Відчути Ригу

Якщо ви полюбите Латвію так, як полюбила її я, вона продиктує вам новий стиль життя: відпочивати влітку ви станете в Юрмалі, уїк-енди й корпоративні заходи проводитимете в Ризі, а літатимете в Європу з компанією airBaltic… А я, мабуть, приїжджатиму в столицю Північної Європи ще й на національні свята - на той-таки Ліго… А ще є туристичні маршрути по всій країні для любителів споглядання замків та полювання.

До центру Риги приростаєш відразу й міцно. Славне Старе місто, що розімкнуло рамки середньовічної забудови у ХIХ століття, занурене в атмосферу, схожу з намоленим храмом. Це жива й дуже тепла історія. Сюди вабить людей із усього світу. На сяючій вулиці Альберта будинки, витримані в югендстилі (він же модерн, сецесьон і ар-нуво) кінця ХIХ - початку ХХ століття, - цю добу архітектори використали для максимально вільного самовираження, - мають стильний, місцями навіть сучасний вигляд, зроблені з незаперечним гумором…

Корінні рижани - люди інтелігентні й витончені, і це їхня життєва філософія, яку неможливо запозичити: у цьому і національний дух, і культурна ідентичність, у якій треба народитися. Розкуті й вільні, люди живуть собі на втіху і знаходять її і в тому, щоб діяти за правилами. Латвійцям властиво оберігати свої традиції: там часто практикуються спільні виходи на прибирання вулиць (аналог нашої «толоки»), і бобрів біля Ризького каналу вигодовують усім миром - правда, затягнувши сталевими сітками кілька дерев при самій воді… До хранителів столичної культури можна з повним правом зарахувати й латвійську молодь - вільне володіння іноземними мовами, сміливий одяг, різностильність субкультур і бездоганні манери, і веселощі впівголоса. Правда, атмосфера Риги пронизана й драматизмом: за межі Латвії в пошуках роботи і кращого життя виїхало триста тисяч людей, - для країни, населення якої ненабагато перевищує два мільйони, це як масивна соціальна крововтрата.

За те, що Рига відразу й назавжди ввійшла в моє життя, хочеться подякувати українській групі компаній «Кандагар» на чолі з Борисом Зелінським та директору її Латвійського представництва Інзі Еїді, які організували прес-тур для журналістів.

Як виразити себе на століття

Вулицею Альберта в центрі Риги гуляють веселі протяги. У приватному музеї Artnouveau сонце цідить світло крізь ажурні меблі. Камін, посуд, настінний орнамент із напрочуд симетричними ромашками пам’ятають архітектора й домовласника Костянтина Пекшенса, - він жив тут із 1907 року. На цій вулиці більшість будинків - приватні, й утримувати їх досить дорого. Від власників вимагають підтримувати ці пам’ятки архітектури в належному стані, реставруючи ліпнину, печі та інші деталі. Цікаво, що вулицю заклали понад сто років тому, на честь 700-річчя Риги, і назвали іменем її засновника Альберта (Альбрехта) фон Буксгевдена. Пам’ятками архітектури тут визнано вісім будинків, більшість яких побудовано за проектами Михайла Ейзенштейна, батька відомого кіно­режисера Сергія Ейзенштейна.

Так, будинок під номером 2а виконаний у стилі декоративного модерну, містить фальшивий поверх, придуманий для того, аби повніше проводити сонячне світло. А на будинку №4 височать два м’язистих леви, повернені хвостами один до одного, - так архітектор побачив і звів у символ свої внутрішні протиріччя: між хаотичною повсякденністю та своїм упорядкованим духовним життям.

Жива історія в камені й дереві

Офіційно Ригу було засновано 1201 року. 1211-го стараннями єпископа Альберта звели Домський собор, а 1884 року в ньому спорудили найбільший у Європі орган із 6700 трубами.

Тонкий профіль Старої Риги добре видно з лівого берега Даугави. Весь острів Кіпсала, по вулиці Баласта Дамбіс, забудований реставрованими дерев’яними будинками, там навіть мільйонери живуть, а на одному з будинків, свого часу купленому австралійцем, замість флюгера - фігурка кенгуру.

Цікава історія Будинку котів, побудованого 1910 року. За легендою, багатий купець-латиш, якого не хотіли приймати в гільдію, де заправляли німці, побудував цей будинок і встановив на ньому котів, повернутих задами до будинку гільдії. А храм святого Єкаба, собор архієпископа римо-католицької церкви, уперше згадується 1225 року, як побудований поза кріпосними стінами міста. Струнка вежа церкви з дзвіницею зовні створює вертикальний акцент у панорамі міста. Неподалік собору святого Єкаба тягнеться кіношна «Квіткова вулиця», якою проходив бідний професор Плейшнер у фільмі «Сімнадцять миттєвостей весни». Тут-таки розмістився готель Neiburgs, і вікна його конференц-залу виходять на бари «Алекс» та «Юстас», а також до будинку Шерлока Холмса «на Бейкер-стріт». Цікаво, що п’ятизірковий Neiburgs, який знову відкрився 2010 року, за законом про реституцію, належить нащадкам першого власника - Людвіга Нейбурга. Втім, як і бутик-готель Hotel Bergs - він належить нащадкам першого власника, Крістапса Бергса.

Ангари й авангард

Неподалік центру Риги міститься Центральний ринок. Колись на його території стояли ангари для цепелінів. Коли цепелінами перестали користуватися, там розмістилися ринкові павільйони. Різновиди «національної валюти» тут: особливий і незвичайно смачний хліб, м’який кминний сир, садова журавлина завбільшки як оливка, ризький чорний бальзам, рукавиці ручного плетення і традиційні латиські прикраси. А неподалік ринку вирує художній квартал Спікери - культурний і комерційний центр, який облаштувався в колись закинутих цегляних ангарах і став домівкою для понад десятка творчих груп, переважно авангардних. А нашу київську богему чомусь вабить не в «камерні» ангари, а в промзони, що продуваються всіма вітрами…

Рига - центр Північної Європи

Рига виробляє 54% сукупного доходу всієї Латвії, причому одним із основних годувальників для латвійської економіки є порт - пором на Стокгольм ходить як годинник, а за останні п’ять років у ризьких готелях подвоїлася кількість місць. Заступник голови Ризької думи Андріс Амерікс вважає найкращим шляхом розвитку економіки Риги приватні інвестиції в інфраструктуру міста. У бюджеті латвійської столиці 65% становлять кошти від прибуткового податку із зарплат містян, близько 25% - податки на нерухомість.

Зміни в законі про імміграцію передбачають, що іноземцям, котрі вклали в основний капітал підприємства в Латвії великі фінансові кошти і внесли в бюджет держави та самоврядувань податків на певну суму, надаватиметься посвідка на проживання терміном на п’ять років. А посвідку на проживання терміном не більше п’яти років зможе отримати іноземець, що купив у країні нерухомість.

- Для іноземців, які вклали кошти в латвійську нерухомість, можливі переміщення в межах Шенгенської зони до дев’яноста днів протягом півроку. До того ж іноземний громадянин має право зажадати постійну посвідку на проживання по закінченні терміну тимчасового, у зв’язку з безперервним мешканням у Латвії протягом п’яти років, - роз’яснив голова правління провідної компанії у сфері нерухомості Латвії Latio Едгарс Шінс. А розкид цін на житло в Ризі становить від 500 до 5000 євро за квадратний метр. У Юрмалі недавно було продано квартиру, в якій квадратний метр коштував 10 тисяч євро.

Ризьке бюро з розвитку туризму (РБРТ), на запрошення якого українські журналісти відвідують латвійську столицю, було засноване півтора року тому. Його заснов­никами стали Ризька дума, національна авіакомпанія airBaltic, Латвійська асоціація готелів і ресторанів та Латвійська асоціація туристичних агентств. Цікавий проект Live Riga, створений РБРТ для просування туристичних можливостей Риги. Рішенням Ради Європейського Союзу Ригу обрано культурною столицею Європи 2014 року. Девіз проекту: «Добре рижанину - добре туристові».

- Відтоді, як ми почали виходити з кризи, кількість туристів у Латвії збільшилася в середньому на 20%, а в самій Ризі - на 48%, - розповідає член правління РБРТ Віта Єрмоловіча. - Торік у країні побувало близько мільйона туристів, більшість із Росії, потім - із Фінляндії, Норвегії, Швеції, Литви, Естонії. За перший квартал поточного року вдвічі збільшилася кількість віз, отриманих українцями для поїздок у Латвію. Live Riga організовує проведення міжнародних конференцій, конгресів. Також ми презентуємо Ригу як дуже динамічне місто: бари, ресторани, СПА, шопінг. Торік ми відзначили 500-річчя першої різдвяної ялинки у світі, - її було встановлено в Ризі. А наші проекти, такі як веломарафон Nordea або фестиваль блондинок Go Blonde, відомі навіть у Південній Африці…

Доля в рядок

Директор Латвійського представництва групи компаній «Кандагар» Інга Еїда - молода ділова рижанка. Вона стримана, стильна й дуже привітна. Інга «зробила себе сама», і вона дуже віддана своїй батьківщині. Її старша донька навчається в Америці, - в тамтешньому університеті дуже висока якість освіти. Чи повернеться застосовувати свої знання на рідній землі - поки що запитання. Батько Інги - українець, він родом з-під Броварів, живе під Ригою понад сорок років, при цьому не є громадянином Латвії, що не завадило йому побудувати великий будинок для родини, як і не заважає подорожувати світом, наприклад їздити в Норвегію на риболовлю. Тільки в країни СНД він їздить, відкриваючи візу, навіть у рідні Бровари, тоді як громадянка Латвії Інга літає по світу без віз - що в Америку, що по всій Європі.

Юрмала - місто на хвилі

Це місто вразило своєю акварельною чарівністю: темно-синє чисте холодне море, білий пісок, столітні сосни, зворушлива скульп­тура черепашки на березі. І - дивна дерев’яна архітектура, з різьбленням та вітражами, - тут також заведено оберігати її й упорядковувати силами власників: усього до списку архітектурних пам’яток занесено 408 об’єктів. До речі, паркани приватних будинків у Юрмалі невисокі й «прозорі», - за законом, двір має бути відкритий поглядам перехожих на 65%.

Нинішнього року тут відбудеться десята «Новая волна», потім - «Голосящий Кивин», потім - серія концертів, - тим приємніше було побачити порожню милу й неметушливу вулицю Йомас. До речі, в Юрмалі багато бальнеологічних санаторіїв, де для лікування пацієнтів використовують місцеві лікувальні грязі, водорості та морську сіль. Досі в місті практикує старий лікар, який понад п’ятдесят років лікує жіночу безплідність. А СПА-центр при найбільшому місцевому готелі пропонує чотириста процедур.

У міському музеї діє постійна експозиція «Історія курорту Кемері та Ризького узмор’я» з дисплеєм, на якому можна переглянути документальні кадри різних років, - чим не портрет епохи відпочивальників?

А у великому й дуже доглянутому лісопарку «Дзінтарі» є на чому оку відпочити: серед сосен ховається оглядова вежа заввишки 33,5 метра, з дванадцятьма балкончиками на різній висоті. Потішне дитяче містечко атракціонів, особливо вразили велетенські «кошики» з міцних канатів, що їх малеча використовувала як смугу перешкод. І, до речі, нікому не спадає на думку зіпсувати обладнання або заплямити своїм іменем світлі дошки вежі…

Латвія відкрита для візитів. Це дихання живої історії, національний колорит, динамічна сучасність, цілодобові розваги, чудові ресторани й надзвичайно цікаве спілкування з корінними жителями.

А днями мені сказали, де в Києві можна купити справжній латиський хліб, - і це теж радість, доступна вдячним туристам.