ЧИ МОЖНА ПЕРЕМОГТИ ТЕРОРИЗМ ЙОГО Ж МЕТОДАМИ?

Європа ще не встигла оговтатися від шоку після терактів у Мадриді 11 березня, що забрали понад 200 життів. Європейські уряди минулого тижня делегували до Брюсселя міністрів внутрішніх справ, щоб виробити спільну стратегію боротьби з тероризмом. Про це ж мали намір говорити на зустрічі в понеділок міністри закордонних справ країн — членів ЄС. Однак поточний тиждень розпочався з події, яка багаторазово посилила і без того болючі питання, що стосуються боротьби з тероризмом й обрання адекватних методів для цієї боротьби. У палестинському місті Газа вранці в понеділок ракетою, випущеною з ізраїльського вертольота, було вбито шейха Ахмада Яссіна, засновника й духовного лідера радикального палестинського угруповання ХАМАС, відповідального за організацію численних терактів проти ізраїльтян.

Ракетний удар виявився неймовірно точним. Інвалідну коляску, в якій возили фактично сліпого й паралізованого шейха, рознесло на шматки. Серед людей, які разом з Яссіном вийшли з місцевої мечеті після ранкової молитви, семеро убитих, 15 поранених, серед них двоє синів шейха. Ця звістка миттєво рознеслася Палестиною. Вже через кілька годин на вулиці Гази вийшли 200 тисяч людей. Траурна церемонія миттєво набула ознак воєнізованого походу з відповідними гаслами, погрозами помститися «невірним» та стріляниною в повітря.

Палестинські лідери були пригнічені тим, що сталося. Прем’єр-міністр Ахмед Куреї назвав акт убивства «небезпечною й боягузливою акцією». І все намагався закликати США дати оцінку події. Голова автономії Ясір Арафат оголосив триденний траур.

У той самий час ізраїльтяни ховалися у своїх оселях в очікуванні нових терактів. Адже керівництво ХАМАС заявило, що ізраїльський прем’єр сам «відкрив ворота пекла», і закликало мусульман усього світу атакувати ізраїльтян та їхніх союзників американців «із безпрецедентною жорстокістю». Крім того, у вівторок арабський телеканал «Аль-Джазіра» передав текст заяви із погрозою відплати, який було розміщено на одному з ісламських веб-сайтів та імовірно належить бригаді Абу Хафаз аль-Масрі — угрупованню, яке пов’язане з «Аль-Каїдою», та взяло на себе відповідальність за теракти в Мадриді 11 березня.

Незважаючи на страх, в Ізраїлі святкували перемогу й не приховували радості. Уже у вівторок щоденна ізраїльська газета опублікувала результати опитування громадської думки, згідно з яким 81% жителів Ізраїлю не сумніваються в ескалації конфлікту та зростанні кількості терактів, проте 60% переконані, що вбивство Яссіна було акцією виправданою й необхідною; незгідних з такою оцінкою — 32%.

Однак у перші години після «вдало проведеної операції» ізраїльські офіційні особи та лідери єврейських організацій, коментуючи подію на всіх телеканалах світу, виглядали, як мені здалося, захопленими зненацька такою радісною й вочевидь несподіваною «перемогою». Це вже пізніше, в середині дня, прем’єр-міністр Ізраїлю Аріель Шарон, який особисто санкціонував ракетний удар по Яссіну, назвав його «архітерористом» і «лідером палестинських убивць». Він щиро вірить, що смерть Яссіна — акт справедливості: «Природне право єврейського народу, як й інших народів, котрі люблять життя, знищувати тих, хто здійснює замахи на нього». Він також запевнив свій народ, що війна з тероризмом «вестиметься щодня», і всіх лідерів ХАМАС знищать подібним чином.

Безсумнівно, ізраїльська влада очікувала, що арабський та мусульманський світ відреагує негативно. Дійсно, акцією Ізраїлю були обурені навіть країни, які є учасниками близькосхідного врегулювання. Король Йорданії Абдулла назвав вбивство Яссіна «злочином», президент Єгипту Хосні Мубарак на знак протесту відмінив візит делегації до Ізраїлю з нагоди святкування 25-річчя підписання мирного двостороннього договору. У Лівані, Єгипті та Іраку відбулися демонстрації протесту. Іран назвав те, що сталося, «актом державного тероризму».

Однак у своїй промові Шарон говорив про те, що «всі країни цивілізованого світу» (малися на увазі, очевидно, західні демократії) мусять боротися з тероризмом, відповідно, на їхнє «розуміння» він явно розраховував. Але європейці майже одностайно засудили вбивство шейха Яссіна. І не тому, що вважали його невинною жертвою ізраїльської ракети. Для процесу врегулювання на Близькому Сході це «дуже й дуже погана новина», заявив єврокомісар ЄС з питань зовнішньої політики Хав’єр Солана. Джек Стро, британський міністр закордонних справ, сказав, що Ізраїль має право захищатися від терористів, але вбивство є «невиправданим» і навряд чи допоможе досягнути успіху в боротьбі з тероризмом. Генеральний секретар ООН Кофі Аннан наголосив, що такий спосіб боротьби з терористами є порушенням міжнародного права і не послужить на благо мирному процесу.

Одразу стало помітно, що в цьому досить злагодженому хорі засуджень не вистачало одного голосу — Сполучених Штатів. США не засудили Ізраїль за спосіб усунення Яссіна, хоча радник президента Кондоліза Райс згадала, що шейх, мовляв, прямо причетний до тероризму. Однак офіційна позиція держдепу полягала в тому, що США «нічого не знали про підготовлювану акцію» та глибоко стурбовані діями Ізраїлю. Дещо згодом Білий дім додав, що ХАМАС — терористична організація, тож Ізраїль має право захищатися. Тому закликали палестинців та ізраїльтян зберігати спокій і стриманість.

Американці і цього разу не зрадили власній політиці подвійних стандартів, що стала традиційною у відносинах з Ізраїлем. Засуджуючи ізраїльську практику «позасудових» розправ, США як постраждала від тероризму країна, змушені підтримувати будь-які методи боротьби з тероризмом, практиковані вірним близькосхідним партнером. Адже тільки американці мають реальний вплив на Ізраїль. Ось чому палестинський прем’єр Куреї закликав США втрутитися. Однак останніми роками американці значно ослабили свій авторитет в арабському світі через постійне «потурання» Ізраїлю. З цього приводу Financial Times у редакційній колонці ставить запитання: «Чи не управляє хвіст собакою в цих відносинах?».

За аналогією з відносинами Вашингтон—«Талібан», тобто класичного прикладу виплекання власного ворога. Не можна не пригадати, що й ХАМАС «вбився в пір’я» завдяки зусиллям Ізраїлю. Коли 1987 року організація виникла як культурний рух, Ізраїль не надавав їй особливого значення, а іноді навіть підтримував, протиставляючи ХАМАС, очолюваний релігійним та освіченим Ахмадом Яссіном, пролівої Організації визволення Палестини під керівництвом Ясіра Арафата. Згодом ХАМАС перетворився на найнепримиреннішого ворога Ізраїлю і став справжньою «фабрикою», що продукує підривників-самовбивць. А сам Яссін завжди з презирством ставився до спроб Арафата вирішити палестинське питання за столом переговорів, бо свою ідеологічну місію духовний лідер ХАМАС вбачав у створенні ісламської палестинської держави і знищенні «невірних сіоністів».

На відміну від ізраїльської влади, яка трактує вбивство Яссіна як «усунення головної загрози миру на Близькому Сході», переважна більшість експертів попереджає, що мертвий вождь ХАМАС здатен принести набагато більше бід, аніж живий. Ще за життя шейха Яссіна його прихильники шанували не менше, ніж святого. Ледь помітним рухом голови паралізований старець вирішував долі єдиновірців та підписував смертні вироки невірним. Нині ж, після трагічної загибелі, навіть в очах звичайних палестинців він матиме ореол святого мученика. Абдель Азіз Рантісі, який став новим лідером ХАМАС, назвав ізраїльтян «убивцями пророків», котрі «вбили символ ісламу». Аж ніяк не додає оптимізму той факт, що 54-річний Рантісі відомий як один із найзатятіших прихильників жорсткої лінії у ХАМАС.

На думку оглядачів, вбивство Яссіна означає одне — шансів на мирне врегулювання на Близькому Сході практично не залишилося. Принаймні на найближчі 20 років.

У реакції більшості світових лідерів на вбивство шейха Яссіна чітко простежується запитання — чи всі методи прийнятні для боротьби з тероризмом? Власне, їх не так уже й багато: заходи безпеки, міжнародне право, переговорний процес та силовий удар у відповідь. Ізраїль обрав «удар», вирішивши, що всі інші способи не приносять користі. Однак силові методи та розправи «без суду і слідства» фактично означають перехід відносин на рівень «око за око, зуб за зуб». А на цьому рівні ніколи не були потрібні й не знадобляться досягнення цивілізованого світоустрою. На цьому рівні стають непотрібні домовленості між країнами, скасовуються міжнародне право й закони, нівелюється роль ООН як колективного органу безпеки.

Так звані «позасудові» розправи, які на даному етапі (хочеться думати, що тимчасово) влада Ізраїлю обрала як метод протистояння загрозі терору й навіть визначила як основний у боротьбі з тероризмом, можливо, і є дієвішими й радикальнішими порівняно з важким переговорним процесом і тривалими судовими розслідуваннями. До того ж більшість ізраїльтян підтримують уряд Шарона, бо вважають, що палестинці, які застосовують теракти, поважатимуть тільки силу, а отже, боятимуться. Однак у довгостроковій перспективі метод цей малоефективний, бо не впливає на причини, які породжують тероризм.