Найвищий рейтинг — ще не гарантія успіху.Збірна України вперше стала переможцем шахової олімпіади

Не встигли відгриміти баталії Олімпійських ігор, як настала черга олімпіади шахової. У Каль-вії, що на іспанському острові Мальорка, шахісти зі 129 та шахістки з 87 країн виборювали право називатися кращими.

У чоловіків явними фаворитами вважалися росіяни. По-перше, їхній склад був досить рівним і сильним. Навіть незважаючи на відсутність чем-піона світу Володимира Крамника та екс-чемпіонів Гаррі Каспарова й Анатолія Карпова, російські гросмейстери явно перевершували інші збірні за рейтингом. По-друге, починаючи з 1992 року, наші північні сусіди ще жодного разу нікому не віддавали пальму першості. Шість їхніх олім-пійських перемог свідчили самі за себе.

Наша національна команда мала в активі срібло та бронзу світових олімпіад. До складу нашої збірної увійшли гросмейстери Василь Іванчук (Львів), Руслан Пономарьов (Київ), Андрій Волокітін (Львів), Олександр Мойсеєнко, Павло Ельянов (обидва — Харків), а також чотирнадцятирічний Сергій Карякін (Сімферополь).

Українську команду вирізняв вік — у чоловіків найстарший 35-річний Василь Іванчук, а в середньому членам команди було по 22,1 року! Нагадаємо, Василь Смислов у 63 роки грав у фінальному матчі претендентів на світову корону, а Віктор Корчной, наприклад, у 73 роки виграє гросмейстерські турніри...

Але сама по собі молодість ще не гарантує успіху. Значно важливіші згуртованість, загальне налаштування на перемогу, вміння наступити на горло власній пісні: якщо це необхідно. Так, наприклад, як це зробив Пономарьов. З багатьох причин він міг претендувати на першу дошку. У нього і рейтинг вищий, ніж у Іванчука, та й звання чемпіона світу він втратив не за шахівницею, а в результаті закулісних ігор. Проте Руслан не дав волі амбіціям, а поступився Василю правом бути лідером.

Якщо перші п’ять дощок загалом сумнівів не викликали, то на шосту претендували чемпіон України-2003 Євгеній Мірошниченко та Сергій Карякін, який недавно потрапив до Книги рекордів Гіннесса як наймолодший гросмейстер у світі. Великою мірою завдяки активній позиції Пономарьова перевагу віддали Сергію.

Старт української збірної перевершив найсміливіші сподівання. І якщо перемоги
в перших двох турах над не дуже сильними командами Індонезії і другої збірної Іспанії з рахунком 4:0 не були великим сюрпризом, то розгром у третьому турі дуже сильної команди Чехії з таким самим сухим рахунком викликав справжній фурор. Збірна України недвозначно заявила себе ледь не головним претендентом на перемогу.

Ключовий двобій відбувся в четвертому турі, коли нашим землякам протистояла збірна Росії. Шахісти, які грали на трьох останніх дошках, швидко підписали мирову, надавши можливість своїм лідерам вирішити долю двобою. Чому так вчинили росіяни, зрозуміло — їхній лідер Олександр Морозевич грав білими, але чому на це пішли наші? Вони просто вірили в Іванчука. Іноді складалося враження, що буквально всі фігури в обох шахістів перебували під боєм. Морозевич похитнувся першим, і помилка коштувала йому поразки. Підсумок матчу — 2,5:1,5 на нашу користь.

Надалі українці збільшували відрив і, зрештою, набравши 39,5 очка з 56-ти й випередивши найближчих суперників — збірні Росії та Вірменії — на три очки, стали переможцями. За додатковими показниками, срібло дісталося росіянам. Утім, для них такий результат став справжнім провалом.

Як правило, на олімпіадах, де з шести учасників команди грають лише четверо, шахісти час від часу беруть тайм-аут. А ось Іванчук, який зіграв у турнірі буквально перед Мальоркою, справляв враження людини, котра знудьгувалася за шахами. З чотирнадцяти партій він пропустив лише одну! Зіграв львів’янин прямо блискуче, набравши 9,5 очка з 13. І це на першій дошці.

Чудово проявив себе й дебютант олімпіад Карякін. Хоча він виступав у скромній ролі другого запасного, внесок його в успіх команди вагомий — 6,5 очка з 7! Як розповів із гумором Сергій, суперники його просто боялися. Пригадується, два роки тому Карякін пообіцяв, що стане чемпіоном світу в шістнадцять років. Однак торік, на відміну від фізичного зросту, шахове зростання його трохи загальмувалося. А нинішнього року на турнірі в Дортмунді, виступаючи проти найсильніших шахістів світу (Крамника й Леко), Сергій не програв жодної партії.

Відмінний результат у Волокітіна (8,5 очка з 12) і Ельянова — 6 із 8. Мойсєєнко набрав 5 із 8, Пономарьов — 4 з 8. Успіх команди по праву розділяють тренер Володимир Тукмаков, керівник делегації Леонід Тимошенко та президент шахової федерації України Віктор Петров.

А ось жіноча збірна України також піднесла сюрприз, але зі знаком мінус. Наші шахістки, реально претендуючи на медалі, примудрилися посісти 18-те (?) місце. Вдало виступили лише юна Катя Лагно з Краматорська й Інна Гапоненко (Херсон). Перемогли в жіночому турнірі китаянки — 31 очко з 42; друге місце за збірною США (у складі якої дві колишні українки — Ірина Круш і Ганна Затонських), третє місце дісталося росіянкам.