Ведмежа послуга. Законодавці захищають банки від міжнародних платіжних систем і створюють вітчизняного монополіста-посередника. Банкіри проти

Банкіри виступають проти подання на розгляд парламенту законопроекту №6465 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо вдосконалення механізмів функціонування платіжних систем і спеціальних платіжних засобів в Україні) без достатнього його обговорення з представниками ринку. Про це йдеться в листі, підписаному главами правлінь п’яти банків, частка яких у загальному обсязі емісії платіжних карт перевищує 90% (ПриватБанк, «Райффайзен Банк Аваль», «Форум», Укрсоцбанк і УкрСиббанк), і адресованому президентові України, прем’єр-міністру, керівникам парламентських фракцій і главі Антимонопольного комітету. Проектом цього закону передбачено рішення, які можуть завдати серйозної шкоди комерційним банкам, їхнім клієнтам, торговим мережам і державі, вважають керівники найбільших банків України.

Добрі наміри

Парадоксом є те, що згаданий вище законопроект, внесений депутатом Юрієм Полунєєвим, позиціонується його автором мало не як єдиний засіб захистити вітчизняні банки від «свавілля» міжнародних платіжних систем (МПС) MasterCard International та Visa International і палко підтримується керівництвом Української міжбанківської асоціації членів платіжних систем (ЕМА). В асоціації, зокрема, вважають, що тільки за останній рік банки — члени МПС переплатили Visa і MasterCard 25—30 млн. дол. Мовляв, 2009 року вартість обслуговування кожної гривні в обороті за картами МПС збільшилася мінімум наполовину. А вартість окремих плат, наприклад за ліцензування діяльності банку як екваєра, підвищилася в п’ять разів — з 50 тис. до 250 тис. дол. Особливо збентежило керівництво асоціації те, що MasterCard почав додавати в тарифікований обсяг операцій трансакції банку у власній мережі.

Здавалося б, таке серйозне зростання витрат мало би змусити банкірів активно лобіювати будь-яке посилення регулювання роботи МПС в Україні на законодавчому рівні. Проте основні емітенти платіжних карт (90% ринку) категорично проти шляху, запропонованого новим законопроектом.

Різночитання тарифів

Насамперед банкіри не згодні з оцінкою своїх втрат, даною асоціацією ЕМА. «Згідно з аналізом підвищень тарифів платіжними системами, проведеного Укрсоцбанком, орієнтовна сумарна переплата від підвищення тарифів компанією Visa для українських банків за 2009 рік становить 1,8—2 млн. дол., а MasterCard — до мільйона», — йдеться в листі голови правління Укрсоцбанку Бориса Тимонькіна до колег з асоціації членів платіжних систем ЕМА. Тобто його оцінка втрат від підвищення тарифів відрізняється від даних ЕМА на порядок.

Банкір вказує і на інші неточності в оцінці ситуації. Зокрема, як випливає з його листа, останні зміни в ціноутворенні тарифів Visa і MasterCard сталися в 2008 році й почали діяти лише з 2009 року. Він також нагадав про те, що існують «діапазони тарифів, де плати зменшуються і при збільшенні кількості операцій за Visa стають практично аналогічними тарифам до підвищення».

У своєму листі пан Тимонькін також звертає увагу на те, що Visa не тарифікує внутрішніх операцій банків, коли карти проходять у його внутрішній мережі. А по картах MasterCard із жовтня 2008-го
справді запровадили плату за внутрішні операції, але при цьому було частково знижено інші тарифи MasterCard за авторизацію і кліринг. Крім того, МПС не змінювали алгоритмів розрахунків розміру гарантій, які залежать тільки від оборотів, звітного періоду і країни.

З’ясувалося також, що інтерченджі на карти кредитного класу, наприклад, у Німеччині і Польщі, загалом аналогічні українським. А відносно низький рівень інтерченджів за європейськими дебетовими картами Cirrus Maestro і Visa Electron пояснюється рівнем розвитку мережі з прийому карт і їхніх соціальних значень у конкретній країні. Для кожного банку вигода від зміни тарифів у більший чи менший бік залежить від відповідного емісійного та еквайрингового портфеля.

На думку пана Тимонькіна, дані про політику МПС, наведені директором ЕМА Олександром Карповим від імені асоціації, подано некоректно, вони не враховують реальної картини українського ринку. Голова правління Укрсоцбанку вважає, що такі кроки призводять до перекручування розуміння ситуації і надалі можуть призвести до непорозумінь у відносинах із міжнародними партнерами.

Ще один посередник-монополіст?

Проте претензії до законопроекту виникли в банкірів, зрозуміло, не тільки через різночитання тарифів. Фінансисти глибоко стурбовані методами і засобами, якими в законопроекті запропоновано вдосконалити механізм функціонування платіжних систем. Зокрема здивування викликав пункт проекту закону, який вимагає створити за непрозорими й незрозумілими для банкірів правилами Національну платіжну раду з дуже широкими повноваженнями. Згідно із законопроектом під платіжною радою пропонується розуміти неприбуткове об’єднання професійних учасників банківського ринку, створене для розробки правил і стандартів діяльності платіжних систем і систем розрахунків в Україні, а також моніторингу за дотриманням вимог зазначених правил і стандартів, відповідно до делегованих НБУ повноважень.

Це положення як мінімум суперечить ст. 7 Закону про Нацбанк, яка не передбачає можливості делегувати повноваження НБУ самоврядним організаціям. Крім того, у проекті не врегульовано ані питання правового статусу платіжної ради, ані умов і порядку її формування.

Законопроект також вимагає створити комерційний національний кліринговий центр, який, на думку автора проекту, має стати монопольним посередником між банками та платіжними системами. Банкіри вважають створення такого центру неприйнятним, недоцільним і дуже витратним, оскільки це потребує як величезних коштів на обладнання центру, так і заміни програмного забезпечення всіх банків, які співробітничають із VISA і MasterCard.

Автор законопроекту пояснює необхідність створити такий центр усередині країни турботою про нацбезпеку. Нібито сьогодні платежі наших громадян можуть бути в будь-який момент заблоковані, що призведе до паралічу всього ринку безготівкових платежів України. Невже в країні, де досі не можуть упорядкувати дороги й комунікації, хтось готовий узяти на себе відповідальність за те, що українське програмне забезпечення і технології будуть надійнішими за світові, перевірені часом? У цілому проект закону передбачає віддати перевагу національним платіжним системам перед міжнародними. Це буде порушенням міжнародних зобов’язань України і негативно вплине на її інвестиційні перспективи. Реалізація положень законопроекту, за задумом депутата Полунєєва, не вимагає витрат державного і місцевих бюджетів. Банкіри ж справедливо вважають, що йдеться про сотні мільйонів гривень, які будуть змушені заплатити комерційні банки та їхні клієнти. Один із найбільших банків України оцінює свої витрати на міграцію в 120 млн. дол.

Небезпечна традиція

Сьогодні MasterCard International і Visa International займають практично 90% вітчизняного ринку платіжних карт (близько 60% належить Visa, 30% — MasterCard). Починаючи з 1996 року ринок бурхливо розвивався саме завдяки співробітництву вітчизняних банкірів із цими міжнародними операторами. «Найменші порушення в роботі платіжних систем можуть призвести до системного ризику, негативно вплинути на стабільність фінансової системи, підірвати довіру суспільства до безготівкових розрахунків і грошей», — сказано в пояснювальній записці до законопроекту. І відразу ж запропоновано шляхи і засоби як цю стабільність швидко й ефективно підірвати.

Те, що законопроект Юрія Полунєєва, м’яко кажучи, «сируватий», очевидно навіть неспеціалістові. Проте й обвинуватити секретаря комітету ВР з питань фінансів і банківської діяльності в некомпетентності теж начебто некоректно. Очевидно, законопроект є плодом одностороннього підходу автора до справді актуальної проблеми реформування та подальшого розвитку національної платіжної інфраструктури і фінансового ринку загалом. Можливо, відіграла свою роль і стійка традиція вітчизняних парламентаріїв вирішувати питання методом заборон, обмежень, а також посилення контролю і повноважень контролюючих органів. Нічого спільного з ринковими методами створення здорового конкурентного середовища в такому підході немає.