Віктор Шемчук: «На фасаді прокуратури не може бути веселки кольорів політичних партій»

Віктор Шемчук повернувся у кабінет прокурора кримської автономії. Завдяки рішенню Залізничного райсуду Сімферополя і всього через два місяці та п’ять днів після звільнення з посади у зв’язку з поверненням на неї екс-прокурора з «донецьким» корінням Володимира Гальцова — теж за рішенням суду. А ще приємна судова подія у житті Шемчука хронологічно пов’язана з поверненням на Різницьку генпрокурора Святослава Піскуна. Різниця у часі — всього два дні.

Своє нетривале відлучення від прокурорських обов’язків В.Шемчук провів на посаді постійного представника президента в АРК. І з його поверненням можна говорити, що тотальна монополія «регіоналів» на владу у Криму знову порушена. Хоча до здорового балансу ситуація, можливо, дійде не скоро, навіть з урахуванням імовірних парламентських виборів.

— Станом на сьогодні в органах прокуратури України просто не існує посади прокурора АРК. Є заступник генпрокурора — прокурор Автономної Республіки Крим.

— Цей маневр зробив не генеральний прокурор Піскун. Свого часу генпрокурор Медведько із порушенням закону провів скорочення посади заступника генпрокурора — прокурора АРК. Залізничний суд м.Сімферополя це встановив і підтвердив у ході судового засідання, це визнала й ГПУ, а тому мене поновлено на посаді заступника генпрокурора — прокурора Криму. З цього приводу іншого рішення суду бути не може, бо сторонами у процесі є Шемчук і генеральний прокурор. Гальцов не був стороною у процесі, оскільки ніколи не трудився у статусі заступника генпрокурора.

— Це стосувалося більшою мірою не підлеглих, а тих, хто свого часу створював нестерпні умови для нормальної праці і через різноманітні інсинуації намагався довести і керівництву держави, і своїм політичним босам, що у Криму слід терміново міняти прокурора, бо він не дає працювати, не може забезпечити виконання вимог закону. Або, навпаки, занадто завзято хоче їх забезпечити. Ці люди неодноразово проводили зі мною різноманітні бесіди й консультації з приводу того, де вони мене бачать чи не бачать, намагалися ангажувати до однієї з політичних сил, однак я відмовився. Тому й було застосовано такий цікавий трюк із рішенням Печерського суду, коли особа, котра два роки тому пішла на пенсію, ніколи не оскаржувала рішення про звільнення, до того ж терміни для цього вже минули, — була поновлена на посаді прокурора АРК.

— Я ще раз наголошую: на діяльність прокурора Шемчука не впливає політична ситуація або результати будь-яких перемовин. Я переконаний, що на фасаді прокуратури не може бути веселки кольо­рів політичних партій. Заступник генпрокурора — прокурор АР Крим Шемчук — не має жодних зобов’язань — ні перед владою, ні перед політикою. Щодо спікерів, прем’єрів, інших посадовців, то вони нестимуть відповідальність за невиконання законів України на загальних засадах і за посадовими кріслами не сховаються. Це стосується й відповідальності за невиконання державними службовцями указів президента.

— Коли я давав згоду, ще не був чинним прокурором. Але на сьогодні я не маю наміру робити заяви про вихід із цього списку, змінювати свої переконання та вподобання. Правова, життєва і суспільна позиція таких людей, як Катеринчук, Луценко, Стретович, мені справді більше до вподоби, ніж поняття інших політиків, у тому числі й тих, котрі носять погони.

Що стосується прогнозованості проходження цієї сили до ВР України і моїх подальших дій — буде видно після виборів. Звісно, з початком виборчої кампанії я піду у відпустку, аби не створювати прецедентів і не давати підстав для підозр у тому, що прокуратура Криму чинить адміністративний тиск на користь тієї чи іншої політичної сили. Однак якщо раптом керівництво Генпрокуратури поставить питання так, що мені доведеться зробити вибір, — виберу, звичайно, прокурорську посаду. Я вже казав, що я — не політик, а правоохоронець.

— Ні, але є попередня практика виборів. Зазвичай у правоохоронній структурі несхвально ставляться до того, що хтось із керівників входить до якогось виборчого блоку чи списку партії. Щоб не було заяв про можливий адміністративний тиск, я консультуватимуся з цього приводу із генпрокурором та керівництвом держави.

— Вразив бруд довкола прокуратури і в самому приміщенні...

— Насамперед мене вразило, що на сьогодні немає жодного документа реагування прокуратури на бездіяльність міліції у справі боротьби з самозахопленнями землі. По-друге, кудись поділися матеріали перевірки використання бюджетних коштів на укріплення і облаштування коси Тузли. І по-третє, я довго не міг знайти матеріалів перевірки за фактами підробки одного з рішень Ради міністрів АРК, яке було використане рескомземом Криму для виділення ділянки землі на Південнобережжі.

— Йдеться про 15 мільйонів гривень, що були виділені торік із резервного фонду Кабміну на протизсувні та берегоукріплювальні роботи. Попередньо там працювали співробітники КРУ, і вони встановили, що управління капітального будівництва Ради міністрів на п’ять мільйонів гривень завищило обсяги виконаних робіт, а витрат ще на три мільйони вони не змогли підтвердити, бо результати робіт уже містяться під водою. Коли я працював прокурором, ці матеріали були надані нам співробітниками міліції, а коли повернувся на посаду, то дізнався, що матеріалів немає. Якщо ми їх не відшукаємо, то поновимо.

Що стосується матеріалів про рішення рескомзему, то свого часу, з посиланням на неіснуюче рішення Ради міністрів, одній підприємницькій структурі було узаконено використання земельної ділянки. Ідеться про будівництво туристичного комплексу на території водозабору із джерела Хоста-Баш. Це відома історія. За цим фактом буде прийнято рішення про порушення кримінальної справи, слідство у якій встановить винних.

— Відверто кажучи, мені байдуже, чий це об’єкт. Але спосіб, яким хочуть заволодіти землею в заповідній зоні, аналогічний діям із захоплення 450 гектарів земель Ялтинського гірсько-лісового заповідника у 2004 році. Я думаю, що власники там не змінилися.

— Ця кримінальна справа станом на минулий тиждень перебувала у Генпрокуратурі, вона розслідується, однак остаточного рішення ще не прийнято.

— Так, тиждень тому, принаймні коли я цікавився цим питанням, він перебував у розшуку. Якщо це рішення не буде оскаржене чи скасоване ГПУ, думаю, він розшукуватиметься і далі.

— Таких справ дійсно було багато, бо ГПУ довго визначалась із тим, хто їх має розслідувати. Я й сьогодні переконаний, що ці справи, у тому числі й стосовно Бакая, повинне розслідувати слідче управління Генпрокуратури, бо і місце вчинення злочину, і місце проживання свідків та місцезнаходження документів — не Крим, а Київ. Це питання ми порушували тоді, порушуватимемо й тепер. Ці справи мають розслідуватись у Києві.

— Мушу сказати, що жодної перевірки такої інформації не було, жодного доручення ГПУ з цього приводу до прокуратури Криму не надходило. Тому я доручив провести таку перевірку. Якщо викладена у ЗМІ інформація щодо нерухомості С.Станік у Криму буде підтверджена і це матиме якесь значення у справі, ми направимо матеріали до Генпрокуратури, яка розслідує кримінальну справу про тиск на суддів.

— Усі матеріали, що стосуються будівництва гольф-клубу, зібрано й витребувано, до них долучено матеріали перевірки, яку здійснювало представництво президента в АРК, а також звернення мешканців села Партизанське, що опинилося на території поля для гольфу. Рішення Ради міністрів про затвердження проекту відводу землі зараз вивчаються у прокуратурі Криму. Ряд контролюючих органів, у тому числі й республіканський комітет з екології та природних ресурсів, дають пояснення з приводу того, чому не вони, а Азово-Чорноморська інспекція погоджувала виділення землі під гольф-клуб, хоча це — в компетенції саме рескомітету. Після того як усі необхідні матеріали буде зібрано, ми прийматимемо рішення про внесення позову щодо повернення цієї землі від «Антал-Крим» у власність держави і територіальної громади.

— Те, що у місцевих керівників спрацював інстинкт самозбереження. Вони врахували охоронні зони заповідника, який із трьох боків межує з гольф-клубом, виключили з цієї території саме село. Але й тепер вони розпорядилися ріллею, на що не мали права, багаторічними насадженнями, не погодили з екологами долю 29 тисяч дерев, які передані на «відповідальне зберігання». Окрім того, всі забули про необхідність відшкодування лісовтрат та збитків сільськогосподарського виробництва. Моя думка — поняття «хочу» у декого з чиновників ще переважає поняття «болить».

— Постанова про відмову у порушенні кримінальної справи за цим фактом уже скасована. Рішення буде прийнято обґрунтоване і законне. Про нього ми поінформуємо громадськість та журналістський загал після додаткової перевірки.

— З останньою тезою дозволю собі не погодитися. Стосунки між прокуратурою та главком МВС сьогодні будуються заново. Відбулися великі кадрові зміни у міліції, змінено заступників, керівників у ряді міст і районів. З керівником главку я не зміг поконтактувати ні тоді, коли ще був прокурором, ні тепер, коли поновився. Не знаю, як це назвати, але не думаю, що це — ігнорування заступника генерального прокурора чи міліцейський сумнів у легітимності судового рішення. Бо міліції ігнорувати прокурора — рівнозначно самогубству. Гадаю, це просто організаційний момент, який треба буде владнати вже до кінця тижня.