АРМІЯ ГАЛАТЕЙ ПІГМАЛІОНА В СПІДНИЦІ

— Твоя остання робота — «Вечори на хуторі біля Диканьки». Там неймовірна кількість фантазійних портретів. Розкажи, будь ласка, про цю роботу.

— Група була вельми дружна, злагоджена. Я навіть не чекала, що буде так добре. Твір дуже цікавий — Гоголь! У моїй роботі найважливіше, аби кожен образ був індивідуальний. На цей проект мене покликала Лариса Сапанович, дивовижна трудівниця й розумничка. Вона практично всі перуки (25!) для балу закрутила. Персонажні перуки я сама готувала — для Повалій і Федосєєвої-Шукшиної. Анжела Посохова, також відомий майстер, гримувала «Віа гру», Таю Повалій — у них творчий тандем. Усі образи ми заздалегідь обговорювали всією творчою групою з оператором Олексієм Степановим і режисером-постановником Семеном Горовим, щоб створити настрій і спрямувати в потрібне русло художників-гримерів. Анжела Лисиця придумала костюми для всіх персонажів. Відштовхуючись від них, я відтворювала образи. Побачите — вони всі різні.

— А з ким ти працювала?

— Найголовніші персонажі Оксана й Вакула— Ані Лорак й Олег Скрипка. Скрипка вразив усіх: безпосередня й дуже талановита людина. Ані Лорак вивчила практично всю роль напам’ять. Її я постаралася зробити молоденькою гарненькою дівчинкою з двома кісками, а Олега Скрипку — «парубком моторним», легковажним трішки. Він веселий, помолодшав. Увесь час був розпатланий. Горянський зіграв Панаса — руденький, із рудими вусами. Вони йому дуже допомагали. Він ними так цікаво рухав! Цілком невпізнанним став у нас Віктор Степанов. Він зіграв Пацюка. Дяк (В.Лінецький) — довга борідка стирчить уперед, у кіску заплетена, і на голові кіска. Смішно вийшло. Чимало скаржаться, що зірки вередують. Я не можу такого сказати. Філіпп Кіркоров практично з усім погоджувався й дуже добре підготувався до ролі, — привіз із собою багато лінз, перук, шив костюми в Юдашкіна.

— Наскільки він пластичний, коли пропонуєш йому образ?

— Ми вже приготувалися до того, що з ним приїде стиліст, але за день до приїзду попередили, що він хоче бачити професійного гримера. За три години придумала йому макіяж, грим, усе намалювала. Жодного разу він не сказав, що це погано.

Федосєєва-Шукшина приїхала як цариця. Ми до цього вже готувалися. Я зробила для неї шикарну перуку, і їй усе сподобалося. Обличчя вибілене, вії гарні. Усе, що могло зробити її молодшою, я зробила. Є ще два цікаві образи — пліткарки Вєрка Сердючка й Оля Сумська. Олю взагалі ніхто не пізнає. У кожної з них ще й вухо стирчить. Вони дуже кумедні.

— Скільки ж гриму пішло?

— Дуже багато лаку для волосся, бо багато перук. Після кожної зйомки потрібно було почистити вусики, «оселедці». Для цього використовували спирт й ацетон. Багато знадобилося серветок для зняття макіяжу. А гриму ми багато не накладаємо, жаліємо обличчя акторів. За роки роботи вже знаєш, яка помада потрібна, який колір підходить для тієї або іншої плівки, те саме — на телебаченні.

— Ти часто працюєш на відеокліпах і рекламах, у журналах. «По одежі стрічають...» — за цим стоїть робота іміджмейкера та стиліста. Величезна частина успіху — перше враження. Є образи, якими ти особливо пишаєшся?

— Я люблю робити все. І з моделями працювати, і з політиками. З останніми працювати дуже цікаво. Уперше зустрічаючись із людиною, актором, моделлю чи політиком, ти маєш бути передусім психологом, зрозуміти його. Спочатку «об’єкт» ставиться до тебе насторожено. А потім розслаблюється, починає довіряти. Дуже люблю свою роботу.

— Що тобі хотілося б зробити?

— Я усіх люблю перетворювати. Цікаво щоразу. «Вечори на хуторі біля Диканьки» — робота, про яку я не могла навіть мріяти, і раптом так пощастило. Усі друзі спеціально допомагали, щоб у мене була можливість попрацювати в цьому кіно. Дуже цікаво. Казкова атмосфера, всі дивилися, переглядали. І весь час сміх і слова схвалення. Сподіваюся, і глядачі це побачать та відчують.