Нас очікує газовий апокаліпсис? Якщо не зупинити системної деградації галузі газопостачання

Ще до початку страйку працівників газорозподільних підприємств (обл- і міськгазів) у Дніпропетровську керівництво групи компаній «Газекс-Україна» провело семінар на особливо актуальну нині тему «Забезпечення охорони праці та промислової безпеки» із солідним складом учасників — фахівців газової галузі України і Росії. Не треба пояснювати, чому місцем цієї зустрічі було вибрано саме Дніпропетровськ, що пережив торік страшну трагедію, жертвами якої в результаті вибуху природного газу в будинку по вул. Мандриківській, 127, стали 23 чоловіка.

Дискусія була фаховою, емоційною та інформаційно насиченою. На жаль, висновок із неї випливає зовсім не оптимістичний. Дніпропетровська трагедія аж ніяк не випадок, а закономірність. До випадку можна віднести хіба що такий факт: трагедії, подібні до дніпропетровської, поки не стали масовими. Та й вони не за горами, якщо не зупинити системної деградації галузі газопостачання в країні. Такий висновок можна зробити з почутого на семінарі.

Більш конкретно узагальнив на прес-конференції результати дискусії директор «Газексу» Віталій Дем’янюк. Він повідомив, що галузь наблизилася до крайньої межі. Лише після трагедії на вул. Мандриківській компанія витратила 25 млн. грн. на ремонт дніпропетровських газових мереж. Однак модернізації потребує вся газорозподільна система України, на що потрібно 3 млрд. грн. Із такими грішми з цим завданням можна впоратися за три роки. У держави, основного власника мереж, грошей на це немає, єдиний вихід — залучати інвесторів. Своєю чергою, короткострокові контракти не дають змоги, наприклад, компанії «Газекс-Україна» планувати капітальний ремонт газорозподільної системи, заявив В.Дем’янюк. Щоб фінансувати галузь у достатніх обсягах, потрібні також нові тарифи на транспортування газу, які вже давно перейшли з розряду економічної проблеми в політичну.

Більш того, зазначали учасники семінару, нинішня система виділення коштів на утримання й ремонт газопроводів (3—4% залишкової вартості майна) нікуди не годиться. Виділених у такий спосіб грошей катастрофічно не вистачає не тільки на профілактичний ремонт, а й на усунення наслідків аварій.

Водночас фінансова проблема — далеко не єдина в галузі й, можливо, не головна. Вибух газу в будинку на вул. Мандриківській, 127, лише відкрив комплексний нарив, що давно вже визрівав у системі газопостачання. Наведу тільки деякі з фактів і думок, що пролунали під час дискусії.

Нині дуже багато говорять про наш рух до Європейського Союзу. Що ж стосується газової галузі, пролунало в одному з виступів, то очевидним є рух у зворотному напрямку — до Радянського Союзу. В усьому цивілізованому світі законодавчими і нормативними документами чітко регламентовано відповідальність власника газових служб за підтримання в робочому стані та безпеку кожного об’єкта в складній системі газового господарства. Відповідальність за їх стан чітко диференційована між суб’єктами обслуговування газових мереж та їх власників. При соціалізмі за все відповідали газові служби, навіть за об’єкти, які не мали до них безпосереднього стосунку, тим самим породжуючи колективну безвідповідальність. За умов недосконалого законодавчо-нормативного регулювання така система зберігається в нас і нині.

Її похідною є і так званий людський чинник. У галузі нині діє система саморуйнування. З неї масово йдуть кваліфіковані фахівці. Зарплатою в 800—1000 гривень їх не утримаєш. Непідго­тов­лені кадри, які приходять їм на зміну, самі є джерелом підвищеної небезпеки в галузі. Що, зрештою, й продемонстрували дніпропетровські події.

Донедавна, як зазначив начальник територіального управління Держгірпромнагляду по Дніпропетровській області Анатолій Кожушко, організацію, яку він представляє, відсторонили від контролю побутових газових мереж. Тільки дніпропетровська аварія змусила повернутися обличчям до цієї проблеми. Нещо­дав­но постановою уряду на цю службу було покладено обов’язок нагляду й технічного аналізу нещасних випадків і аварій на газових мережах у побутовому секторі. На підсумковій колегії голова Державного комітету України з промислової безпеки, охоро­ни праці й гірничого нагляду Сергій Сторчак особливо наголосив, що до дніпропетровської трагедії в нас було одне життя, після неї — зовсім інше. Втім, як показали більшість виступів, усвідомлення проблеми ще не привело до пошуку якісно нових, системних шляхів її розв’язання.

Для багатьох учасників семінару став приємним відкриттям високий науковий потенціал, продемонстрований у доповідях начальника відділу ДП «Науканафто­газ» Ольги Дідошак і начальника сектора філії ВНДПІТрансгазу Раїси Сімкіної. Що, своєю чергою, свідчить про відсутність ефективних зв’язків і взаємодії між науковими установами галузі й безпосереднім виробництвом, без чого просто неможливо розв’язати давно назрілі проблеми реформування і модер­нізації газового господарства.

Наочним свідченням такого дисбалансу може служити потреба винести газопроводи з глибини на поверхню, застосувати інші сучасні технології при транспортуванні газу. Це допомогло б розв’язати дуже багато проблем безпеки експлуатації газотранспортної системи. Тим більше, що є світовий досвід модернізації газових мереж. Багато керівників галузі, як зазначалося під час дискусії, постійно їздять за кордон для вивчення передового досвіду. Та, схоже, далі їхніх робочих блокнотів він не поширюється. Галузь технологічно стагнує й живе за рахунок давно застарілих напрацювань.

Насамперед, як переконана абсолютна більшість учасників дискусії, потрібна національна програма реформування газового господарства країни. Без консолідації зусиль влади, наглядових органів і бізнесу неможливо максимально об’єктивно підійти до вирішення питань забезпечення промислової безпеки в галузі газопостачання регіонів, обміну досвідом, об’єднання зусиль і розробки єдиної стратегії значного зниження аварійності при користуванні газом у промисловості й побуті, а також намітити координацію різноманітних структур для подолання наслідків аварій. Ця думка як крик душі в тому чи іншому варіанті звучала в багатьох виступах.

Особливо гостру дискусію викликало обговорення причин дніпропетровського вибуху. Заводська комісія, за свідченням одного з її експертів, представника Центру сертифікації й контролю якості будівництва об’єктів нафтогазового комплексу, після повної дефектації (визначення дефектів) газорозподільного пункту (ГРП), що має три ступені захисту — відсікач, запірний клапан і регулятор, установила таке. По-перше, устаткування відслужило вже три передбачені нормами експлуатації терміни. Одне це свідчить, що розраховувати на його надійність і безпеку неможливо.

По-друге, було виявлено додаткові зміни, внесені в конструкцію устаткування, які не відповідають ні паспортам, ні технічній документації. Про ступінь безвідповідальності при невчасному й неякісному проведенні регламентних робіт і капітальних поточних ремонтів свідчить такий факт: при перевірці режимів налагодження устаткування запірний клапан спрацював при вдвічі більшій, ніж передбачено, нормі тиску. Перевірка показала, що при монтажі його встановили неправильно, у неробочому положенні. Мембрану було розірвано, нову встановлено на стару. Прокладка також мала пробій, було встановлено некондиційну пружину.

По-третє, коли комісія відкрила ГРП, з’ясувалося, що регулятори хтось відключив, тому встановити, на який тиск їх налагоджено, було неможливо. Хто це зробив, тепер з’ясовують слідство і суд. Виявлено й інші грубі дефекти в устаткуванні.

У висновку комісії також стверджується, що «записи в журналі з виконання регламентних налагоджувальних оглядів... не повністю відображають вимоги чинного нормативного документа, правил безпеки систем газопостачання України». Більш того, їх аналіз показав наявність відвертих приписок і недостовірних даних про проведення регламентних робіт. У зв’язку з цими й іншими виявленими комісією порушеннями зроблено висновок, що «вибух стався в зв’язку з підвищенням тиску в газопроводі низького тиску систем газопостачання й невиконанням передбачених регламентом організаційних і технічних дій з ремонту та підтримання в робочому стані устаткування».

Тим часом, зосередившись на глобальних проблемах газової галузі, учасники семінару залишили без уваги не менш важливу складову забезпечення охорони праці й промислової безпеки — ефективність роботи державних контрольних служб і відповідних підрозділів безпосередньо на підприємствах. Про те, що й тут обстановка далека від райдужної, свідчать проведені з 26 травня по 1 червня 2008 року інспекторами територіального управління Держгірпромнагляду в Дніпропетровській області 176 перевірок стану промислової безпеки й охорони праці на підприємствах Дніпропетровського регіону. Але ж це були планові перевірки, які традиційно не є проблемою для гігантів гірничо-металургійної галузі.

У великих підприємств достатньо ресурсів, щоб «погратися в показуху» тиждень-другий. Та навіть в умовах, коли про майбутні перевірки керівникам підприємств було відомо заздалегідь, через порушення вимог безпеки в 210 випадках припиняли експлуатацію устаткування або виконання робіт, 66 працівників притягнуто до відповідальності, у тому числі перших керівників підприємств. Водночас у 90% випадків санкції було накладено на дрібні приватні фірми, що спеціалізуються на виконанні підрядних робіт. Перевірки з усією очевидністю показали, що на багатьох із зазначених підприємств робота з охорони праці не велася або була формальною. Життя та здоров’я людей відходять на задній план, коли на перше місце ставляться прибуток і виконання інших техніко-економічних показників.

На жаль, поки що передумов для зміни пріоритетів в Україні немає. Як на законодавчому, так і на виконавчому рівні робота в сфері промислової безпеки не виходить за рамки декларацій і розпоряджень, які мало кого хвилюють. Наглядові органи виконують свою роботу за планами і фор­мально, не маючи навіть за гострого бажання важелів впливу на адміністрацію підприємств і власників. Служби з охорони пра­ці на підприємствах беззубі, бо одержують зарплату в касах заводів і фабрик. А власникові в умовах нашого надто ліберального законодавства в царині охорони праці дешевше заплатити штраф або відкупитися, ніж вкладати мільйони й мільярди в сучасне безпечне устаткування, що зведе до мінімуму участь людини у виробничих процесах. У результаті ми маємо те, що маємо.

На цьому тлі вже не дивують результати однієї з нещодавніх прокурорських перевірок, коли було встановлено, що, наприклад, на багатьох підприємствах Кривого Рогу (включаючи найбільш благополучні й успішні) в цехах відсутнє навіть найпотрібніше та найелементарніше — система вентиляції; працівники не одержують засобів індивідуального захисту; отруйні речовини зберігаються в неналежному вигляді.

Начальник Криворізького гір­ничопромислового територіального управління Держгірпром­нагляду Олег Чередниченко переконаний, що нині питання безпеки праці залежить передусім від керівників підприємств, котрі далеко не повною мірою усвідомлюють ступінь життєвої важливості цих непростих питань. Більш точно і нещадно охарактеризував ситуацію в цій галузі президент Академії гірничих наук України Володимир Бизов. «Керують складними виробничими процесами футболісти й кавеенники. Вони зовсім не розуміють того, що відбувається в галузі. Вони бачать тільки прибуток. А те, що потрібно виконати гірничокапітальні роботи, закупити новітнє устаткування, навчити людей по-новому трудитися, — це їх найчастіше абсолютно не цікавить», — зазначив професор.

Не виняток і газова галузь, що підтвердила нещодавня перевірка територіальним управлінням Держгірпромнагдяду по Дніпропетровській області дев’яти підприємств, які виконують будівельно-монтажні роботи на магістральних газопроводах і системах газопостачання. При обстеженні виявлено 75 порушень вимог промислової безпеки й охорони праці.

Аналіз причин травматизму свідчить: найбільша кількість травм на виробництві припадає на організаційні чинники (2007 року — 70%). Серед них переважають порушення вимог безпеки під час експлуатації устаткування, невикористання або відсутність засобів індивідуального захисту, порушення правил дорожнього руху, трудової й виробничої дисципліни, залучення до виконання робіт працівників не за фахом, незадовільне навчання безпечних умов праці.

Технічними причинами (у тому числі незадовільним технічним станом виробничих об’єктів, засобів виробництва, недосконалістю технічного процесу) пояснюються 19% нещасних випадків. Із психофізіологічних причин — алкогольне або наркотичне сп’яніння, незадовільний стан здоров’я постраждалих, а також травмування на робочих місцях унаслідок протиправних дій сторонніх осіб — сталося понад 10% випадків травмування.

Цей аналіз більш ніж переконливо свідчить про те, що не інвестиційно-фінансові проблеми і навіть не безумовно занижені тарифи на транспортування газу є системними руйнівниками галузі. На жаль, людський, фаховий, організаційно-управлінський чинник залишається основним у цілому комплексі проблем не тільки охорони праці та промислової безпеки, а й ефективності економіки газової галузі загалом, тому що не створює належних умов і не сприяє успішній мотивації праці на виробництвах із високим ступенем ризику та відповідальності за неадекватно низької її оплати. Він же є й єдино надійною ланкою, за допомогою якої можна витягти весь ланцюг системної деградації газової галузі, яка дедалі частіше нагадує про себе аваріями і трагедіями як на виробництві, так і в комунальному секторі.