СЕРГІЙ КУНИЦИН: «У ПОЛІТИЦІ ГОВОРИТИ ПРО МОРАЛЬНІСТЬ — БЕЗПЕРСПЕКТИВНО» ВАЛЕРІЙ ГОРБАТОВ: «В УРЯДІ НЕ БУДЕ ПОЛІТИКИ»

Не знаю, може коли-небудь були й більш дивні часи, але в Криму саме тепер не встигають дивуватися мудрості і чіткій політичній логіці рішень, які останнім часом ухвалюються в столиці. Ось, наприклад, звільнив «Нафтогаз України» з посади керівника «Чорноморнафтогазу» одного з провідних і найпрофесійніших українських фахівців у нафтогазовидобувній сфері Миколу Ільницького. І це при тому, що свою підтримку пану Ільницькому публічно висловлював сам Президент України. За логікою, з президентської адміністрації мали б настукати по головах керівникам НАКу за таку недалекоглядну кадрову політику, а головне — за таке ставлення до думки глави держави. Та в адміністрації — інша біда. До думки президента, який, за його неодноразовими висловлюваннями, не дозволяв кадрових змін у кримському керівництві, м’яко кажучи, не прислухалися депутати Верховної Ради Криму на чолі з Леонідом Грачем. Причому зробили це у демонстративній, викличній формі. Київ, схоже на те, цього виклику не помітив і для збереження політичної стабільності в регіоні посприяв, щоб незадовго до парламентських виборів до влади у Криму прийшов, судячи з перших призначень, комуністично-проросійський уряд. Логіка, очевидно, у цьому якась є, і пов’язана вона, як кажуть обізнані люди, з приватизаційними процесами в Криму, але ніхто тут не збирається її критикувати, хіба що — трохи подивуватися.

Дивно, наприклад, що після ухвали президії Верховного суду Криму 18 липня набуло чинності судове рішення, яким визнано неправомірними постанови Верховної Ради АРК від 24 травня і 21 червня 2000 року, що ними Раду міністрів автономії було відправлено у відставку, а главу уряду Сергія Куницина — звільнено від обов’язків прем’єра, — але саме 18 липня кримський парламент, посилаючись на ці «неправомірні постанови» і на згоду Президента України, увільнив С.Куницина з посади прем’єра.

Дивно й інше: хоча того ж самого дня глава держави заявив, що жодної згоди не давав, вона таки надійшла. Але лише 20 липня, коли перший заступник глави адміністрації Президента України Юрій Єхануров повідомив шановним депутатам кримського парламенту, що Леонід Кучма «визнав за можливе погодити звільнення Куницина Сергія Володимировича з посади голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим та перехід його на іншу роботу». Повідомлено також про узгодження пропозиції про призначення на посаду кримського прем’єра народного депутата України, члена фракції «Трудова Україна» Валерія Горбатова.

Про те, що наступним прем’єр-міністром Криму буде саме Валерій Горбатов, у Криму стало відомо ще у квітні-травні, коли фракція «Трудова Україна» у ВР автономії раптово залишила лави антиграчівської парламентської більшості і зажадала відставки місцевого уряду. Згодом Леонід Грач назвав прізвище Горбатова в одній із телепрограм, і стало зрозуміло, що до гри кримського спікера долучилися впливові київські сили.

46-літній уродженець Миколаївщини має хороший послужний список, хоча як публічного політика його майже не знають у Криму. Як господарник він сформувався у колгоспі імені Н.Крупської Нижньогірського району. З посади голови агрофірми ім.Крупської він і пішов у велику політику. Спершу став депутатом облради, яка згодом перетворилася на Верховну Раду Кримської АРСР. Потім обирався до українського парламенту, причому двічі поспіль. Буремної весни 1994 року президент Леонід Кравчук призначив В.Горбатова першим представником глави української держави в Криму. Ставши президентом, Л.Кучма не поміняв свого представника в автономії. Але як найбільша президентська довіра розцінюється призначення В.Горбатова главою Фонду майна АРК. Після того, як у 1998 році він пішов з цієї посади, Фондом керували лише в.о. Ще один важливий штрих внесла заява С.Куницина, який дав зрозуміти, що урядову відставку спричинили його дії щодо усунення від виконання обов’язків голови ФМАРК Івана Атласова... Політичні симпатії В.Горбатова прозиралися слабо. Спершу він контактував із Селянською партією, потім був у фракції «Відродження регіонів», тепер входить до «Трудової України». За неофіційною інформацією, багатьма своїми професійними успіхами він має завдячувати Анатолію Франчуку, нині народному депутату України, а раніше — впливовому главі кримського уряду і свату президента.

Голосування за кандидатуру В.Горбатова на позачерговій сесії ВР автономії вже було простою формальністю. Це рішення підтримали 92 депутати із 93 присутніх у залі. Голосували «за» і соратники поверженого Сергія Куницина. Дехто з них сподівається отримати (чи зберегти) хороші посади у новому уряді. Заява Валерія Горбатова про те, що, добираючи кандидатури членів Ради міністрів АРК, він дивитиметься не на їхнє політичне минуле, а лише на те, як вони працювали, дає шанс і тим політико-економічним групам, які програли після відставки С.Куницина. І це, як вважають місцеві спостерігачі, може призвести до політичної ізоляції популярного серед кримчан екс-прем’єра.

Сергій Куницин на сесії не з’явився. За деякими даними, він відходив від політичних стресів, насолоджуючись десь на Бахчисарайщині татарським пловом. Уже знаючи про свою відставку, він заявив, що не ображається на Президента, якого певні сили «заганяли у глухий кут». Екс-прем’єр назвав своє звільнення «не правовим, а політичним» рішенням, що має «не політичний, а майновий сенс». «Я думаю, що мова йде про переділ власності,» — заявив С.Куницин, навівши як приклад рішення кримської влади про зміну власників і керівництва у санаторіях «Форос», «Росія», «Північна Двіна», де фігурують інтереси «трудовиків».

Після короткого перепочинку Куницин планує почати формування у Криму центристського виборчого блоку, щоб створити у новому парламенті автономії стійку демократичну більшість. Щоправда, з «Трудовою Україною» він уже не дружитиме. За його словами, він дійшов висновку, що в політиці на цьому етапі говорити про моральність безперспективно. Тож кримська організація НДП, яку С.Куницин очолює, активно працює з регіональними відділеннями Аграрної партії, об’єднаних соціал-демократів і партії «Регіони України». Схоже, ставши радником Президента України, Сергій Куницин вирішив залишитися у Криму. Якщо це так, то частина плану ініціаторів його відставки не спрацювала.

Спілкуючись із журналістами, новий прем’єр-міністр автономії назвав «нісенітницею» заяви про те, що у формуванні нового уряду переважатиме політичний підхід: «Сьогодні Криму потрібні професіонали, які могли б зробити все, щоб люди нарешті стали жити краще і припинилися політичні перетягування та суперечки». Л.Грач додав, що до складу уряду не увійде жоден депутат кримського парламенту. За його словами, відтепер уряд Криму не буде «політичним клубом», а урядовці не займатимуться «політиканством». Втім, уже перші урядові призначення дають підстави говорити про досить яскраве політичне забарвлення кримського кабінету.

Як і слід було чекати, виконувачем обов’язків першого віце-прем’єра призначено комуніста Лентуна Безазієва, депутата Верховної Ради Криму, який працював до цього заступником голови уряду, постійно конфліктуючи із Кунициним. Л.Безазієв — член Кримського рескому КПУ, сусід і близький товариш Л.Грача. Виконувачем обов’язків віце-прем’єра з гуманітарних питань став теж комуніст Володимир Казарін — професор, голова Ради сприяння російській культурі при спікерові парламенту автономії, відомий своїми проросійськими поглядами. Комуніста призначено і в.о. міністра фінансів. Ним став Володимир Узунов, що раніше очолював Сімферопольський інститут економіки та управління.

А в.о. керівників Республіканського комітету з інформації і Рескому з охорони пам’яток історії і культури Криму призначено осіб, близьких до члена фракції «Трудова Україна» в українському парламенті Льва Міримського — впливового у Криму політика і підприємця. Тепер інформаційною сферою у Криму керуватиме колишній прес-секретар сумнозвісного кримського президента Юрія Мєшкова Ігор Азаров, а охороною пам’яток — викладач російської літератури Валерій Лавров.

Хоч Валерій Горбатов і заявив, що політики в роботі уряду не буде, але мусить тепер будувати свої стосунки не тільки з нинішніми союзниками (комуністами і кримськими «трудовиками»), а й з колишніми (Франчуки), а також — із меджлісом. Реакція останнього, до речі, досить цікава. Лідер меджлісу Мустафа Джемілєв днями заявив, що його непокоїть те, з якими політичними силами формує свій уряд новий прем’єр. Але «до Валерія Горбатова як до людини у нас особливих претензій немає, — зазначив М.Джемілєв. — На виборах 1998 року ми навіть зняли свого кандидата на його користь, тому що існувала загроза, що там пройде комуніст. У Верховній Раді України, де він зараз депутат, у нас теж були нормальні, конструктивні відносини. Але подивимося, як він працюватиме».

Зараз усі зацікавлені особи прискіпливо стежитимуть за кроками нового кримського прем’єра. Формування уряду триватиме до вересня, коли розпочнеться осіння сесія місцевого парламенту. Битву за урядові місця очікують гарячу, адже виборюватимуться не просто посади, а адміністративний ресурс на період виборів до верховних рад України та АРК. Таким чином можна помітити, приходу яких кримських сил до парламентів бажає Київ. Щоправда, не знаю, чи дивуватися цьому, чи й тут прозирає чітка політична логіка українського керівництва.