ДЕНІС МАК-ШЕЙН: «МИ ЗАЛИШАЄМОСЯ ВПЕВНЕНИМИ, ЩО УКРАЇНА ВІДДАНА КУРСУ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ТА ЄВРОАТЛАНТИЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ»

Наступного тижня відбудеться візит до України міністра з питань Європи МЗС Великої Британії, члена парламенту доктора Деніса МакШейна. До сфери його першочергової відповідальності входять питання, які стосуються Європи, економічної політики, Балкан, України, Білорусі та Молдови. Додатково він відповідальний у палаті громад британського парламенту за питання міжнародної безпеки.

В українському політикумі та журналістських колах британський міністр Мак-Шейн став широко відомим завдяки його травневому листу до британської Національної спілки журналістів, члени якої у зверненні до свого прем’єра висловили стурбованість щодо вбивства Георгія Гонгадзе. Нагадаємо, тоді пан Мак-Шейн заявив, що уряд його країни буде проти членства України в ЄС та НАТО доти, доки українські журналісти не отримають належного захисту. Не має сумнівів, що й під час свого візиту до України колишній журналіст Деніс Мак-Шейн не залишить поза увагою проблеми зі свободою слова в нашій країні. Про що ще йтиметься під час його зустрічей з українськими урядовцями напередодні візиту, пан Мак-Шейн розповів в ексклюзивному інтерв’ю «Дзеркалу тижня».

Д-ра Деніса Мак-Шейна було призначено міністром з питань Європи 28 жовтня 2002 року. Перед цим він обіймав посаду парламентського заступника міністра у закордонних справах.

Д-ра Мак-Шейна обрали членом парламенту від м. Ротерхем у 1994 році. Він був парламентським особистим секретарем у міністрів МЗС Великої Британії з червня 1997 року по червень 2001 року. Як член парламенту він приділяв першочергову увагу економічним, виробничим, фінансовим питанням, а також питанням ринку праці та справам європейської політики.

У 1969-1977 роках Д-р Мак-Шейн працював продюсером у компанії Бі-бі-сі і був президентом Національної спілки журналістів у 1978-79 роках. У 1980-х роках він перебував за кордоном як міжнародний профспілковий співробітник, підтримуючи демократичний профспілковий рух у Польщі, Південній Африці, Бразилії та Південній Кореї. Він був директором Інституту з питань європейської політики з 1992 по 1994 рік. Як старший член виконавчого органу Фабіанського товариства, Д-р Мак-Шейн регулярно пише для національних газет та політичних журналів, а також для газет Франції, Німеччини та США. Він - автор кількох книжок на тему міжнародної політики.

Д-р МакШейн народився 1948 року. Він отримав освіту у коледжі Мертон в Оксфорді й має докторський ступінь у сфері міжнародної економіки Лондонського університету. До кола його захоплень належать катання на лижах, піші прогулянки та садівництво. Він одружений із пані Наталі Фам. У них четверо дітей, і вони живуть у Ротерхемі та Лондоні.

- Пане міністре, яка мета вашого візиту до України? З ким ви плануєте зустрітися? Яких основних питань торкатиметеся?

- Мій візит до України має подвійну мету. По-перше, краще ознайомити уряд і народ України з позицією Великої Британії, і по-друге, отримати для себе можливість дізнатися більше про історію України та її прагнення. Я проведу день у Києві та день у Львові, протягом яких сподіваюся зустрітися з урядовими міністрами та виголосити публічні промови. Як міністр із питань Європи МЗС Великої Британії, я, звичайно ж, сподіваюся обговорити політику європейської та євроатлантичної інтеграції України, зокрема питання тісніших відносин з ЄС, НАТО та членство у СОТ. Я також маю особисту зацікавленість щодо питань свободи ЗМІ як колишній журналіст та президент Національної спілки журналістів Великої Британії, яка представляє 35 000 журналістів у двох країнах-членах ЄС - Британії та Ірландії.

- Чи існують якісь розбіжності у баченні майбутнього Євросоюзу, його подальшого розширення між Великою Британією та іншими країнами-членами ЄС?

- Під час червневої зустрічі Ради Європи у Тессалоніках усі країни–члени ЄС погодилися, що ми віддані ідеї поглиблення зв’язків та розбудові подальшої співпраці з нашими сусідами і в майбутньому готові розділити систему спільних цінностей з тими, хто живе за нашими кордонами. Їхні стабільність та безпека нерозривно пов’язані з нашими. Щоб підтримати наші спільні цінності та інтереси, ми розробляємо нові політики щодо «Ширшої Європи», наших нових сусідів. Що стосується подальшого розширення, то у статті 49 Договору про Європейський Союз чітко сказано: будь-яка європейська держава, яка шанує принципи свободи, демократії, поваги до прав людини і фундаментальних свобод та верховенства права, може подавати заявку на членство. Як зазначалося в офіційному повідомленні Комісії стосовно нових членів ЄС від березня 2003 року, питання подальшого розширення для європейських держав, які відповідають критеріям членства, залишається відкритим.

- Ідея статусу «нових сусідів» ЄС належить Великій Британії. Чи побачили ви свої пропозиції в концепції «Ширша Європа»? Чи згодні ви з тим, що кількість «сусідів» у цьому документі було значно розширено? Чи всі країни-сусіди матимуть можливість користуватися «чотирма ступенями свободи» ЄС?

- Спочатку саме міністр закордонних справ Великої Британії пан Джек Стро виступив з ініціативою про те, щоб із розширенням ЄС пожвавилися його відносини з новими сусідами для уникнення появи нових ліній розділу в Європі. Цих поглядів дотримуються всі країни-члени ЄС і сама Комісія, а також десять нових країн-членів та кандидати на вступ. Саме звідси з’явилася концепція «Ширша Європа». Офіційне повідомлення Комісії від березня 2003 року стосується ряду країн, які межують з ЄС, і визнає, що в наших інтересах є поглиблення стосунків з усіма країнами-сусідами ЄС. Це Повідомлення спирається на висновки, погоджені главами держав та урядів країн ЄС під час зустрічі Ради Європи у Копенгагені в грудні 2002 року, у яких зазначалося, що ЄС має посилити відносини з його східними та південними сусідами. Поширення чотирьох свобод руху (товарів, послуг, капіталу та праці) на країни-сусіди ЄС було затверджено як один із ключових принципів політики ЄС щодо країн-сусідів. Однак ще передчасно казати, якими будуть часові рамки для цього, оскільки вони будуть різними для кожної з наших країн-сусідів, залежно від її індивідуального прогресу у виконанні її Плану дій, а також від виконання зобов’язань, зроблених згідно з існуючими домовленостями.

- Ви, напевно, вже отримали План дій Україна-ЄС, який підготувала українська сторона. Як ви оцінюєте цей документ та пропозиції, що містяться в ньому? Які з них, на ваш погляд, можуть бути використані при підготовці Плану дій європейською стороною?

- Я не хотів би давати коментарі стосовно українського концептуального документа, підготовленого українським урядом, у якому йдеться про те, яким уряд України бачить розвиток Плану дій для України, оскільки його ще не опубліковано. Документи були надіслані до Європейської комісії для вивчення, і саме Європейська комісія та країна, яка зараз головує в ЄС, мають коментувати від імені усіх країн-членів на відповідних зустрічах та з допомогою відповідних механізмів. Вірогідно, що погляди ЄС стануть відомими під час саміту ЄС-Україна в Ялті 7 жовтня.

- Український План дій ставить за мету переведення відносин співпраці між Україною та ЄС у відносини інтеграції і відносини партнерства - у відносини асоціації європейського типу. Чи підтримає Велика Британія цю пропозицію?

- Саме Європейський Союз у цілому, а не будь-яка окрема країна-член Союзу, має давати коментарі щодо специфіки поглиблення відносин між ЄС та Україною. Однак зрозуміло, що обидві сторони віддані Угоді про партнерство та співробітництво (УПС) і що ця угода повинна бути основою для будь-якої подальшої роботи з поглиблення відносин. Необхідно ще багато досягти до того, як ми повністю виконаємо положення УПС. У цьому контексті ЄС вітає спільну роботу, проведену Комісією та Україною щодо спільної оцінки виконання УПС. Це саме той вид співробітництва, що дозволяє нам рухатися вперед. Велика Британія віддана справі допомоги Україні у втіленні її прагнення до ближчих стосунків з ЄС. Це повинно включати реалістичні часові рамки та справжню відданість програмі ґрунтовних і докорінних внутрішніх реформ із боку України.

- Найближчим часом Україна стане членом нового об’єднання пострадянських країн - Єдиного економічного простору (ЄЕП). Чи суперечить це, на ваш погляд, стратегічній меті України - інтегруватись у Європейський Союз - і вже існуючим домовленостям між нею та ЄС, наприклад, Угоді про партнерство та співробітництво?

- Я не бачив тексту пропонованої угоди про Єдиний економічний простір, і було б недоречно робити здогадки щодо наслідків для зовнішньої політики України, зокрема її торговельних угод. Ми залишаємося впевненими, що Україна віддана курсу європейської та євроатлантичної інтеграції. Я переконаний, що Україна не бажала б робити щось, що могло б ускладнити процес досягнення цієї мети.

- У деяких європейських партнерів нашої країни існує думка, що Україна зараз шантажує ЄС своїм вступом до ЄЕП, щоб отримати асоціацію з Євросоюзом. В Україні ж окремі оглядачі нинішню ситуацію називають «другим Мюнхеном», маючи на увазі те, що Європа мовчки спостерігає, як Росія дуже наполегливо затягує Україну на свою орбіту. Вам справді байдуже, чи ви не вбачаєте в цьому ніякої загрози ні для України, ні для Європейського Союзу?

- Я вважаю, що нерозважливо використовувати емоційно забарвлену лексику у цьому питанні. Ми розуміємо, що історичні відносини України з Росією та іншими європейськими країнами були досить непростими і що українці мають тверді переконання та різні погляди на минуле своєї країни. Було б нерозсудливо й недалекоглядно робити припущення, що підписання Україною угоди про ЄЕП, на будь-яких умовах, означає зовнішньополітичний вибір між ЄС та Росією. Міжнародні відносини не є настільки простими, і Велика Британія не розглядатиме ЄЕП з таких позицій. Як в інтересах ЄС є підтримання добрих відносин з усіма його сусідами, так само і в інтересах України є підтримання добрих стосунків як з Росією, так і з ЄС. Британська зовнішня політика зацікавлена побачити стабільну, процвітаючу та незалежну Україну. Тому ми підтримуємо задекларовану мету українського уряду - поглиблення демократії, створення ринкової економіки та наближення до європейських і євроатлантичних установ, зокрема ЄС та НАТО.

- Переговори про створення Зони вільної торгівлі між Україною та ЄС ще навіть не розпочаті. Чому ЄС ставить обов’язковою умовою для цього вступ нашої країни до СОТ, якої немає в Угоді про партнерство та співробітництво? Що ще заважає ЄС надати Україні статус країни з ринковою економікою?

- Важливо розуміти різні можливості, які існують для України. ЄС не заявляв, що вступ до СОТ є обов’язковим для України: це справа внутрішньої політики українського уряду. ЄС говорив про те, що торгові переговори з Україною значно полегшаться, коли Україна стане членом СОТ, оскільки тоді обидві сторони матимуть базові угоди та структури. Хоча прогрес у кожній з цих двох сфер вказує на добрі наміри та покращує загальні відносини, вони не є тим самим питанням. Щодо статусу країни з ринковою економікою, то це є справа для вирішення Комісією; це не подарунок, який може бути надано за бажанням, а технічний розгляд економічних та ділових умов. Мені відомо, що Україна робить успіхи у цій сфері і що обговорення між Україною та Комісією тривають.

- Нам відомі ваша небайдужість до справ мас-медіа та добрі стосунки з журналістами. А на чиєму боці ви у скандалі навколо покійного доктора Келлі - журналістів з ВВС чи уряду?

- Я працював продюсером на Бі-бі-сі з 1969 по1977 роки і потім протягом двох років був Президентом Національної спілки журналістів, тому й зараз продовжую активно цікавитися питаннями ЗМІ. Як урядовий міністр я, зрозуміло, не можу коментувати обставини загибелі д-ра Келлі, тому що Спеціальна слідча комісія лорда Хаттона ще не представила своїх висновків. Що не викликає сумнівів, то це те, що всі журналісти мають повідомляти про факти, спираючись на джерела, які можна підтвердити.

- В Україні широко й по-різному коментували ваш вислів про неможливість для України стати членом ЄС і НАТО, доки її журналісти не отримають належного захисту. В тому числі говорили і про проблеми зі свободою слова у самій Великій Британії. Які, на ваш погляд, основні відмінності у стосунках між владою та ЗМІ в Україні та Великій Британії?

- Думаю, що ви маєте на увазі мій травневий лист до Національної спілки журналістів, який я написав у відповідь на лист спілки до прем’єр-міністра Великої Британії, у якому висловлювалося занепокоєння щодо вбивства Георгія Гонгадзе. Я написав: «Україна має надію з часом інтегруватися до НАТО та ЄС. Підтримуючи Україну у цих прагненнях, ми дали дуже ясно зрозуміти, що поки журналісти в Україні не отримають належного захисту, про членство у цих організаціях не може бути й мови.» Це є безперечним. Членство як у НАТО, так і в ЄС вимагає твердої відданості демократії та свободі слова. Цього неможливо досягти, поки журналісти відчувають, що вони не можуть публікувати достовірну інформацію, боячись втратити роботу або, у найгіршому випадку, через погрози фізичного насильства. Тут я хочу звернути вашу увагу на те, що тісніші відносини з ЄС та НАТО не є чимось, за що відповідальні суто дипломати і про що можна домовитися за зачиненими дверима. Межа між внутрішньою та зовнішньою політикою вже значною мірою стерлася. Якщо європейський парламентарій чи журналіст запитає мене про політику щодо України і я скажу, що ЄС та НАТО розвивають тісніші відносини з Україною, мене потім спитають про внутрішню політику України, а не про нашу геополітичну стратегію. Запитання стосуватимуться того, коли уряд України притягне до відповідальності вбивць Гонгадзе та Александрова? Коли будуть вільні та чесні вибори в Україні, які відповідатимуть європейським стандартам? Коли громадяни України отримають захист чесних міліціонерів та законів, створених за європейськими стандартами, які справедливо застосовуються незалежними суддями? Коли інвестори з ЄС отримають такий захист? На даний момент мої відповіді на ці запитання мали б бути такі, що на сьогоднішній день репутація України у цих сферах не є задовільною. Щодо вашого запитання про британські ЗМІ необхідно визначити, що ви маєте на увазі під словом «влада». Бі-бі-сі отримує переважно державне фінансування, однак його редактори мають свободу постійно критикувати поточну політику уряду. Ви вже згадали про розбіжності між Бі-бі-сі та урядом як щодо питань війни у Іраку, так і щодо обставин загибелі д-ра Келлі. В Україні не існує такого еквіваленту фінансованої державою медіа-групи. Щодо інших медіагруп у Британії - більшість газет мають політичний ухил, але, взяті разом, їхні думки загалом представляють повний спектр політичних партій. На відміну від цього, ми знаємо, що в Україні опозиційні групи мають труднощі з оприлюдненням своїх думок в електронних ЗМІ. Було б добре побачити дебати та аналіз поточних справ на українських телевізійних каналах.