ВІН МЕНІ СКАЗАВ: «ТРИМАЙСЯ, БРАТОК!..» ЗА ПЕРШІ ТРИ ТИЖНІ СІЧНЯ ЕНЕРГЕТИКИ БЕЗПЛАТНО СПАЛИЛИ ТУРКМЕНСЬКОГО ГАЗУ НА 31 МЛН. ДОЛ.

24 сiчня, 2003, 00:00 Роздрукувати Bипуск № 3, 24 сiчня-31 сiчня 2003р.
Відправити
Відправити

Січень — важкий місяць. Перші два тижні країна — ну як би це сказати? — одне слово, більше відпочиває...

Січень — важкий місяць. Перші два тижні країна — ну як би це сказати? — одне слово, більше відпочиває. Та поки ми послідовно відзначаємо Новий рік, Різдво Христове, а потім ще й старий Новий рік, споживання енергоресурсів залишається стабільно високим. Чого не можна сказати про рівень оплати: він так само стабільно провалюється вниз.

Проблема в тому, що від передбачуваності ситуації постачальникам палива якось не легше. Особливо газівникам. Так уже склалося, що газ є паличкою- виручалочкою для енергетики. Коли з вугіллям починаються проблеми, саме на газі і виїжджає енергетика, розрулюється ситуація в енергосистемі. Ну, а на пам’ять, окрім гордощів за професію, газівникам залишаються ще й борги. Більше того, як свідчить гіркий досвід, якщо відразу не примусити споживачів їх погасити, то заборгованість миттєво перетворюється на безнадійну.

В історії НАКу ще не було такого дива, як стовідсоткова оплата. У балансі газовиків досі гуляють борги три-чотирирічної давності більш як на дві сотні мільйонів доларів. Навіть торік, попри безпрецедентні заходи, навіть за поточні поставки газу споживачі нагромадили понад мільярд гривень свіжого боргу.

Особливо тривожна ситуація в енергетиці. На перший погляд, це дивно, адже за підсумками року енергокомпанії оплатили газ у середньому на 94,2%
(2001-го — на 70%). Результат зовні не дуже поганий. Проблема в тому, що тільки 42,5% платежів прийшли на розрахунковий рахунок, решта в цій благополучній цифрі формується шляхом заліків по пільгах та субсидіях. Тим часом на генерацію йде туркменський газ, за який треба платити цілком реальними грішми або товарами — 44 дол. за тисячу кубів на туркмено-узбецькому кордоні. А їх бракує. Тому безперервно балансуємо на межі зриву.

Всі ж нинішні розмови про профіцит газу тримаються на одному — на поставках із Туркменістану. Без них ситуація блискавично змінюється з точністю до навпаки. І від своєчасності розрахунків прямо залежить наша енергетична безпека.

2002-й став першим роком, коли вщухнули розмови про борги України Туркменістанові. Те, що розрахунки нормалізувалися, визнають і самі туркмени. Більше того, додатково до поточних платежів НАКу вдалося погасити близько 200 млн. боргів минулих років. Так, борг 2001 року знизився з 274 до 83,6 млн. дол., борг 1999-го — із 65,3 до 56,4 млн. дол. Чого це коштувало — інше питання.

Тим часом у січні розрахунки генерації за спожите паливо впали до нуля. За перші три тижні року енергетики отримали газу на 177,6 млн. грн. При цьому лише одна компанія — «Дніпроенерго» — заплатила 10 млн. грн. із 63,9 млн.грн. І це ще добре. Навпроти решти — взагалі нулі.

Як наслідок, заборгованість енергогенеруючих компаній лише за газ, спожитий нинішнього року, уже становила по ВАТ «Центренерго» — 81,9 млн. грн., ВАТ «Дніпроенерго» — 53,9 млн. Для порівняння: за минулий рік весь приріст заборгованості енергетиків склав 77 млн. грн.

Ситуація, коли темп приросту боргу наближається до 1,5 млн. дол. на добу, м’яко кажучи, не тішить. Причому не видно було навіть ознак поліпшення. Може, люди просто чекають чергового візиту в Туркменістан нашого Президента? Перед його торішнім приїздом в Ашгабат частину боргів терміново погасили.

Ну, а поки що НАК заявив, що вдвічі уріже подачу газу. З понеділка він зменшив його постачання з 32 до 27 млн. кубометрів на добу, потім почнеться наступний етап. Якщо розрахунки не підуть поступово вгору, передбачається знижувати поставки на рівень мінімально необхідних 10—12 млн. кубометрів. За розрахунками НАКу, цього має вистачити для підсвічування. Якщо, звісно, є вугілля. На 16 січня його запаси у генеруючих компаній становили
1,38 млн. тонн, скоротившись за місяць на 0,270 млн.

Показник не є критично низьким, якщо, окрім вугілля, надходить і газ, але й великим його назвати важко. На початку листопада запаси були максимальними, сягаючи 2,4 млн. тонн. Відтоді вони зменшилися на мільйон тонн. Інакше кажучи, на добу спалювалося близько 15 тис. тонн. За такої тенденції залишку вистачило б на три місяці. Однак є маленьке «але» — якщо газ постачатиметься регулярно. Але якщо газу хронічно бракуватиме, вугільні запаси буде використано за місяць, чого Мінпаливу явно не хочеться. Тим більше що другого резервного палива, мазуту, у генерації практично немає. Наявні у генеруючих компаній 30 тис. тонн — це просто сльози, їх не вистачить і на один день.

Тепер штабу галузі доведеться розібратися, що краще: отримувати газу зовсім мало, але не оплачуючи, або скільки необхідно енергосистемі, але за гроші. Взагалі звички платити регулярно поки що немає ні в енергетиків, ні в інших споживачів. А газовики вже терзаються проблемою — чим оплатити спалений січневий газ «Туркменнафтогазу». Навіть якщо половина оплати товарна (по ній — тримісячна розстрочка), уже треба шукати близько 20 млн. дол.

Ну, а поки що — хоча б спробувати мінімізувати збитки, максимально зменшивши постачання. Природно, таке рішення популярності газовикам серед керівників ТЕС не додає. Ще зовсім свіжі спогади про ті часи, коли газ можна було брати майже задарма. Тож у відповідь на жорстку політику щодо неплатників НАК отримує абсолютно весь «джентльменський набір» погроз, закликів і відозв.

При цьому «Нафтогаз» ніхто не звільняв від обов’язку сплачувати податки. За підсумками 2002 року, компанія збільшила платежі в бюджет до 76,7%. Зокрема перерахувала 5,913 млрд. грн. із нарахованих 7,7 млрд., тоді як 2001-го — 6,133 млрд. грн. із нарахованих 8,35 млрд. Податкова недоїмка зменшилася з 2,216 до 1,791 млрд. грн.

Тобто приріст є, однак так само очевидно, що Державна податкова адміністрація і від такого рівня не в захопленні. Приріст податкової недоїмки на 1 грудня минулого року становив 1,78 млрд. грн. (2001-го — 2,2 млрд.). І стосунки між податківцями та НАКом дуже далекі від безхмарних.

Між іншим, щоб за такого монотонного життя газовикам, крий Боже, не стало зовсім нудно, одним з останніх рішень Верховної Ради торік була заборона НАКу вимагати передоплату за газ від підприємств, котельні яких забезпечують теплом житловий фонд і об’єкти соцсфери. Це було б ще півбіди, хоча охочих користуватися газом «під соціалку» буде вдосталь. Однак водночас компанії практично заборонили вимагати повернення старих боргів. Фактично це означало, що на мільярді приросту заборгованості 2002 року пропонувалося поставити жирний хрест. Навесні їх ніхто повертати вже не буде.

За рахунок яких ресурсів «Нафтогаз» готуватиметься до наступної зими, питання досить цікаве. Фактично компанія опиняється під багатократним пресом. Вона має забезпечити розрахунки по зовнішньоекономічних контрактах, вибити гроші зі споживачів і сплатити податки. Плюс ремонтувати трубопроводи і розвивати видобуток.

Втім, якщо постаратися, то й таке життя можна зробити ще більш різноманітним та змістовним. Головною новиною другої половини місяця стало питання перепідпорядкування НАКу своєму боржникові, Мінпаливенерго.

У суботу, 18 січня, Кабінет міністрів України прийняв постанову №46 про передачу Міністерству палива й енергетики повноважень з управління державними корпоративними правами національної акціонерної компанії НАК «Нафтогаз України».

Одночасно внесено зміни в статут НАКу. Замість спостережної ради вищим органом управління компанії визначено «центральний орган влади, що здійснює управління в нафтогазовому комплексі». Інакше кажучи, керуватиме Мінпаливенерго.

Склад же спостережної ради тепер затверджуватиме уряд «за поданням Мінпаливенерго». Контракт із головою правління НАК підписуватиме не спостережна рада, а галузеве міністерство. За його поданням Кабінет міністрів призначатиме правління та його керівника.

Відповідно до постанови, уряд за поданням Мінпаливенерго може вносити зміни в статут, переобирати правління, ревізійну комісію НАК, приймати рішення про зміну статутного фонду компанії, приймати рішення про припинення її діяльності. Загалом, у перекладі людською мовою — як вирішить Мінпаливенерго, так усе і буде.

М’яко кажучи, захоплення новина не викликала. І річ навіть не в юридичних невідповідностях, яких досить багато в документі. Як свідчить практика, за бажання на це заплющать очі. Проблема в тому, що схрещення вужа з їжаком нечасто дає нормальний колючий дріт. Набагато частіше обом тваринкам стає кепсько.

НАК понад два роки вибудовував жорстку систему взаємодії з енергетиками. Минулий рік продемонстрував її ефективність. Причому стосунки передбачали як батіг, так і пряник. Досить сказати, що дочірня компанія «Газ України» подала на банкрутство практично на всі генеруючі енергокомпанії. Тепер же всі вони опиняються під спільним дахом, і виникає реальна загроза, що хтось вирішить, що простіше домовитися з міністром і певний час прокредитуватися безплатно. Тим більше що ситуація в енергетиків справді нелегка.

Дуже сумнівного характеру висловлювання міністра палива й енергетики, буцімто при виконанні цієї постанови «втручання уряду в господарську діяльність компанії при цьому не відбувається». В ідеалі так воно й було б, однак у нашій похмурій реальності хтось завжди виявляється крайнім. Кому, як не енергетикам, це знати. Грошей завжди бракує, і процес перетягування ковдри має перманентний характер. Тож перед міністром завжди поставатиме питання, на кого розрулювати фінансові потоки. А можливостей стане більше.

Аргументація, що зараз «в уряд входить 21 чоловік, у такому складі він не може керувати корпоративним суб’єктом підприємницької діяльності», не переконує. Досі питання некерованості НАКу якось не поставало.

На додачу до цього, посилання, що міністерство має досвід управління десятками підприємств, узагалі лякає. Попередні спроби закінчилися тим, що зараз міністерство перекроює всю структуру управління. Цілком можливо, що нова виявиться ефективнішою. Однак радикальна перебудова відносин господарських суб’єктів на ринку в розпал зими — це, здається, краще, що можна придумати для зриву платежів. Зараз, коли в тому ж таки Туркменістані мають справу з затримкою нашого платежу (таке трапляється), наші партнери загалом упевнені, що кошти невдовзі надійдуть. Питання, що виникають, вирішуються по-партнерському. Однак там непогано запам’ятали, як швидко обвалився контракт 1999 року, коли систему розрахунків не вдалося вибудувати. Тож перш ніж щось перебудовувати в НАКу, можна було б дочекатися квітня, коли споживання газу знизиться...

Заодно слід було б прорахувати наслідки, дати експертну оцінку тощо. Невже на дванадцятому році незалежності це не очевидно? Адже при першій же чутці про можливі перестановки на ринку почалося ворушіння. Євген Кушнарьов, губернатор основної газовидобувної області — Харківської, — негайно заговорив із прем’єром про ситуацію в газовидобувному комплексі. І обвинувачував НАК у тому, що «жорстка централізація управління та ресурсів у системі НАК «Нафтогаз України» позбавляє структурні підрозділи компанії на місцях «економічних стимулів і мотивацій» для розвитку.

Плюс було висловлено незгоду з ціновою політикою НАКу. На думку пана Кушнарьова, на утримання громіздкого апарату компанії йде забагато коштів, що призводить до подорожчання газу вітчизняного видобутку для ТЕС і в остаточному підсумку позначається на «теплових» тарифах для населення. «Сьогодні інтереси компанії, точніше — її надбудови, суперечать інтересам людей. Ми в регіонах це відчуваємо, як ніхто інший. Я вважаю, ми маємо повне право привернути увагу прем’єр-міністра до цієї проблеми, базуючись на рішенні Ради безпеки і оборони України та кількаразових дорученнях Президента країни двом складам Кабінету міністрів виробити реальні, обгрунтовані і прораховані пропозиції щодо оптимізації структури «Нафтогазу України».

Те, що Харків споконвіку воює з Києвом за контроль над місцевими промислами, не новина. Прагнення загнати недорогий газ із Шебелинки чи Юліївського родовища на обласні ТЕС теж зрозуміле. З місцевої точки зору, губернатор має рацію: у його регіоні газ справді подешевшає, і набагато. Проблема в тому, що Харківська область — єдина, яка забезпечує себе газом, решта цим похвалитися не можуть. І в результаті він подорожчає в інших областях України.

А скільки охочих відщипнути кусник пирога ще буде!

До речі, про місцеву владу та її претензії. Ще влітку минулого року Президент ставив завдання передати всі держпакети з управління міністерств, місцевих органів влади Фонду держмайна. Цікаво, чи багато віддали? Адже тоді встановлювалися й терміни, які давно минули. Зараз Президент доручив прем’єр-міністру Віктору Януковичу скасувати всі рішення уряду «про передачу корпоративних прав в управління міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, юридичним і фізичним особам». Прем’єр мусив особисто доповісти про виконання до 1 березня.

Існує й суто київська версія подій. І чим ближче до Печерських пагорбів, тим частіше вона звучить. Її суть у тому, що ці події — просто привід для досить елегантної зачистки керівництва НАКу. Адже всі охочі посісти місце пана Юрія Бойка навряд чи вмістяться в його приймальні. Причому дехто з них має пристойний досвід якщо не в забезпеченні країни, то бодай у торгівлі газом. У принципі, на цьому історія з перепідпорядкування може й закінчитися...

Оскільки контракт із нинішнім главою «Нафтогазу» підписала спостережна рада, то з нею і з членами правління повинні були б контракт переукласти. Або не переукласти. Подейкують, що Мінпаливенерго навіть набачило підходящих кандидатів на цю роботу, природно, з донецьких. Так, на посаду глави НАКу було висунуто Сергія Таруту з ІСД, а на його першого заступника — Володимира Шелудченка, керівника «Донецькоблгазу». Тоді все вийде просто чудово. Тим більше що дніпропетровський період у керівництві у нас плавно змінився на донецький. Юрій Бойко (попри роботу в Луганській області) цьому критерію не відповідає — принаймні порівняно з Тарутою. Інша річ, що такі варіанти мають мало спільного з управлінням та ефективністю, але це вже деталі.

Тут можна було б підкреслити, що «все це відбувається в умовах хронічного недофінансування». Однак на такі «дрібниці» ніхто, за винятком самих нафтогазовиків, давно не звертає уваги.

І по-своєму мають рацію. Приміром, торік із необхідних 5,77 млрд. капвкладень у НАК реально інвестували 2,86 млрд., тобто рівно половину. Ну й що з того? Усе цілком нормально працювало, там підлатали — тут заштопали. Більше того, торішні 50% — це мало не успіх, у кожному разі, на тлі середньорічних 30%.

Related video

Ні нинішнього, ні наступного року нічого не розвалиться. Інша річ, що через п’ять-десять років, коли все почне ламатися, недовкладені зараз гроші ми все одно витратимо, але це буде вже інша пісня. І співатимуть її інші люди. Та й, судячи з усього, займатиметься нашими проблемами на той час уже міжнародний газотранспортний консорціум. А може, і його передадуть комусь в управління?

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter або Відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК