За гроші газ будь-хто може купити. А ви спробуйте без них…

Поки ЄС готується розглядати українське питання (економічну та політичну ситуацію в Україні), внесене до порядку денного засідання Ради ЄС на рівні міністрів закордонних справ на запит Берліна і скоординоване Варшавою, українська делегація на чолі з прем’єром Юлією Тимошенко вирушила на переговори до Москви. На 29 квітня заплановане четверте засідання Комітету з питань економічного співробітництва російсько-української міждержавної комісії.

Та інтрига полягає в тому, що головна мета поїздки Ю.Тимошенко — привезти гроші. Це 5 млрд. дол., які вона колись просила в росіян. Схоже, що РФ готова надати уряду Ю.Тимошенко кредит саме на таку суму. Як стало відомо «ДТ», при цьому відсоток за кредитом обіцяно лояльний, термін повернення оговорюється. Щоправда, росіяни висунули принципову умову: 3 млрд. дол. з імовірної суми кредиту Україна має використати на... закупівлю російського газу. Двома мільярдами доларів, що залишилися, Кабмін України може розпоряджатися на свій розсуд.

Та спочатку — літаки

Напередодні візиту до Моск­ви Ю.Тимошенко повідомила, що під час засідання комітету плану­ється підписати підсумковий про­токол роботи комітету за минулі півроку і протокол про плани на наступні півроку, протокол між урядами України та Росії про поставки товарів у 2009 році по лінії споживчої кооперації.

Крім того, український пре­м’єр планує підписати міжурядовий протокол про внесення змін до угоди про співробітництво в сфері розробки, виробництва, поставок і експлуатації авіаційної техніки.

«Я їду для того, щоб підписати необхідну угоду та впорядкувати наше співробітництво, що дасть нам змогу грунтовно освоїти світові ринки, виробляти літаки та забезпечувати країну нашими українськими літаками», — повідомила Ю.Тимошенко журналістам 27 квітня в Кагарлику Київської області.

Прем’єр підкреслила, що Україна та Російська Федерація тісно співпрацюють у сфері авіабудування ще від часів Радянсь­кого Союзу.

«Літаки, які виробляються завдяки співробітництву двох країн, надзвичайно необхідні світу — ринок чекає наших літаків», — наголосила вона.

Ю.Тимошенко також зазначи­ла, що одним із напрямів переговорів стане кооперація двох країн «за всіма іншими напрямами».

«Те, що ми обговорюватимемо, — це для підприємств, дуже тісно зав’язаних у коопераційних відносинах між Україною та Ро­сією. Ми створюватимемо всі сприятливі умови», — запевнила прем’єр, додавши, що всього до порядку денного переговорів включено понад 20 питань, пов’язаних із різними видами співпраці двох країн (цитую за «Ін­терфаксом-Україна». — Г.Л.).

За словами Ю.Тимошенко, планується також підписати між­урядовий протокол про поставки товарів по виробничій кооперації в 2009 році для поліпшення умов отримання українськими підприємствами необхідних комплектуючих із Росії.

«Дайте газу — задихаюся»

В останні два роки в України з газом два лиха: то його не виста­чає, то надто багато. А проблема одна й стара, як світ, — гроші, вір­ніше, їхня відсутність у необхідній кількості. Щоб розплатитися за використаний газ, закупити його про запас чи сплатити штрафи за недобір законтрактованих обсягів. Останнє — це свіжа тенденція нинішнього року.

Якби українська делегація 19 січня, коли підписувалися контракти з «Газпромом», зуміла домогтися права експорту надлишків імпортного газу чи хоча б транспарентності штрафів, то проблеми дефіциту/профіциту газу не існувало б. Особливо у світлі останніх рішень Євросоюзу, максимально спрямованих на прозорість європейського ринку газу та його учасників.

На цьому тлі наміри українсь­кого прем’єра Юлії Тимошенко спробувати домогтися перегляду окремих положень січневих газових контрактів виглядають не такими вже наївними чи нереальними. Хоча йдеться про принципові для російської газової монополії питання: скорочення закупівель газу «Нафтогазом України» як мінімум у 2009 році та бажання української сторони закачати в цей весняно-літній період у підземні газові сховища майже половину імпортованого цього року газпромівського газу.

Однак проблема — відсутність грошей — залишається. І про неї напередодні візиту до Москви прем’єру поспішив нагадати перший заступник голови секретаріату президента України Олександр Шлапак. Мовляв, як же їхати на «бенкет» із росіянами, та ще й без своєї ложки дьогтю: адже грошей на закупівлю газу до ПСГ немає...

Навряд чи для Ю.Тимошенко це було жахливою новиною. Судячи з усього, вона має намір діяти за принципом: за гроші газ для ПСГ будь-хто купити зможе, а ви спробуйте зробити це, не маючи коштів…

Отже, важливий блок питань, які Ю.Тимошенко має намір обговорити, насамперед під час запланованої зустрічі з російським прем’єром Володимиром Путіним, — це співробітництво в енергетичній сфері.

Достеменно поки що невідомо, чи захоче російський прем’єр обговорювати з українською колегою так званий російський варіант Енергетичної хартії — «Концептуальний підхід до нової правової бази міжнародного співробітництва в сфері енергетики (цілі та принципи)». Точно також невідомо, чи буде підписано між­урядову угоду про співробітницт­во у газовій сфері. Однак відомо, що Ю.Тимошенко має намір домовитися про довгострокові поставки ядерного палива, а також поговорити предметно, як водиться, про газ.

Платформу для газових переговорів у Москві з 27 квітня готував перший заступник голови правління НАК «Нафтогаз України» Ігор Діденко. Саме він в інтерв’ю «ДТ» першим розповів про бажання України скоротити обсяг імпорту газу в 2009 році з законтрактованих 40 до 33 млрд. кубометрів. Проте на це потрібна згода «Газпрому».

Однак Ю.Тимошенко анонсувала намір української сторони порушити питання про скорочення закупівель природного газу в Росії.

Прем’єр зазначила, що Україна на сьогодні споживає значно менше природного газу, ніж планувалося раніше. За її словами, це пов’язано з тим, що «по-перше, ми заощаджуємо природний газ, а по-друге, не на повну потужність працює виробництво у зв’язку з глобальною світовою кризою».

Нагадаю, що підписаний із «Газпромом» 19 січня контракт на поставку газу в Україну перед­бачає можливість для «Нафтогазу» не вибирати без штрафних санкцій із боку Росії до 20% від законтрактованого обсягу газу.

Контракт на поставку містить пункт, відповідно до якого у разі недобору покупцем місячного обсягу поставки газу в обсязі, що перевищує 6% місячного обсягу поставки, він оплачує продавцю штраф у розмірі 150% вартості всього недовибраного обсягу природного газу, якщо факт невибірки мав місце впродовж жовтня—березня, і 300% — у весняно-літній сезон.

Коли виникло запитання про претензії «Газпрому», Ігор Діденко пояснив, що в січні—березні «Газпром» спочатку виставляв рахунки на великі обсяги газу, але робочі консультації приводили до того, що рахунки коригувалися. «Таким чином, що стосується штрафних санкцій, ми сподіваємося, і обгрунтовано, що санкції до нас не застосовуватимуться», — заявив він 7 квітня.

Заступник голови правління «Газпрому» Валерій Голубєв 9 квітня повідомив, що російській компанії складно застосовувати принцип take or pay («бери чи плати») у ситуації з поставками газу в Україну. За його словами, рішення про виставляння штрафів за невибір газу «приймається кожного місяця залежно від конкретних умов».

При цьому, за даними «Нафтогазу», транзит природного газу через територію України в країни Європи в січні—березні 2009 року теж значно скоротився і становив тільки 57% від обумовленого в контракті на транзит: 16,4 млрд. кубометрів замість 28,4 млрд. Водночас, як писало «ДТ», контракт на транзит не дає «Нафтогазу України» можливості виставляти штрафні санкції.

Що ж до проблеми закачування газу в підземні сховища, то Ю.Тимошенко констатувала: «Закачати нам потрібно
19,5 млрд. кубометрів, і це наша стабільність, наш добробут на наступний рік... У нас немає страху перед жодними кризами, коли в сховищах 20 млрд. кубометрів газу, і нині ми повинні з Росією вибудувати цю модель».

При цьому залишається незрозумілим: чи потрібно Україні стільки газу в ПСГ у наступному сезоні та яку схему закупівлі готова запропонувати український прем’єр росіянам? Варіантів кілька. Наприклад, оплата газу в рахунок газотранспортних послуг на багато часу наперед. Чи обмін активами підприємств тієї самої газової галузі, що свого часу пропонували росіяни. Є також варіант товарного кредиту, інтереси в атомній галузі та, можливо, ще кілька тузів у рукаві.

Подивимося, що зрештою запропонує Ю.Тимошенко і на що погодиться В.Путін.