— Кому нині належить будівля ЦУМу?
— ТОВ «Торговий дім «Київський центральний універмаг». І нічого страшного в цьому немає. У Києві є маса будинків, які належать одним, а в оренду їх беруть інші.
— А не буде так, що завтра власники будівлі відмовлять ВАТ в оренді торговельних площ?
— Яка різниця, хто орендуватиме? Ми пускали і пускаємо торгувати і сторонні підприємства.
— Що отримала держава від того, що будівля ЦУМу опинилася в приватній власності?
— Цієї будівлі у держави не було. У неї була тільки половинка права розпорядження. А ще 1993 року орендне підприємство могло викупити цей будинок цілком, але не вистачало грошей. Тому воно виплатило володіння, використання і половинку права розпорядження. І без узгодження з ФДМ не можна було продати будівлю. Більш того, акціонерне товариство не проти сьогодні повернутися назад: будівлю приєднаємо, і нехай у держави буде 24,66%. Немає жодних проблем.
— А право розпорядження?
— А право розпорядження вже продано, коли була емісія. І це підтверджено двома судами. Нехай би фонд разом з іншими акціонерами (при купівлі акцій додаткової емісії. — Ред.) заплатив гроші, тоді не треба було б віддавати це право.
— А як бути з культурною цінністю будівлі?
— До затвердженого переліку об’єктів, які не підлягають приватизації, ЦУМ не входить. У 1993 році не знали, увійде він до цього переліку чи ні, тому і придумали цю витіювату схему.
— А скільки коштує оренда квадратного метра?
— У середньому по ЦУМу доларів 50—70. Залежно від поверху та орендованої площі.
— Якщо будівлі у ВАТ немає, то що ж тоді продається? Які активи?
— У підприємства є гроші, значні товарні запаси.
— І що, оцей товар хочуть захопити противники конкурсу?
— Їхнє завдання увірватися сюди з охороною і потім доводити, що будинок належить їм. І є небезпека, що тоді може вийти, як із центральним гастрономом, який от уже 15 років закритий.
— А в чому полягав сенс відділення будівлі від ВАТ? У тому, щоб захиститися від рейдерів?
— З одного боку, для захисту. З другого боку — щоб вигідно розділитися на дрібні частини, адже маленькі фірми нині легше виживають. В Україні немає жодного такого великого колективу (800—900 чоловік), який би займався торгівлею. ЦУМ найбільший платник податків серед усіх торговельних організацій. Помиляється той, хто думає, що тут величезні заробітки, бо й у найкращі часи рентабельність тут була 3,0—3,9%.