Потужний друкарський верстат. Пік економічної кризи в Україні припаде на другий-третій квартали 2009 року

На думку аналітиків, пік економічної кризи в Україні припаде на другий-третій квартали 2009 року. Економіка країни вже зараз тріщить по швах. Хоча поки що більшість підприємств і фінансових установ здійснюють серйозну оптимізацію, не даючи остаточно впасти не лише власним структурам, а й економіці країни в цілому.

І якщо терміново не буде створено своєрідного комітету національного порятунку (і не лише з участю політиків, котрі проштрафилися), якщо держава не створить необхідних умов як для ведення бізнесу, так і для внутрішнього споживання, країну чекає фінансово-економічний і політичний хаос.

Низька ефективність виробництва, відсталість у технологічному розвитку, фантастичні масштаби корупції та дефіцит інвестиційних ресурсів, незрозуміла стратегія державного планування можуть призвести до того, що виробництва зупинятимуться. Масові звільнення людей посилять соціальну напруженість у суспільстві, більшість інвестиційних програм буде зупинено або згорнуто взагалі. Відновляться призабуті бартерні схеми взаєморозрахунків, нагромадиться проблемна кредиторська та дебіторська заборгованості, відбудуться масові корпоративні дефолти.

«Швидка допомога»

У жовтні минулого року остаточно деморалізовані гравці фінансових ринків поспішили залишити нестабільні ринки, що розвиваються, і перечекати неспокійний час у «тихій гавані» — найбільш ліквідних і надійних державних облігаціях розвинених країн.

Постраждали багато країн, біржа і національні валюти. Виграв американський долар, що знадобився у величезних обсягах в умовах масштабного відпливу капіталів. Проте гривня вдарилася дуже боляче. Що було потім, добре відомо: саме українська економіка виявилася мало не в лідерах серед уражених світовим фінансовим штормом і саме наша країна посідає перші місця в рейтингах країн, найближчих до ризиків дефолту. Почали зупинятися перші підприємства, захиталася банківська система. Без перебільшення можна стверджувати — якби не екстрена допомога Нацбанку, кількість фінансових установ у країні дуже істотно зменшилася б іще в листопаді минулого року.

40 млрд. грн. швидкої допомоги від НБУ, звичайно, підтримали, але не оздоровили банківську систему. Зате завдали нищівного удару по національній валюті. По суті, НБУ заради порятунку конкретних фінансових установ пожертвував сподіваннями на стабілізацію обмінного курсу гривні. Саме з цього моменту стала неможливою невелика, «у рамках пристойності», девальвація гривні і, навпаки, надзвичайно зросли ризики її безконтрольного знецінювання, що й сталося згодом.

Без державного принтера не обійтися

У поточному році країні знадобиться дуже багато гривні і валюти. Неіснуючий стабілізаційний фонд розписано ледь чи не на багато років уперед. Мільярди гривень просять автовиробники, будівельники та аграрії. Цілком імовірно, вони їх повною мірою не отримають. Ну хіба що розміри грошової емісії, без якої тут не обійтися, стануть зовсім уже безконтрольними.

Умови кредиту МВФ передбачають зниження темпів зростання грошової маси і відповідно обмежують емісійні устремління вітчизняних фінансистів. І саме дефляційного сценарію поки що притримується Нацбанк, який оголосив про свій намір підвищити дисконтну ставку і не відмовляється від спроб створювати хоча б тимчасовий гривнедефіцит у відчайдушній і нерівній боротьбі з американським доларом.

На користь дефляційному тренду йдуть: падіння споживчого попиту в країні, зростання безробіття, скорочення реальних доходів і негативні психологічні очікування збільшення кризових тенденцій протягом 2009 року.

Тим часом уже на початку року були оприлюднені цифри про те, що в загальний фонд державного бюджету за третину місяця надійшло лише 10% від планового показника на січень, що на 400 млн. грн. менше, ніж за аналогічний період попереднього року. Одночасно Міністерство фінансів повідомило про січневий дефіцит Пенсійного фонду в 5,5 млрд. грн., який погашатиметься за рахунок позики з держбюджету.

Такий «обнадійливий» старт року лише підтверджує можливість майже неминучого переходу дефляційних тенденцій в економіці України в інфляційні.

Українській владі протягом року доведеться вирішувати кілька дуже непростих завдань, кожне з яких, схоже, вимагатиме посиленої роботи «державного принтера» з тиражування свіжих грошових знаків.

1. «Свіжої» гривні вимагатиме покриття дефіциту Пенсійного фонду. Жоден уряд не допустить проблем із виплатами й без того мізерних пенсій переважної більшості громадян країни.

2. Розриви в бюджеті між планованими доходами і витратами також можуть істотно збільшитися. Тим більше що в загальнонаціональний кошторис закладено досить приблизні макроекономічні параметри. Вони не збігаються із прогнозами експертів. Можливість затримок заробітної плати бюджетникам за аналогією з дев’яностими роками минулого сто­ліття видається малопереконливою.

3. У поточному році НБУ про­дов­жить політику рефінансування фінансових установ, хоча така підтримка буде менш щедрою і більш обачною. Неважко здогадатися, звідки візьмуться такі значні кошти.

Крім того, саме в 2009 році виникне критичне навантаження за борговими зобов’язаннями України. За інформацією Міністерства фінансів, близько 28 млрд. грн. країна має витратити на погашення та обслуговування боргів, причому 56% припадає на зовнішні зобов’язання і 44% — на внутрішні.

4. Ну і нарешті щось усе ж таки перепаде і реальній економіці, всі сектори якої відчувають серйозний грошовий голод.

У принципі дефіцит бюджету має покриватися за рахунок надходжень від приватизації. Але ж хто ж повірить, що в умовах несприятливої фінансової кон’юнктури варто розраховувати на якісь феноменальні доходи із цього джерела.

Спроби створити піраміду ОВДП (пригадаймо ДКО Росії, які свого часу призвели до колапсу російської економіки) також поки що (можливо, на щастя) не увінчалися успіхом.

Таким чином, цього року є логічним й обґрунтованим очікувати наростання від кварталу до кварталу емісії насамперед для забезпечення невідкладних виплат населенню і спроб урятувати якомога більше фінансових установ, які відчувають колосальні навантаження.

Емісійна гривня у свою чергу означатиме перманентне подорожчання вже не тільки продукції, так чи інакше пов’язаної з імпортними поставками, а й товарів вітчизняного виробника також. Інфляція вартості послуг навряд чи істотно відстане від товарної інфляції. Усе це може призвести до розгортання класичної інфляційної спіралі.

На дні

Найближчим часом в умовах традиційно порівняно низьких для початку року оборотів на міжбанку, закінчення газових перестрілок, очікування другого траншу кредиту МВФ, не виключене певне зміцнення національної грошової одиниці.

Експерти-оптимісти вважали, що гривня може повторити траєкторію, якої дотримувалися в період кризи більшість ринків, що розвиваються (зокрема азіатського), тобто спочатку досягнення дна в середньому на рівні — майже на 60% нижчому від докризових значень, а потім стабілізація на новому рівні — на 40% нижчому від докризового.

На жаль, наша країна і в цьому плані виявилася унікальною. Дно (не виключено — не остаточне) ми почали намацувати лише на рівні майже вдвічі нижчому від докризового. Тому шанси реалізувати м’яку посадку національної грошової одиниці не надто значні.

У середньостроковій і довгостроковій перспективах у разі, якщо друкарський верстат працюватиме і вдень і вночі, перспективи для гривні не дуже втішні.

Наступну атаку на гривню можна чекати вже на початку весни поточного року.

З одного боку, такий сценарій погано узгоджується із принципами меморандуму, підписаного з Міжнародним валютним фондом, і дає формальні підстави навіть для відкликання першого траншу кредиту. Проте МВФ у міру своїх сил (хоча б для збереження власного авторитету) і далі намагатиметься зарадити аварійній ситуації в економіці нашої країни. Мало того, не варто виключати можливість відкриття міжнародними організаціями ще однієї лінії екстреного кредиту для України в разі, якщо експерти цих організацій вважатимуть таку допомогу шансом уникнути дефолтного сценарію для країни.

Економіка віддає перевагу інфляції

Для економіки інфляційна модель завжди краща за модель дефляційну. Саме тому весь світ пішов шляхом накачування фінансової системи ліквідністю. Інша річ, що в інших країнах навіть накачування економіки та банківських установ грошима супроводжується жорстким контролем з метою не допустити надмірних інфляційних тенденцій і постаратися пройти посередині — між дефляцією та надмірною інфляцією. Проте в наших умовах — як завжди, з інфляцією можуть переборщити.

Накачування Нацбанком своїх підопічних банків емісійними грошима, як на перший погляд, — добра справа, спрямована на спроби зберегти авторитет і стабільність фінансової системи країни. Але в наших умовах становище вкрай погіршується наявністю величезної кредитної бульбашки, яка виникла одночасно з бульбашкою на ринку нерухомості. У гонитві за суперприбутками, підохочені азартом найавторитетніші банківські установи поводилися, як підлітки в залі гральних автоматів.

Кредити без початкового внеску і під фантастичні ціни квартир, кредити під сірі й чорні доходи, у грошовій одиниці, яка не відповідає доходам позичальника, спричинили в кінцевому підсумку лавиноподібне наростання проблемної заборгованості. А спонсорство НБУ насправді тільки погіршує ситуацію. Рефінансування банків свіжонадрукованою гривнею призводить до її ж перманентного знецінювання. При падінні курсу національної грошової одиниці позичальники, котрі надміру нахапалися валютних кредитів, потрапляють у справжню безвихідь. Вони втрачають інтерес до виплат нереальних боргів. Відповідно банки вимагають від регулятора ще більше грошових ін’єкцій. І знову падає курс гривні. Кількість «відмовників» серед боржників знову збільшується. Нескладно здогадатися, чим закінчиться таке ходіння по замкнутому колу.

Між Сциллою і Харибдою

Відповідно до старогрецької міфології, цей вислів означав потрапити у безвихідь, коли неминуча загибель загрожує відразу з обох боків. Між дефляцією та надмірною інфляцією. Саме цим шляхом намагається пройти весь світ. І в нас немає альтернативи. На думку експертів, у разі стабілізації курсових значень гривні навіть на існуючих рівнях українську економіку чекає відносно помірна економічна рецесія (із падінням темпів розвитку до мінус 5%). У разі, якщо гривня упевнено вирветься за коридор 7—9 гривень за долар, то в 2009 році нас чекає повномасштабний фінансово-економічний спад із падінням темпів ВВП до мінус 10% і більше. Подальше збільшення боргового навантаження на підприємства призведе до банкрутства багатьох суб’єктів господарської діяльності, держбюджет у дохідній частині буде провалено, що в кінцевому результаті може призвести до дефолту країни за раніше взятими зобов’язаннями.

І все ж таки точку неповернення, можливо, ще не пройдено. Падіння зрослого в ціні імпорту, скорочення внутрішнього споживчого попиту, зниження світових цін на сировину, сподівання на часткове поновлення глобального попиту і відповідно відновлення експорту, нарешті, 10 млрд. дол. чергових траншів від МВФ — усе це може певною мірою як стабілізувати гривню, так і скоротити дефіцит поточного рахунка платіжного балансу країни.

Проте для здійснення відносно позитивного сценарію українська влада повинна докласти максимум зусиль, щоб економічна криза минула в нас якомога м’якше, вільне падіння гривні припинилося, популізм у фіскальній і соціальній політиці випарувався, а депресія в економіці не розтяглася на багато років.