Ірак — позаду, попереду — нова закордонна місія українських військовослужбовців Чи не повторять українські «Активні зусилля» долю «Сі бриз-2006»?

Сьогодні вже очевидно, що Верховна Рада так і не змогла вчасно ухвалити закон, який би дозволив проводити військові навчання за участю іноземних підрозділів на території України. На жаль. Однак заплановані на другу половину липня україно-американські військово-морські навчання «Сі бриз-2006» таки відбудуться — правда, без наземної фази і поза межами територіальних вод України. Якщо не «куплятися» на емоційні гасла дилетантів та просто зрадників Батьківщини, а прислухатися до аргументованої думки спеціалістів, то «феодосійську» спецоперацію можна впевнено класифікувати як однозначну втрату для нашої армії та України загалом. Ми ще довго відчуватимемо міжнародні наслідки цього ляпасу. Однак життя триває. І це життя має свою перспективу, окреслену певними планами та задумами. Один з таких задумів — відрядити восени цього року перший український бойовий корабель для участі в середземноморській операції НАТО з виявлення та запобігання терористичним діям Active Endeavor (операція «Активні зусилля»). Проте поточний стан справ дає підстави припустити, що із цим відрядженням нашого корабля будуть великі проблеми…

Ні, в Міноборони і ВМС якраз таки все в порядку. Звісно, дається взнаки вже звичний брак фінансування, але в напрямку «Активних зусиль» робота на флоті справді «кипить». На базі ВМС у Севастополі створено та налагоджено роботу спеціального контактного пункту України з обміну антитерористичною інформацією зі штабом операції в Неаполі. Тим часом згідно із затвердженими в Києві планами, до бойової служби готуються три українські кораблі (корвети «Луцьк», «Тернопіль» та фрегат «Гетьман Сагайдачний»). Цей процес передбачає технічну підготовку «трійки», тактичну та мовну підготовку екіпажів кораблів, а також взаємодію командування наших ВМС з натовською стороною з питань організації всебічного забезпечення (за рахунок нашої держави) українських кораблів під час їхнього перебування на місії. Додамо, що в середині липня група офіцерів командування ВМС України має відвідати грецький порт Суда, який, схоже, й стане базовим для корвета «Луцьк» під час його тримісячного патрулювання в Середземці.

Отже, в рамках «Активних зусиль» флот робить усе належне. Важливий нюанс: а що є підставою для здійснення цієї роботи? Відповідь: спочатку доручення президента щодо забезпечення виконання українською стороною зобов’язань у рамках «Активних зусиль» (червень 2005 р.), а потім і указ президента, яким він затвердив угоду (у формі обміну листами) між Україною та НАТО про участь нашої країни у цій військово-морській операції НАТО (січень 2006 р.). Крім того, спеціальна постанова Кабміну визначає порядок взаємодії (з питань цивільного судноплавства у портах та акваторіях України) інформаційного контактного пункту України (на базі ВМС) з такими держустановами, як Мінтранс, Державна прикордонна служба, митниця та ін.

Важливо розуміти, що для забезпечення легітимності підготовчих та «внутрішніх» антитерористичних заходів у рамках «Активних зусиль» рішення ВР України не потрібне: за Конституцією це прерогатива президента та уряду. А ось для безпосереднього відрядження українського корабля для участі в операції таке рішення Ради потрібне.

Цікаво, що подібна ситуація була і з навчаннями «Сі бриз-2006». Справді, перебування іноземних військ на території нашої держави обов’язково потребує згоди ВР України. Підготовчі ж заходи, зокрема підготовку полігонів неозброєним персоналом (навіть іноземним), рішення ВР не передбачають, це — повноваження Міноборони. Але, схоже, такий (законний) розподіл повноважень між законодавчою та виконавчою владою феодосійський «контингент» не цікавить.

Щодо підготовки першого нашого корабля до участі в середземноморській операції, то вже підходить час ухвалювати рішення на рівні Верховної Ради. Чи не завчасно? Як виявляється, ні. Спробуємо порахувати. Згідно з проведеними консультаціями з натовською стороною, як попередній термін приєднання «Луцька» до корабельної тактичної групи НАТО, а по суті — його введення в кампанію, називався початок жовтня. Тоді фрегат «Гетьман Сагайдачний», що запланований другим номером ротації, міг би змінити «Луцьк» десь у січні наступного року. За словами керівника проекту із залучення країн — партнерів до операції «Активні зусилля» — начальника управління планування штабу морського компонента регіонального командування ОЗС НАТО «Південь» капітана 1 рангу Сьйорда Бота (ВМС Нідерландів), перед початком виконання завдань у складі натовського корабельного з’єднання український корвет-дебютант має пройти певну сертифікацію (на предмет взаємосумісності) та короткий етап злагодження із силами Альянсу, тобто засвідчити готовність до виконання завдань з кораблями НАТО. З урахуванням попереднього терміну відрядження «Луцька» до Середземки (жовтень), для проходження процедур допуску він має прибути в район операції за 2–3 тижні до початку патрулювання, тобто приблизно у вересні. Як зазначив під час перебування в Севастополі натовський офіцер, командування військової структури Альянсу дуже чекає на перший український корабель, але визначати конкретну дату вважає за недоцільне, бо, за його словами, це не планування для звіту, а серйозна справа, яку, за необхідності, можна розпочати трохи пізніше, проте більш якісно.

Цілком можливо, що це «пізніше» конкретизується в «2007 рік». Адже в липні до цього голосування черга, скоріш за все, не дійде (у ВР накопичилося стільки невирішених питань!), а серпень — святий для депутатів місяць відпочинку. Добре, тоді, може, у вересні проголосують? Не факт. Річ у тому, що в Раді про «Активні зусилля» ще нічого не чули, поки що все робиться виключно на підставі президентського указу. Навіть якщо восени роботу парламенту буде-таки налагоджено, можуть виникнути непорозуміння. Не виключено, що соціалісти, голоси яких так потрібні партнерам, скажуть, мовляв, при створенні коаліції ми домовлялися тільки про референдум щодо НАТО: ні про яку відправку українського контингенту за кордон і слова не було, мовляв, досить нам Іраку. І хоча рівень небезпеки в «Активних зусиллях» є нижчим за іракський (де справді ведуться бойові дії), відрядження військового корабля для участі в місії за статусом можна порівняти з відправкою миротворчого контингенту. Це буде бойова служба, яка за нормами оперативної підготовки розглядається як вища форма підтримання бойової готовності сил флоту в мирний час і є виконанням бойового завдання. Не налякати б депутатів...

Для цього заздалегідь поінформуємо про суть та цілі середземноморської операції. Головна мета «Активних зусиль» — виключити можливість забезпечувати діяльність міжнародних терористичних організацій шляхом нелегальних морських перевезень в найбільш загрозливих напрямках — Близького Сходу, Північної Африки, Гібралтара та Чорного моря. Йдеться про незаконний обіг зброї, боєприпасів, вибухових речовин, зброї масового ураження, наркотиків, товарів, а також перевезення нелегальних мігрантів, що є основою фінансування діяльності міжнародних терористичних організацій. Суть операції полягає у здійсненні систематичних заходів з контролю, у тому числі й безпосередньо на борту суден, що викликають підозру. Особлива увага корабельних з’єднань НАТО – до місць найбільш інтенсивного судноплавства, ключових коридорів та гаваней.

Для активної протидії нелегальному руху зброї, наркотиків та мігрантів у рамках операції НАТО «Активні зусилля» виконуються два блоки завдань. Перший стосується контролю в зоні проведення операції цивільного судноплавства та містить збір та обмін інформацією щодо підозрілих суден, а також здійснення супроводження та огляду підозрілих суден. Другий блок завдань спрямований на захист цивільного судноплавства в потенційно небезпечних (з погляду нападу терористів) районах. Ідеться про організацію конвойної служби у вузинах та протоках, про супроводження військовими кораблями суден з особливо важливими вантажами, забезпечення суден спеціальними (ескортними) командами, а також про протимінне забезпечення цивільного судноплавства.

Тепер докладніше про формати участі України в операції «Активні зусилля». Перший, і як вважають у Міноборони, найголовніший з них — це інформаційне забезпечення операції через спеціальний контактний пункт (він уже функціонує у Севастополі), на який покладено завдання щодо збору (від держустанов) та узагальнення відомостей про судна України, які прямують за межі держави через протоку Босфор, з подальшою передачею цієї інформації до Морського оперативного центру в Неаполі. У свою чергу натовські партнери надсилають в Україну не менш корисну в контексті боротьби з тероризмом інформацію.

Другий етап —безпосередня участь кораблів ВМС України у здійсненні моніторингу та патрулювання Середземного моря у складі з’єднань об’єднаних ВМС НАТО (несення бойової служби).

Яка ж користь від такої участі в натовській операції для України? Систематична військово-морська присутність у важливих районах Середземноморсько-Чорноморського басейну, конвоювання суден з вантажами на небезпечних ділянках, охорона морських транспортних коридорів, районів розробки «корисних» шельфів, запобігання діям терористів, боротьба з піратством та усунення мінної небезпеки на морі в рамках коаліційних (миротворчих) операцій можуть стати ключовими елементами стабільного просування через морський простір національних інтересів нашої держави. І цей морський простір недоцільно обмежувати саме географічними межами прибережної або ближньої морської зони. Сьогодні «операційна зона ВМС» — поняття більше політичне, ніж військове. Як кажуть військові стратеги, «захист Вітчизни починається далеко за межами її кордонів». У цьому контексті згадаємо, як минулого року біля берегів Сомалі пірати захопили судно «Панагія» з українським екіпажем на борту. До речі, рятували наших саме французькі військові моряки. Але щоб просити про це, треба мати якусь моральну підставу. І робота нашого корабля під прапором НАТО дасть-таки таку підставу. Це реальний внесок у боротьбу з тероризмом. Решта — обіцянки.

Втім, повернімося до термінів відправлення корабля на місію. Поки міністри оборони та закордонних справ переконають депутатів, що участь у «Активних зусиллях» — це не так страшно, як Ірак, і що насправді співпраця з НАТО в рамках «Активних зусиль» — це вигідно для нашої держави, мине ще певний час «консультацій у фракціях». Може, українських парламентаріїв переконають факти поглиблення співпраці з НАТО «на морі» сусідньої Росії?

Нагадаємо, що в лютому 2006 року з метою практичного відпрацювання стандартизованих натовських процедур (контроль судноплавства, дій оглядових команд, організації спільного з кораблями НАТО плавання та застосування палубної авіації) в Іонічному морі флагман ЧФ РФ ракетний крейсер «Москва» та великий десантний корабель «Азов» узяли участь у тренуванні з двома кораблями постійно діючого з’єднання Сил реагування НАТО в Середземному морі (Standing NRF Maritime Group 2) — фрегатами «Navarra» (Іспанія) та «Nottingham» (Великобританія). Під час переходу «Москвы» та «Азова» із Севастополя до Мессіни на борту крейсера спеціальна мобільна команда натовських спеціалістів надавала російським морякам практичну експертну допомогу.

Ось як про це 18 лютого цього року писала російська газета «Красная звезда». На запитання її журналіста, що звітував з борту крейсера «Москва», відповів начальник управління планування штабу морського компонента регіонального командування ОЗС НАТО «Південь» Сьйорд Бот:

Кор.: В течение нескольких дней вы провели цикл лекций для российских офицеров. Какие цели вы преследовали, проводя эти занятия на ЧФ?

Сьйорд Бот: Основная цель — провести начальный инструктаж с ключевыми офицерами сторожевых кораблей «Пытливый» и «Сметливый», которые будут принимать участие в этой антитеррористической операции. Еще одна цель — дать возможность двум российским группам провести соответствующие тренировки по досмотру кораблей совместно с двумя кораблями НАТО, которые в настоящий момент участвуют в «Активных усилиях». Этими кораблями являются испанский фрегат «Наварра» и корабль Ее Величества «Ноттингем».

Кор.: Насколько значимо участие России в этой антитеррористической операции?

Сьйорд Бот: Я считаю, что участие России жизненно важно по нескольким причинам. Если говорить с точки зрения самой операции, то нам необходимо привлечь как можно больше государств и кораблей. Мы столкнулись с абсолютно новой угрозой — терроризмом. Мы не знаем, откуда эта угроза придет, поэтому необходимо контролировать большое водное пространство. И чем больше партнеров мы привлечем, тем лучше! Присоединение столь мощного партнера, как Российская Федерация, более чем желательно. Если рассуждать со стратегической точки зрения, то важно, чтобы НАТО и Россия действовали совместно, бок о бок, для противодействия угрозам, с которыми столкнулся современный мир. И тот факт, что Россия и НАТО понимают это, подтверждается обменными письмами, которые были подписаны от имени России представителем РФ при НАТО и генеральным секретарем Альянса. В этом документе стороны заявили о том, что ваша страна примет участие в операции «Активные усилия».

Ці фрагменти інтерв’ю з натовським офіцером звучали, як кажуть, в унісон із заходами, що під час перебування російських кораблів в Італії відбулись у порту Мессіна. Саме там борт крейсера відвідав генсек НАТО Яап де Хооп Схеффер, якого щиро вітали міністр оборони Російської Федерації Сергій Іванов та командувач ВМФ РФ адмірал Володимир Масорін. Зустріч пройшла в теплій дружній обстановці…

Ще приклад ефективної російсько-натовської флотської співпраці. З 19 травня по 4 червня в територіальних водах Італії фрегат ЧФ РФ «Пытливый» провів спільні з натовськими кораблями тренування, які російськими ЗМІ класифіковані як «завершение подготовительных мероприятий для участия в антитеррористической операции «Активные усилия». 20 травня в Неаполі, у штабі «середземноморського» натовського командування відбулася координаційна зустріч за участі командування походу російського фрегата. Після цього «Пытливый» провів двостороннє тренування з кораблем-господарем від SNMG2 — фрегатом Великобританії Nottingham, а 24 травня разом з «британцем» борт до борту ошвартувався біля причалу грецької бази Суда (о.Крит). Також корабель відвідав порти Таранто, Ла-Спеція та Пірей. Після завершення підготовки до «Активних зусиль» та участі в російсько-італійських маневрах «Іонікс-2006» «Пытливый» повернувся до пункту постійного базування.

Як бачимо, на сьогодні в питаннях співпраці з НАТО Росія випереджає Україну. І це факт. Участь в «Активних зусиллях» дає Росії пряму воєнно-політичну вигоду. Йдеться про постійну присутність у Середземному морі Андріївського прапора. Адже в цьому стратегічно важливому для Росії регіоні цього не було з часів розпаду Радянського Союзу. Тож десь із серпня (попередній термін відправки першого російського корабля) на російській базі «Тартус» (Сирія) буде багато роботи.

А що Україна? Є надія, що досвід інтенсивної двосторонньої співпраці наших російських та натовських партнерів буде в нагоді й українським морякам, які слідом за ЧФ РФ готуються зробити свій внесок в успіх цієї антитерористичної операції. Напрошується запитання: чому в Росії — жодних проблем у співпраці з флотами країн НАТО, а в України — безперестанні «гучні антинатовські сенсації», конфлікти та маніпуляції громадською думкою? Нагадаємо, що контракти щодо перевезень українською транспортною авіацією натовських вантажів ми вже віддали Росії. То було рішення Верховної Ради. Так і будемо пасти задніх, коли Росія — «вся у білому» – незворушно робитьте, що їй вигідно?! А ми? Російський фрегат буде в Середземці вже в серпні. А український корабель коли? Коли проголосують депутати. Коли вони це зроблять, у вересні? Наступного року? Ніколи?