Нічого особистого. Тільки географія

Скраплений газ - один із небагатьох енергоносіїв, у транзиті якого Україна ефективно використовує свій потенціал. Життя в цьому сегменті енергоринку вирує: обсяги транзиту постійно зростають, відкриваються нові перевалочні комплекси. Росія і Казахстан - основні власники транзитного газу - планують значно наростити виробництво й експорт. Однак роль України в цих планах поки що не визначено. Є всі підстави вважати, що для збереження транзитних обсягів Україні доведеться дуже постаратися.

Кінець вересня ознаменувався для Криму значущою подією - у Керченському морському торговельному порту було введено в експлуатацію термінал з перевалки скраплених вуглеводневих газів (СВГ) «АЕГаз-Термінал». Комплекс призначений для транспортування скрапленого газу з Росії та Казахстану в Туреччину, а також у Середземноморський регіон.

Інвестори - казахстанські компанії «Дала-Груп» і «Дала-Транс» - вклали в керченський комплекс близько 25 млн. дол. Зазначу, що спочатку, в 2005 році, інвестори планували ввести комплекс в експлуатацію буквально через рік, у 2006-му. У результаті плани справдилися наполовину: комплекс побудували справді рекордними темпами, всього за рік, але цей рік змістився на шість років. Інвестор категорично спростовує версію про протиріччя з місцевою владою, списуючи затримку на внутрішні проблеми. Так, кілька разів зривалися домовленості про кредитування, змінився і склад акціонерів проекту.

Щире задоволення керченської і кримської влади зрозуміле: нове підприємство, безумовно, створить нові робочі місця і почне працювати в тому числі й на місцевий бюджет. Досить красномовно свідчить про зміни той факт, що новий комплекс із сучасним обладнанням побудовано на місці руїн ще радянського автопідприємства, які раніше так органічно доповнювали депресивний пейзаж промислового регіону.

Номінальна потужність нового термінала в Керчі - 1 млн. тонн, що дозволяє віднести його до великих, за галузевими мірками, об’єктів. Головне ж питання, яке стоїть перед власниками «АЕГаз-Термінала», - на скільки використовуватиметься потенціал об’єкта. Це питання не менш гостро стоїть і перед іншими перевалками.

Виходь будуватися!

Транзит скраплених газів - одна з тих галузей, де досить потужно розкрився транзитний потенціал України, про який прийнято так багато говорити, але нічого не робити. У нашому випадку основною передумовою є знаходження на Заході великого споживача скрапленого газу в особі Східної Європи, а на півдні - Туреччини, світового лідера зі споживання пропан-бутану. З іншого боку маємо Росію і Казахстан, які володіють надлишковим ресурсом скрапленого газу.

Згідно зі статистикою «Укрзалізниці», за вісім місяців 2012 року по Україні транзитом проїхало 1,93 млн. тонн СВГ, що на 3% більше, ніж 2011-го. За цей період на різні скраплені гази припало близько 40% усього транзиту нафтопродуктів через Україну. Близько 63% обсягів було відправлено з Росії, 35% - з Казахстану, решта - з Білорусі.

Трохи більше половини транзитних обсягів іде в українські порти. Потужності з приймання СВГ розташовані в Одесі, Іллічівську, Керчі (з урахуванням «АЕГаз-Термінала» там уже чотири перевалки), а також у Рені (невелика перевалка на Дунаї). Морем основний обсяг газу відправляється у Туреччину, невелика його частина йде в Середземномор’я.

Майже 47% транзитних обсягів скрапленого вуглеводню транспортується через Україну в країни Східної і Західної Європи. Сухопутні українські перевалочні комплекси сконцентровано в Закарпатті: два в Мукачівському районі та один у Чопі. Якщо на морі газ перевантажується із залізничних цистерн у танкери, то на залізничній перевалці СВГ-ресурс перевантажується з ширококолійних цистерн радянського зразка у вузькоколійні євроцистерни.

З урахуванням тенденції збільшення споживання газу в Європі і Туреччини на українських кордонах активізувалося будівництво. Так, на початку 2011 року був введений в експлуатацію «ТЕС-Термінал». Запуском перевалки в Керчі кримські бізнесмени, по суті, порушили монополію в морській перевалці групи «Приват», яка має у своєму розпорядженні термінали в Одесі, Іллічівську і Керчі. У липні 2011 року відбулися торжества з приводу введення в експлуатацію перевалки «ПетроКарбоХем-Мукачеве», побудованої на гроші казахських акціонерів.

Поки в Мукачевому святкували відкриття свого об’єкта, у Керчі вже кипіла робота на «АЕГаз-Терміналі», який презентували у вересні 2012-го.

Чекаючи ресурсу

Усі інвестори, які вклали гроші в перевалочні комплекси, орієнтуються на оптимістичні прогнози зі зростання виробництва скрапленого газу в Росії та Казахстані. Одним із головних локомотивів виробництва газу в Російській Федерації стали законодавчі зміни 2009 року, спрямовані на утилізацію попутного нафтового газу на нафтопромислах. При видобутку нафти на родовищах з пластів вилучається великий обсяг попутного газу, що складається в основному з фракцій пропану і бутану. Нафтовикам дешевше спалити газ на місці, ніж переробити його і відправити споживачу. З екологічних міркувань російська влада вирішила боротися із забруднюючими атмосферу факелами.

Поряд із поглибленням переробки попутного газу в Росії зростають і обсяги видобутку нафти. Фахівці «Сибура» (найбільшого російського виробника) до 2015 року прогнозують 60-відсоткове збільшення випуску СВГ у РФ - до 16,8 млн. тонн.

Потенціал зростання в Казахстані також пов’язаний зі збільшенням видобутку вуглеводнів. Так, уже на початку 2013 року розпочнеться активна фаза експлуатації морського родовища Кашаган. Строки введення в експлуатацію найбільшого за останні 40 років родовища багато разів відкладалися, однак нещодавно казахстанська влада підтвердила - січень 2013 року. План на перший рік експлуатації - 13 млн. тонн нафти. Однак на піку виробництва Кашаган видаватиме до 50 млн. тонн на рік. Щоправда, поки що важко спрогнозувати виробництво СВГ у Казахстані, однак можна з упевненістю сказати, що темпи його виробництва будуть вищими, ніж у Росії.

Куди піде газ?

Це питання не дає спокійно спати власникам українських газових перевалок. Як відомо, політика Росії відносно експорту енергоресурсів зводиться до мінімізації поставок через сусідні країни і максимального завантаження власних портів. Красномовними прикладами цієї стратегії є газопровід «Північний потік» і активне просування «Південного потоку». Ще варто згадати нафтопроводи БТС і БТС-2, що знизили актуальність «Дружби», яка проходить через Україну і Білорусь, а також ССТО, що дозволив сконцентрувати експорт нафти на Далекому Сході. Переорієнтувати залізничний експорт російського дизпалива в Європу із суміжних країн на власні порти дозволив проект «Північ» (мережа трубопроводів і велика перевалка в Приморську).

Вищеописана політика в останні роки торкнулася і скрапленого газу, експортні обсяги якого продовжують зростати. Так, у 2012 році був запущений термінал «Таманьнефтегаз» у районі чорноморського мису Залізний Ріг (Краснодарський край). У Тамань уже пішла частина нафти, що раніше перевалювалася в Одесі, туди ж незабаром відправиться і весь нафтовий потік, що годував в останні роки державну «Феодосійську нафтобазу». Крім того, таманський термінал до кінця нинішнього року планує вийти на потужність з перевалки скраплених газів в 1 млн. тонн на рік. Достатньо подивитися на карту, щоб зрозуміти, що цей мільйон тонн візьмуть в українських портах.

А на друге півріччя 2013-го запланований запуск великої перевалки на півночі Росії - у порту Усть-Луга (Ленінградська область), річна потужність якого становитиме 1,5 млн. тонн. Використовуючи цей термінал для поставок у Західну Європу, Росія також одержить альтернативу Україні. «Торік ми експортували понад півтора мільйона тонн СВГ, тому вже тоді могли б завантажити Усть-Лугу на 100%. Скажу, що стоїть завдання з моменту запуску використовувати його по максимуму», - сказав в інтерв’ю українському інтернет-виданню Oilnews Олексій Родичев, керівник напрямку маркетинг дирекції вуглеводневої сировини «Сибура».

У режимі нон-рекордс казахи зізнаються, що привабливість українських перевалок значно впала після створення Митного союзу, у результаті чого набагато подешевшало транспортування в російські порти. Та й без цього, кажуть у власників ресурсів, уже давно немає бажання зайвий раз зв’язуватися з «Укрзалізницею».

Втім, росіяни не поспішають хоронити українські перевалки. Незважаючи на те, що до кінця наступного року Росія матиме 2,5 млн. тонн нових потужностей з перевалки скраплених газів, росіяни планують до цього часу виробити стільки газу, що вистачить на всіх. Однак точних цифр вони не називають.

Що стосується Казахстану, то його експортний потенціал залежатиме від політики акціонерів Кашагану і від влади країни. Сьогодні казахстанський ринок скрапленого газу важко назвати цивілізованим, тому не виключене його жорстке регулювання, як це відбулося зі світлими нафтопродуктами. Крім того, нині країна має намір інтенсивно наростити споживання СВГ усередині країни.

Іншими словами, чи перекриють Росія з Казахстаном 2,5 млн. тонн нових потужностей до 2013 року зростаючим виробництвом, поки що не зрозуміло.

Робота ліктями

Чимало залежить і від власників українських перевалок. Зокрема, йдеться про тарифи. Як зізнався представник одного з комплексів у Керчі, тарифи ще вдається утримувати на колишньому рівні. «Поки розкачується Тамань, у нас є ресурси. Але конкуренція зростає, і тільки-но хтось першим піде вниз, за ним ринуться всі», - вважає кримчанин.

Втім, навіть без Усть-Луги і повноцінної Тамані конкуренція в галузі транзиту СВГ через Україну вже досить гостра. Про це, зокрема, свідчить і конфлікт у Криму. Нагадаємо, що в січні 2012 року за абсурдними обвинуваченнями були затримані власники корпорації «ТЕС», до якої входить перевалочний комплекс у Керчі. Реальних причин переслідування висувалося багато, однак люди, обізнані із ситуацією, однозначно вказують на перевалочний бізнес корпорації. Підтверджують версію і дані по транзиту: тільки за вісім місяців цього року в Керч з Одеси та Іллічівська «перетекло» понад 100 тис. тонн транзитного газу.

Тепло прийняли в Керчі й «АЕГаз». Авторитетне професійне видання «сплутало» пусконалагоджувальні роботи, під час яких виявляються й усуваються неполадки, з першим відвантаженням, і поширило інформацію про ненадійність об’єкта.

Непроста ситуація в «ПетроКарбоХем-Мукачеве». Власники термінала дотепер не знайшли великих обсягів для виходу на планову потужність і поки що перевалюють украй невеликі ресурси. Очевидно, знайти газ у Росії і Казахстані, попри зростання його виробництва, все ж таки дуже непросто.

Резюмуючи вищезазначене, можна сказати, що інвесторам «АЕГаз-Термінала» та іншим, які вклали кошти в перевалку в Україні, вочевидь не світить відпочинок на Чорноморському узбережжі. Замість цього їм доведеться, по-перше, активно працювати ліктями в таких щільно населених районах, як Керч і Мукачеве, а по-друге, переконувати ресурсотримачів в Астані і Москві спрямувати зростаючі обсяги саме на них.