Україна: 70-е місце у світових координатах людського розвитку. Про що розповіла доповідь ПРООН 2004 року

15 липня 2004 р. більш як у ста регіональних представництвах ООН відбулася презентація чергової щорічної, уже п’ятнадцятої «Доповіді про розвиток людини 2004 року. Культурна свобода в сучасному різноманітному світі». Проходила вона й у Києві, у Представництві ООН в Україні. 2001 року «Дзеркало тижня» (№ 28 (352)) вже висвітлювало становище України в світі за матеріалами чергової доповіді. Три роки — достатній термін, аби знову повернутися до цієї проблеми й подивитися, як наша країна виглядає сьогодні у світових координатах людського розвитку.

Індекс
людського розвитку...

Розміщені в статистичній частині доповідей ПРООН порівняльні дані про соціально-економічне становище країн традиційно привертають увагу широких верств громадськості та ЗМІ. Найзначимішим видається індекс людського розвитку (ІЛР). Він об’єднує у числовому вираженні складові цього розвитку, що мають найбільше значення: тривалість життя, грамотність населення й охоплення його навчанням усіх рівнів, а також показники ВВП на душу населення, виражені в американських доларах за паритетами купівельної спроможності (ПКС) національних валют.

Теоретично ІЛР може виражатися числовими значеннями, які наближаються до 1,000 у країнах із найвищим рівнем людського розвитку чи близькими до 0,000 у найменш розвинених державах. Місця країн в загальносвітовому рейтингу визначаються в порядку зменшення індексу. Слід зазначити: навіть ПРООН, котра в побудові цього індексу тісно співпрацює із статистичними службами ООН, ЮНЕСКО, Світового банку й інших міжнародних організацій, нелегко отримувати від багатьох, особливо від країн, що розвиваються, необхідні дані для визначення національних ІЛР. Тому частина даних по країнах є оцінною. А по кількох ІЛР узагалі не визначається. Оскільки там відсутні або не публікуються необхідні вихідні дані. Йдеться про Афганістан, Ірак, КНДР, Ліберію, Сомалі та десять найменших за чисельністю населення держав (приміром, Андорру, Ліхтенштейн, Монако, Науре, Тувале).

Наведені в доповіді ПРООН за 2004 рік дані по країнах відносяться до 2002 року. До цього можна додати, що, певне, через відсутність надійних і порівнянних показників по багатьох країнах світу такі найважливіші сфери людського розвитку, як зайнятість чи безробіття, житлові умови, не кажучи вже про такий «нематеріальний» показник, як політичні свободи, у зведеному ІЛР не враховуються, хоча буквально просяться до нього.

У наведеній таблиці подано показники по Україні, її сусідах, найбільших за чисельністю населення країнах, по групах країн і світу в цілому. Україна за наведеними розрахунками займає за ІЛР 70-е місце, перебуваючи в групі країн із середнім рівнем розвитку людського потенціалу. Уперше її, як і інші країни колишнього СРСР, було включено в розрахунки ІЛР у доповіді ПРООН за 1993 рік. Тоді нам пощастило зайняти відносно непогане 45-е місце. Проте тривала економічна криза, що передусім відбилася у більш як дворазовому зменшенні ВВП на душу населення й істотному скороченні тривалості життя, обумовила зниження показника нашого ІЛР і відповідне погіршення рейтингу.

Найнижче — 102-е місце — Україна займала в доповіді 1998 року (із даними за 1995-й). Із доповіді 1999-го, коли ІЛР по Україні став відбивати різке скорочення падіння ВВП, а потім і його зростання, показники почали підвищуватися. У Доповіді 2002-го наша країна опинилася на 80-му місці, 2003-го — на 75-му, і, як уже згадувалося, нині піднялася ще на п’ять сходинок — на 70-е місце.

…і його складові

Хоча рейтингові значення ІЛР найчастіше використовуються у ЗМІ, велике значення мають абсолютні показники цього індексу. За їхньої «купчастості», коли вони дуже незначно — на кілька тисячних різняться по країнах, рейтингові місця країн можуть бути досить сильно відмінні. Так, Німеччина займає за ІЛР 19-е місце, але її індекс (0,925) лише на 3,2% нижчий, ніж індекс Норвегії (0,956), котра очолює рейтинг. На жаль, Україна входить у 26 країн світу, де абсолютне значення ІЛР знизилося порівняно з 1990 роком. За абсолютним значенням ІЛР наш показник лише на 6,6 % вищий від середньосвітового.

Показники ВВП і тривалості життя погіршують і «тягнуть униз» загальний ІЛР і рейтинг України. Освітні показники — грамотності й валового охоплення навчанням — досить високі, особливо за грамотністю.

Показник тривалості життя, який відбиває майбутню тривалість життя при народженні, вказує на число років, що їх може прожити новонароджений, коли повіковий рівень смертності залишатиметься незмінним протягом усього його життя. За 1990—2002 роки середня тривалість життя у світі збільшилася із 64,7 до 66,9 року. Найвища вона в Японії — 81,5 року, слідом іде Швеція (80,0 років). Тривалість життя від 75 до 80 років спостерігається ще в 37 країнах світу, від 70 до 75 років — у 50. В Україні за 1990—2002 роки тривалість життя знизилася із 70,5 до 69,5 року, і за цим показником вона займає лише 96—98 місце, ділячи його з Узбекистаном і Алжиром.

Тривалість життя менш як 50 років нині зафіксовано в 33 країнах світу, а найнижчу — менш як 35 років — у Сьєрра-Леоне (34,3), Зімбабве (33,9) і Замбії (32,7 року).

Серед чотирьох показників, що формують ІЛР України, найгіршим є ВВП на душу населення. Потрібно звернути увагу: він розраховується у доларах США не за валютним курсом, а за ПКС, тобто за реальним (а не курсовим) співвідношенням цін національних валют до американського долара приблизно по тисячі видів товарів і послуг, які формують ВВП. Перераховування ВВП за валютним курсом економічно неграмотні. По більшості країн, котрі розвиваються, і країн із перехідною економікою їхнє використання спричинило б ще більший розрив із високорозвиненими країнами. Так, по Україні ВВП на душу населення становив би за валютним курсом лише 860 дол., що в 5,7 разу менше, ніж за паритетами.

Середньоподушний ВВП в Україні (4870 дол.) у 2002 р. був значно менший від середньосвітового рівня (7804 дол.), становлячи від нього лише 62%. За ним Україна займає лише 95-е місце серед 177 країн, включених в індекс ПРООН, і тільки на 20% перевищує середній рівень по країнах, які розвиваються (4054 дол.).

Слід зазначити, від 1999-го ВВП на душу населення в Україні після десятилітнього кризового скорочення почав зростати. Але він, як і раніше, залишається майже вдвічі менший, ніж 1990-го. У 20 країнах світу 2002 року ВВП на душу населення перевищив 25 тис. дол. Найвищий показник ВВП був у Люксембурзі — 61190 дол. А 16 країн мають подушний ВВП менш як тисячу доларів. Серед абсолютних «рекордсменів» тут Танзанія і Малаві — по 580 дол., а також Сьєрра-Леоне — лише 520 дол.

У ІЛР Україна відносно непогано виглядає за освітніми показниками, особливо за грамотністю дорослого (старше 15 років) населення. Для розвинених країн і більшості держав із перехідною економікою цей показник близький до 100%. А ось для багатьох країн, що розвиваються, проблема ліквідації неписьменності пріоритетна, тому його і включено в ІЛР. У країнах, які розвиваються, неписьменними залишаються 23,3% дорослого населення. Найбільше неграмотних у Нігері — 82,9% і Буркіна-Фасо — 87,2%.

Для України актуальніший так званий валовий показник охоплення населення усіма видами освіти. Він визначається як кількість учнів (безвідносно до їхнього віку) в усіх навчальних закладах (включаючи вищі) стосовно кількості вікових груп населення, котрі зазвичай охоплюються навчанням. У різних країнах межі цих вікових контингентів відмінні. Тому там, де дорослі навчаються у школах, ліквідуючи неграмотність, показник охоплення може бути відносно високим, приміром, у Малаві й Габоні — 74% порівняно з 19 — у Нігері й 22 — у Буркіна-Фасо. А в деяких розвинених країнах охоплення навіть перевищує 100 % (114% у Швеції, 113 — в Австралії і Великобританії, 111 — у Бельгії і 106% — у Фінляндії). Такі показники спричинені тим, що дорослі здобувають другу вищу освіту. На цьому тлі Україна з 84% валового охоплення населення навчанням начебто й виглядає відносно непогано, знаходячись за ним на 40—41-му місці. Але масштаби здобуття другої вищої освіти в нас значно скромніші, ніж у високорозвинених країнах ОЕСР, де цей показник дорівнює 93%.

У цій статті ми обмежилися лише коментарями до показників ІЛР. У доповіді наводиться ще 31 таблиця, що характеризує все розмаїття кількісних показників людського розвитку. І, на жаль, не в усіх із них статистичні дані по Україні й інших країнах із перехідною економікою (особливо країнах СНД) подано досить повно. Як нам видається, частково це результат того, що перелік стандартних статистичних показників, узгоджений між країнами СНД на початку 90-х років, певною мірою зберігав ще радянські підходи й не включав низку нових показників, які широко використовуються у міжнародній практиці. У вирішенні цих питань значну допомогу міг би подати регіональний центр ПРООН у Братиславі.

Хотілося б також привернути увагу громадськості до того, що існують можливості поліпшення змісту, системності, аналітичного рівня і термінів публікації національних доповідей про людський розвиток, підготовлюваних Представництвом ООН в Україні. У попередні роки їхньому виданню приділялося значно більше уваги. Україна була однією із перших країн, де ще 1995 року почали щорічно видавати свої національні доповіді. Упродовж кількох останніх років вони й виходять уже не щороку. А серед найзмістовніших національних доповідей про людський розвиток у регіоні виділяються доповіді нашої сусідки — Польщі.

Чому б, знаючи заздалегідь, якій проблемі людського розвитку присвячуватиметься майбутня доповідь ПРООН, не передбачити її включення і в нашу національну доповідь? Такий підхід дозволив би не лише на загальносвітовому, а й паралельно — на національному рівні привернути увагу до проблеми та сформулювати шляхи її розв’язання. За більшої уваги до них, національні доповіді про людський розвиток в Україні могли б стати найзмістовнішим виданням, бо навряд чи якась інша публікація може дати об’єктивну оцінку цим найважливішим аспектам нашого розвитку.