Пустили циніка до бюджету... Додаткові мільярди від передвиборної приватизації 2004 року тишком-нишком поділять під дахом Мінфіну

З моменту прийняття сумновідомих постанов Кабміну №№509 і 510 минуло всього чотири місяці — і ось новий бюджетний скандал під кодовою назвою «1111». Йдеться про постанову уряду за № 1111 від 25 серпня ц.р. «Про порядок спрямування надходжень від приватизації державного майна понад обсяги, визначені статтею 26 Закону «Про Державний бюджет України на 2004 рік».

Ціна питання станом на початок вересня — понад 3 млрд. грн. (а наприкінці року буде ще більше). Мета — зробити розподіл приватизаційних грошей зовсім непрозорим, не залежним від волі Верховної Ради і таємним для громадськості. Головна дійова особа — Мінфін. В епізодах — міністерства праці та соціальної політики, аграрної політики, Пенсійний фонд, Держкомітет з регуляторної політики, а також Фонд держмайна з Держказначейством. Асистент режисера — Мін’юст, який затвердив три сторінки тексту як такі, що відповідають українському законодавству.

Проте досить натяків. Розпочнімо все спочатку — від середини червня нинішнього року...

У звичному для себе цейтноті Верховна Рада розглядає зміни до закону про Державний бюджет України на 2004 рік. Їх ініціатор — уряд — поспішає. Мільярди від не дуже чистого продажу «Криворіжсталі» печуть руки. Витратити, швидше витратити — тоді прибічникам скасування приватизаційного конкурсу не залишиться нічого іншого, як змиритися. Та от біда... Якщо діяти за буквою закону, таке витрачання буде, щонайменше, справою підсудною: у держбюджеті на весь 2004 рік від приватизації записані лише 2,1 млрд. гривень, а тільки від продажу українським олігархам криворізького гіганта ФДМ одержав 4,26 млрд. Перед тим, як витрачати, ці гроші слід завести до бюджету.

Такою, нагадаємо, була прихована пружина несподівано злагодженого прийняття влітку ц.р. змін і доповнень до держбюджету-04. Сталося це 17 червня. У ст. 26 документа (надходження від приватизації) замість цифри 2,1 записали 5,2 — мільярда гривень, природно. У статті 109-3 — розписали напрямки використання приватизаційних грошей, якщо сума перевищить планку в 5,2. На жаль, граничного обсягу грошей, який Кабмінові дозволяється ділити без чітких на те вказівок Верховної Ради, прописано не було.

Напрямків використання затвердили сім: погашення заборгованості із заробітної плати на збанкрутілих і ліквідованих підприємствах АПК (це, як наголосили в законі, пріоритет); погашення заборгованості із заробітної плати на держпідприємствах, яка утворилася станом на 1 січня 2004 року (на поворотній основі); збільшення пенсій та інших соціальних виплат; поступова компенсація громадянам втрат від знецінення грошових заощаджень; утворення недержавного пенсійного фонду і сплата пенсійних внесків на користь працівників бюджетних установ; три відсотки від додаткових приватнадходжень — на реалізацію Національної програми сприяння підприємництву і, нарешті, компенсація сільгосппідприємствам, що знаходяться на фіксованому податку, сум, сплачених за працівників до Пенсійного фонду.

Передостанній абзац ст. 109-3 гідний того, аби процитувати його повністю:

«Порядок реалізації цієї статті визначається Кабінетом міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».

Відтоді минуло менше трьох місяців, але скільки грошей перетекло… Станом на 1 вересня ц.р. надходження від приватизації становили 8,19 млрд. гривень. Тільки підступи невідомих спекулянтів не дозволили можновладцям продати до виборів «Укртелеком» разом з Одеським припортовим заводом, що збільшило б цю суму ще разів у півтора й… остаточно занапастило б такий важливий для іміджу країни показник, як дефіцит бюджету (за існуючою методологією, кошти від приватизації можна зарахувати тільки до графи «Фінансування» і направити на покриття дефіциту бюджету, хоча насправді вони йдуть на різноманітні передвиборні соціальні потреби. — Н. Я.)

Комітет ВР із питань бюджету так і не дав згоди на розроблений Мінфіном «Порядок спрямування надходжень від приватизації державного майна понад обсяги...» Що не завадило Кабміну затвердити його постановою від 25 серпня за № 1111.

Ми не заглиблюватимемося в юридичні нетрі — а чи законний цей документ за відсутності згоди бюджетного комітету? Врешті-решт, для цього в країні є правознавці. Позначимо лише позиції традиційно «непримиренних сторін».

У Мінфіні пояснили ситуацію так. Надіслали, мовляв, 5 серпня ц.р. проект «Порядку...» на узгодження до бюджетного комітету із проханням узгодити до 16 серпня, а відповіді до зазначеної дати так і не одержали. Хоча офіційно попереджали: «... не висловлення комітетом... позиції щодо зазначеного проекту постанови у визначений термін, на нашу думку, вважається рівнозначним його узгодженню».

Гм... «На наш погляд» — це непогано. Як і посилання на пункт тимчасового регламенту Кабінету міністрів за відсутності... закону про Кабінет міністрів.

Голова бюджетного комітету Петро Порошенко стверджує, що погоджувати було практично нічого: надісланий Мінфіном проект «Порядку...» не містив жодних конкретних сум витрат; не було ні назв, ані кодів бюджетних програм, на які ці гроші призначаються. З іншого боку, вже в серпні було зрозуміло, що додаткові надходження від приватизації набагато перевищать 5,2 млрд. гривень, і бюджетний комітет просто не уповноважений Верховної Радою ділити такі великі суми. «Мільйонів сто-двісті — це ще можна. Але ж ніяк не три мільярди», — каже Петро Олексійович.

На ім’я пана Азарова надійшли два листи за підписом Петра Порошенка — від 31 серпня і 1 вересня ц.р. У першому голова бюджетного комітету заявляє, що під час прийняття 17 червня ц.р. змін до закону про держбюджет не йшлося про таке значне перевиконання плану приватизації, тому Кабміну рекомендовано підготувати й подати на розгляд ВР новий проект закону про внесення змін. І в ньому вказати як надходження, що збільшилися, так і їх розподіл у розрізі конкретних бюджетних програм. Що ж до запропонованого проекту «Порядку...», то він вимагає істотної деталізації. Необхідно зазначити суми, назви та коди бюджетних програм. Якщо Мінфін наполягає на щомісячному розподілі додаткових грошей, то має бути і щомісячне затвердження сум бюджетним комітетом (на підставі відповідних розрахунків).

Суть другого послання пана Порошенка зводиться до прохання скасувати постанову від 25 серпня, переробити «Порядок...» і знову подати на узгодження з бюджетним комітетом. Водночас Петро Олексійович нагадує, що 26 серпня на засіданні Консультативно-дорадчої ради з питань місцевого самоврядування йшлося про збереження частини надходжень від приватизації 2004 року, аби 2005-го спрямувати їх на розвиток АПК і села...

У розмові з журналістами голова бюджетного комітету також повідомив, що, попри запевнення уряду, підвищення з 1 вересня ц.р. мінімальної зарплати до 237 гривень профінансоване лише на 60—65% від потреби. Отже, частину приватизаційних грошей логічно в екстреному порядку спрямувати на латання цієї дірки.

Хочете знати нашу думку? Ніхто, природно, «Порядок...» не перероблятиме, і Мінфін, згідно з п.5, до кінця року одноосібно визначатиме «обсяги коштів, які можуть бути спрямовані у поточному місяці за напрямками спрямування». А пропозиції та розрахунки йому подаватимуть Мінагрополітики, Мінпраці, Пенсійний фонд, Держпідприємництво до 15 числа кожного місяця...

Громадськість так ніколи й не довідається, скільки грошей та які саме держпідприємства одержали на погашення заборгованості із зарплати. Може, це й правильно, оскільки щедроти напевно адресують не всім, а дуже вибірково (зокрема, й за політичним принципом).

Громадськість й надалі триматимуть у невіданні, що то за монстр такий — недержавний пенсійний фонд працівників бюджетної сфери — створюється на бюджетні гроші. Всі 4 млн. українських бюджетників охоплять урядовою турботою чи тільки обраних? Скільки конкретно бюджетних грошей перерахують до фонду і близький якій політичній силі адміністратор НПФ заробить на них належні шість відсотків? У будь-якому випадку, вже цього року заробіток буде непоганим: 6% від 200 млн. — 12 млн., 6% від 300 млн. — 18 млн. грн. тощо.

Чи справедливо, що третій, добровільний рівень пенсійного страхування перетвориться для «працівників бюджетних установ» на надбавку до першого, обов’язкового рівня, — питання не до нас, а до Міністерства праці та соціальної політики. Яке у невідкладному порядку збирається такий НПФ організовувати. До речі, під покровом таємниці навіть для фахівців, питання розглядали на засіданні урядового комітету 19 серпня ц.р. І це зрозуміло: кошти від приватизації треба витрачати якомога швидше!

Цинізм того, що відбувається в бюджетній сфері, вражає своїми масштабами і вже, схоже, перетворюється на державну політику. Ніхто не червоніє, готуючись забрати мільярди з державної скарбниці в обхід Верховної Ради, ігноруючи вимоги Конституції та Бюджетного кодексу. Ніхто нікому ні про що не збирається повідомляти — принаймні в уже згадуваному «Порядку...» немає й слова про оприлюднення вручну розподілених сум у пресі, хоча б постфактум. Навіть про інформування народних депутатів України, чиїм конституційним обов’язком, до речі, є прийняття держбюджету, у документі нічого не сказано.

Втім, подобається парламентаріям із робітників сцени перетворюватися на мовчазні декорації до мінфінівського спектаклю, як кажуть — Бог поміг. Хоча, відверто кажучи, в них давно вже мав би прокинутися інстинкт самозбереження. Якщо так бездарно віддавати власні повноваження дядечкові, навіть десять конституційних реформ потім не допоможуть вищому органу законодавчої влади України. Може, хоча б вересень стане моментом протверезіння? Чи маємо чекати все-таки до листопада?