента України від 06 липня 2010 року №755/2010, постанови Верховного суду України від 19.05.2009 року у справі №3-1837 к 09 тощо.
Беручи тривалий час участь у розгляді господарських, адміністративних спорів на боці ЗАТ «Індар», ДАК «Держмедпром», у тому числі й під час розгляду їх Верховним судом України, переконався у правильності останньої позиції, адже чіткий та імперативний зміст правових норм чинного законодавства України унеможливлював визнання за 70,7016% акціями ЗАТ «Індар» статусу приватної власності. Проте метою цієї публікації є не проведення повторного правового аналізу вищезазначеної проблеми, а спроба поділитися власним досвідом щодо співвідношення моралі та права на прикладі ситуації, яка склалася на ЗАТ «Індар».
Так, у країнах розвиненої демократії сформувався принцип, відповідно до якого зміст закону повинен превалювати над його формою, а поняття «законність» не повинне підмінятися поняттям «доцільність». У свою чергу, моральні норми, в основу яких покладено такі універсальні критерії як «добро» і «зло», є головними орієнтирами у законотворчій, правозастовчій діяльності.
На жаль, вимушений констатувати, що в Україні вищезазначені принципи нівелюються кон’юнктурними, меркантильними діями чиновників, методи та стиль роботи яких описували відомі класики в таких безсмертних творах як «Хамелеон», «Ревізор» тощо. Ситуація навколо ЗАТ «Індар» є класичним прикладом у цьому плані. Зокрема у 2008 році, відразу після незаконного відчуження 70,7016% акцій, державні мужі одностайно проголосили гасла про повернення у державну власність цінних паперів. Натомість 20.07.2011 р. позиція держави зазнала докорінних змін, що підтверджують результати розгляду Харківським апеляційним господарським судом господарської справи №39/128-09, в рамках якої представник КМУ відмовився підтримувати вимоги уряду про повернення у державну власність викрадених акцій. Звісно, цілком логічним у цій ситуації буде припущення, що змінилося законодавство, але ні - законодавство не зазнало змін, очевидно - змінилися інтереси!
Препаруючи господарсько-правовий конфлікт, пов’язаний із заволодінням акціями ЗАТ «Індар», крізь призму морально-етичних норм, не можу оминути увагою спробу нового керівництва протиставити у ЗМІ власні чесноти непорядності попереднього керівництва господарського товариства. Перераховуючи численні аргументи, новий керівник Є.Кононенко, зокрема, наголошує на тому, що поспішав врятувати завод і, відповідно, не став чекати настання світлої пори доби, а прийняв рішення ввійти на територію підприємства вночі, о 3 год. 34 хв.! Проте «патріотизм» нового керівника суперечить уявленням, які склалися в суспільній свідомості, зокрема втіленим у народне прислів’я про те, що добрі справи вночі не робляться.
Виключно теорією інтересів можу пояснити зміну позиції членів оновленого правління ЗАТ «Індар» щодо правового статусу власності на майно цієї юридичної особи. Наприклад, у 2009 - 2010 рр. тональність виступів майбутнього керівництва була витримана в такому стилі: «Ми, працівники, сподіваємось, віримо, що вкрадені акції будуть повернуті державі» (звернення члена правління ПРаТ «Індар» М.Власенка на ім’я першого віце-прем’єр-міністра України). Однак після захоплення підприємства новим керівництвом ці заклики канули в небуття. Отже, виявляється, що твердість (незмінність) переконань не є визначальною цінністю для нових керівників.
Тавруючи колишнє керівництво за вчинення протиправних дій, спрямованих нібито на розкрадання майна ЗАТ «Індар» шляхом внесення майнових активів означеного товариства до статутного капіталу ТОВ «Трудовий колектив заводу «Індар», новий менеджмент сором’язливо замовчує той факт, що рішення про створення цієї господарської структури ухвалювалося на загальних зборах трудового колективу підприємства, а його засновниками стали працівники, включно з тими, котрі тепер входять до складу оновленого керівництва. І найголовніше - це рішення приймалося після того, як акції ЗАТ «Індар» були вкрадені з державної власності та виведені в офшорні структури, підконтрольні новим господарям заводу.
Тож, якщо дотримуватися позиції опонентів, острів Беліз (юрисдикція заснування Сторк Холдинг Лімітед - нового власника 70,7% акцій ЗАТ «Індар») - набагато ближчий і патріотичніший учасник ЗАТ «Індар», ніж працівники заводу, які власною працею та знаннями створили унікальне підприємство з виготовлення інсулінів? Безпрецедентною у цьому сенсі є ціна зазначеного «патріотизму», адже Сторк Холдинг Лімітед отримала у власність 70,7016% акцій ЗАТ «Індар» на підставі договору дарування!!!
Тим часом найцікавішим явищем, яке образно характеризує етичну складову конфлікту, що склався навколо заводу «Індар», є персоналії, котрі своєю присутністю вже протягом трьох місяців прикрашають шпальти ЗМІ. Найбільше критики лунає на адресу колишнього керівника ЗАТ «Індар», доктора біологічних наук, професора Олексія Павловича Лазарєва, який обвинувачується і в розкраданні майна товариства, і у встановленні кріпосного режиму на території підприємства тощо. Демонізуючи свого попередника, Є.Кононенко непослідовний у своїх діях, адже задля об’єктивності слід було б згадати і про те, що ця особа брала участь у будівництві заводу, його становленні. Заслугою колишнього голови правління О.Лазарєва є виведення ЗАТ «Індар» на зовнішні ринки, наприклад Бразилія. З моменту введення в експлуатацію підприємства хворі на цукровий діабет забули про дефіцит інсулінових препаратів.
У свою чергу, заслуги нового керівника, котрий, поза всяким сумнівом, є чудовим фахівцем у сфері права, особливо помітні в такій «провідній» галузі вітчизняної економіки як ліквідація підприємств. Є.Кононенко, маючи фах арбітражного керуючого, відзначився як професійний ліквідатор державних підприємств, що працювали у галузі охорони здоров’я, наприклад «Здоров’я народу», «ДНЦЛЗ». Тепер ці підприємства перебувають у приватній власності, і, за дивним збігом обставин, засновниками цих структур є патріоти, котрі перебувають у юрисдикції Великобританії, Белізу тощо.
Звісно, фахівці-ліквідатори - головні дійові особи перехідної економіки, але чи заслуговує ЗАТ «Індар» на таке «щастя»? Сподіваюся, що відповідь на останнє запитання отримаємо найближчим часом.