100, у тому числі 500, або Як перевіряють майбутніх народних обранців

Як усім відомо, щоб стати депутатом будь-якого рівня або головою чогось місцевого, потрібно заповнити і подати декларацію про майно та доходи кандидата в депутати.

Як знову ж усім відомо, недостовірно заповнена декларація може стати причиною певних проблем для кандидата, який недостовірно її заповнив. Хоч і не настільки серйозних, як раніше.

Як відомо вже не всім, свої декларації кандидати, котрі йдуть на вибори-2006, заповнюють за 2004 рік — відповідно до методичних рекомендацій щодо їх заповнення, виданих Мінфіном, тобто значення мають майно/доходи саме позаторішні, що симпатично вже саме по собі. Мабуть, зроблено це в ім’я захисту права громадянина подати декларацію за 2005 рік аж до 31 березня 2006 року, тобто вже після виборів (ну не змушувати ж майбутніх законо — й іншого — творців декларуватися за минулий рік швидше!)

Однак, власне кажучи, саме кіно не в цьому. Вперше в історії людства у скромній декларації про доход виявився захованим тест на депутатську профпридатність. Адже простий смертний, у якого депутатський менталітет геть-чисто відсутній, упоратися з нескладним, здавалося б, самодекларуванням буде не в змозі.

Розділ V декларації присвячений коштам кандидата в банках та інших фінустановах, його цінним паперам і загальному розміру внесків до статутних/пайових фондів. Але, по-перше, дані рядка 2 («Загальна номінальна вартість цінних паперів») і рядка 3 (щодо внесків до статутних фондів) можуть перетинатися: вартість акцій учасника АТ входить і туди, і туди. Чи слід її вказувати і там, і там, штучно завищуючи свої «статки», чи ні, і якщо ні, то де саме вказувати і де саме не вказувати, не зрозуміло ні з форми, ні з методрекомендацій.

А по-друге, зворушують графи: «Разом» і «У тому числі внесені (придбані) у звітному році». Найбільше зачаровує саме це «у тому числі». Припустімо, хтось на 1 січня 2004 року (а йдеться, нагадаємо, про спогади саме про цей рік) мав у банках 300 тис. (чи то мільйонів — тут це не важливо) гривень. За минулий рік він поклав ще 500 тис. (млн.) грн., а зняв (адже мав право!) 700 того ж. Разом у нього залишилося на 1 січня 2005 року на рахунках в банках 300 + 500 – 700 = 100. І вказати він, виходить, має «усього» 100, а «у тому числі» — 500!

Адже в «у тому числі» йдеться не про приріст (вніс мінус забрав), а тільки про внесення!

А раптом компетентні особи скажуть, що «100, у тому числі 500»,— абсурд, а під внесенням мали на увазі приріст?

З іншого боку, якщо вказувати приріст, то чи не буде від’ємне число підозрілим? Чи не виявиться, що правильно в цій ситуації проставляти нуль?

Ніщо, між іншим, не заважатиме і твердженню, що треба було розуміти буквально і вписувати внесення без вирахувань.

(Можливий ще такий варіант: внесення, але не більше від кінцевої суми,— у нашому випадку 500, але не більше 100, тобто 100.)

Аналогічно щодо вищезгаданих акцій слід угадати один із варіантів «і в 2, і в 3», «тільки в 2» або «тільки в 3», причому потрібно ще, аби компетентні особи вгадали так само!

На випадок можливих маніпуляцій-зловживань маю честь заявити цілком офіційно:

Я, Олександр Кірш, заслужений, перепрошую, економіст України, професор, двічі член-кореспондент, податковий консультант із сімнадцятизполовиноюрічним стажем, радник/консультант Верховної Ради, Кабміну, Держпідприємництва, ВГС і так далі, і так далі, не знаю (і знати не дуже хочу), як цю мудристику мудро, щоб усі погодилися, заповнити. І будь-які методологічні претензії у зв’язку із заповненням декларації кандидата в депутати будь-якого рівня вважаю справою явно негідною.