Вадим Ляшко: «Якщо банк нічого не навчиться внаслідок кризи, то гріш ціна його менеджерам»

«Гроші люблять тишу. Ми маємо працювати, а не роздавати коментарі...», — типові «відмазки» банкірів, які не бажають спілкуватися з пресою у важкі часи. Їх, звичайно, зрозуміти можна — банківський бізнес справа тонка, я б сказав, навіть ніжна. Сьогоднішній день це підтверджує — досить було кількох необережних висловлень високопосадових чиновників, і фінансова система, що досі працювала як швейцарський годинник, опинилася в екстремальній ситуації. Важко собі уявити, що станеться, коли вона не встоїть у період випробування на міцність.

З другого боку, хтось же має ділитися об’єктивною інформацією, яка, до речі, є наймогутнішим інструментом боротьби з необгрунтованим ажіотажем — найлютішим ворогом банківської системи. Хто, як не банкіри, які знають реальний стан справ на фінансових ринках, можуть і повинні надати таку інформацію суспільству. Нам удалося знайти таку людину. На запитання кореспондента погодився відповісти Вадим Ляшко, голова правління АБ «Укргазбанк».

— Протягом останніх трьох тижнів усі ми стали свідками подій, що їх цілком можна визначити як найважчу фінансову кризу з часів 1998 року. Наскільки вона глибока й чи призвела до необоротних наслідків у банківській сфері?

— Кажучи про події останнього місяця, я не використовував би слово «криза», для цього краще підходить слово «дестабілізація». Причина банальна й відома всім — останні події в політичному житті країни. У результаті похитнулася довіра населення спочатку стосовно перспектив стабільності національної валюти, а потім і до банківської та фінансової систем у цілому. Ці чинники призвели до втрати ліквідності банківської системи й падіння міжбанківського ринку. Цифри, які повністю відображають зазначену тенденцію, знають нині всі, і кожний трактує їх на свій лад. Я хотів би просто вкотре звернути увагу на масштабність дестабілізації, що відбувалася. Всього за кілька тижнів були поставлені під сумнів фактично всі позитивні тенденції, що намітилися в розвитку банківської системи, всі принципи, які відстоювали й плекали протягом останніх років.

Відтік гривневих вкладів населення за різними оцінками лише в листопаді становив близько 4 млрд. Трохи зм’якшило ситуацію залучення валютних вкладів, у результаті загальний відтік депозитів — приблизно 2,5 млрд. гривень. Якщо говорити про кореспондентські рахунки банків у національній валюті, то лише за один тиждень вони зменшилися на 25%. Проаналізувавши ці цифри, можна сказати, що відтік із банківської системи становив до 10% кредитно-інвестиційного портфеля банків.

Попри настільки важкі обставини, я все-таки не став би оцінювати ситуацію як кризу. По-перше, не було ніяких об’єктивних економічних причин для її виникнення, обстановка стала головним чином наслідком ажіотажу й нагнітання пристрастей. По-друге, щойно Нацбанк ужив рішучих заходів зі стабілізації ситуації (насамперед я маю на увазі постанову НБУ №576 «Про тимчасові заходи щодо діяльності банків»), ми відразу ж побачили припинення розвитку негативних тенденцій. Я порівняв би те, що відбувається, з зупинкою за кілька кроків до провалля. Адже якби заходів не було вжито й тенденції розвивалися, ситуація могла б повністю вийти з-під контролю, тоді ми вели б мову про масштабну системну кризу.

— З правового погляду постанова НБУ досить спірна, деякі її пункти прямо суперечать законодавству. Як ви оцінюєте використання подібних важелів?

— Прийняття постанови №576 — це, на мій погляд, безпрецедентний крок Нацбанку. По суті, цим рішенням було накладено мораторій на дострокове повернення банками депозитів і обмежено активні операції. Що ж до правової сторони цього заходу, то сьогодні жодний банкір не зацікавлений давати йому оцінку. На моє тверде переконання, для виправлення настільки важкої ситуації був необхідний цей справді рішучий крок. Інших же ефективних дій в атмосфері листопадового ажіотажу, дій, які в стислі терміни дали б шанс комерційним банкам перебудувати свою роботу під нові умови, на мій погляд, не було. Звичайно, ймовірно, що через місяць-два даватиметься й інша оцінка. Проте не можна забувати, це був справжній шторм у фінансовому морі, балів на дев’ять. Нацбанк зумів кинути нам рятувальний круг, а комерційні банки, у свою чергу, мають докласти всіх зусиль для підтримки стабільної роботи. Думаю, рішення НБУ допомогло й вкладникам не впадати в паніку й поспіхом не знімати гроші, щоб купити валюту за спекулятивною ціною або вкласти гроші в непотрібний холодильник чи телевізор. Ажіотаж і спекулянти, які нагнітають атмосферу, — погані порадники в питанні вкладення грошей.

— Чи можна сьогодні говорити про стабілізацію?

— За великим рахунком — так. Адже комерційним банкам разом із НБУ вдалося зняти ажіотаж населення. До того ж Нацбанк проводить політику фінансової підтримки банків. Укргазбанк, як, утім, і чимало інших банків декларує повернення в режим виплати платежів «день у день». Ми повертаємося до виконання зобов’язань, узятих ще до 30 листопада за кредитними договорами, вчасно й у повному обсязі виконуємо зобов’язання по депозитах, термін яких закінчився. Також упевнено підтримуємо нормальне функціонування системи розрахунків за міжнародними платіжними картками, вчасно здійснюємо платежі із зарплатних проектів. Усе це свідчить про реальне повернення звичного режиму роботи. Попри те, що обмеження НБУ діють упродовж грудня, ми вже нині поступово повертаємося до обслуговування клієнтів без будь-яких додаткових обмежень.

— Чи можна вже тепер аналізувати наслідки подій останнього місяця?

— Найзначніший і, так би мовити, сумний наслідок — банківська система не зуміла повною мірою задовольнити потреби населення. Від цього нікуди не дітися. На жаль, слід констатувати, що весь той набір засобів, які банки надали ринку, весь арсенал нових банківських продуктів, зокрема нових депозитних програм, які пропонують унікальні умови для потенційних вкладників і з погляду відсоткових ставок і додаткових економічних вигод, не допомогли повною мірою повернути вкладника.

Нині вже очевидно: щоб повернути колишню довіру, необхідна більш кропітка, тривала і професіональна робота. Мені здається, якщо банки відчувають упевненість і силу, вони мають продемонструвати її — достроково відмовитися від мораторію на обмеження операцій. Нацбанк, у свою чергу, повинен зберегти стабільність курсу національної валюти в параметрах фінансових планів на 2004 і 2005 роки. Можливо, я повторюся, але головна проблема сьогодні — ажіотаж. І йому можна протиставити лише впевненість у власних силах.

Попри всю складність ситуації, я ставлюся до неї як до уроку, який був нам необхідний. Дестабілізація розкрила слабкі місця системи, вона показала наш реальний запас міцності. Банківська система набула нового досвіду, підвищила імунітет. Думаю, що менеджери банківської системи стануть набагато мудрішими людьми. Впродовж останнього місяця ми знаходилися в режимі напруженої інтелектуальної антикризової роботи. Якщо банк нічого не навчиться внаслідок кризи, то гріш ціна його менеджерам.

— Як мовиться в прислів’ї, «кому війна, а кому мати рідна». Наскільки велика можливість, хоч як цинічно це звучить, отримання додаткового прибутку внаслідок форс-мажорних обставин?

— Кажуть, гроші люблять спокій і тишу. Насправді це не завжди так. Стабільність потрібна, щоб система залишалася в стані рівноваги. Та тільки-но стан рівноваги порушується, виникає можливість робити бізнес у каламутній воді. Те, що є низка фінансових інститутів, які на цій ситуації зможуть заробити дивіденди, у цьому я переконаний.

— У результаті нестабільності на фінансовому ринку досить часто відбувається перерозподіл ролей на ринку. Які ваші прогнози з цього приводу?

— Я вважаю, що в результаті сьогоднішньої ситуації відбудеться певний перетік клієнтів до тих банків, які менше залежать від умов вітчизняного ринку — до банків з іноземним капіталом. Проте, думаю, ця тенденція буде нетривалою і через певний час зміниться на протилежну. У вітчизняних банків є свої козирі, і згодом вони можуть стати більш значущими в боротьбі за клієнта.

Інша очевидна тенденція ринку — майбутнє укрупнення банків. Є банки, котрі почувають слабкість у ринковій конкурентній боротьбі й мають об’єднуватися, щоб зайняти впевненішу позицію. Є банки, в яких спостерігатиметься додаткова ліквідність, вони прагнутимуть до експансії. Зрозуміло й те, що на сьогоднішній день є безліч банків, які самостійно не спроможні протистояти кризам.

Останні роки банківська система показувала надзвичайно динамічні показники приросту — понад 30% на рік. Щоб розвиватися й поліпшувати свої позиції, необхідно забезпечити темпи вищі, ніж у системі в цілому. Економічні ресурси відшукати для цього надзвичайно складно, хоча не можу не зазначити, що останні три роки поспіль Укргазбанку вдається розвиватися випереджаючими темпами. Як результат, ми ввійшли до першої двадцятки кращих банків України.

Крім прискореного зростання, є інший ефективний шлях розвитку — злиття. Наш банк завжди підтверджував прагнення до укрупнення. У нашій історії було три поглинання інших банків. Можливо, сьогоднішня ситуація підштовхне багато банків активніше шукати можливості укрупнення. Зазначу також: укрупнення банківської системи стане просто неминучим, якщо нові реалії її розвитку будуватимуться суто на економічних перевагах, а не на адмінресурсі. Якщо перевага над конкурентами досягається в основному завдяки доступу до адмінресурсу, будь-яке ускладнення ситуації дуже б’є по системі загалом.

— В умовах боротьби за клієнтів, що загострилася, і збільшення ринкової частки за часів нестабільності ринку і тривожних очікувань частіше використовуються елементи нечесної конкуренції — викид хибної інформації негативного характеру...

— Така тенденція простежується. Наш банк став однією з цілей таких кампаній. Ви знаєте, я не вживав би в цьому разі термін «чесна» чи «нечесна» конкуренція. Це моральні, а не економічні оцінки. Адже йдеться про бізнес і жорстку конкуренцію. Так, подібні дії — гірший прояв конкурентної боротьби. Та цей природний прояв боротьби за місце під сонцем. Коли пишуть відверту неправду, справді неприємно. Та нині, зіштовхуючись із проявом брехні, некоректним коментарем подій і фактів, ми мобілізуємося, набагато виваженіше підходимо до будь-якої своєї дії. Що переконливіше ми поводитимемося в справах, а не в демагогії, порожніх суперечках, то менш ефективною буде ця форма боротьби.

— Коли ви очолили Укргазбанк, вам відразу ж довелося працювати у важких умовах антикризового менеджменту. Які висновки ви зробили з нинішньої ситуації?

— Справді, події розвиваються стрімко, необхідні максимальна концентрація та швидкість при прийнятті рішень. Те, що ми запланували в програмі дій з розвитку банку на рік, довелося реалізовувати за кілька тижнів. Ціна неправильного рішення зросла багаторазово. Не скажу, що все ідеально, були як помилки, так і правильні рішення. Проте вважаю, що загальна стратегія і тактика розвитку банку вірна й дасть свої плоди. Головне завдання — якісне закріплення тих високих темпів розвитку фінансових показників, що спостерігалися в останні роки, а також створення умов для роботи й розвитку в будь-якій ситуації на ринку.