ЗА ПЕРЕКОПОМ ДЛЯ НАС ГОРІЛКИ НЕМАЄ? ПРО ОСОБЛИВУ РОЛЬ АКЦИЗУ В ЖИТТІ КРИМУ

Акциз — важливий бюджетоутворюючий податок у кожній країні світу. Це прямий податок на товари, які мають особливі і стійкі споживчі властивості і на які, відповідно, існує підвищений і гарантований попит. Саме тому його значення й роль у Криму зовсім не ті, що в житті будь-якої іншої області України, адже півострів щороку відвідують протягом курортного сезону до 5 млн. приїжджих, часто з грошима, спеціально відкладеними на купівлю саме підакцизного товару («Гульнемо на курорті!»). І це дає можливість практично на дурняк підвищити надходження до бюджету: знай собі розливай та завозь у магазини ці самі підакцизні товари — зазвичай спиртне та сигарети! — і коси грошики в казну. Та не все так просто в реальності, як у мріях...

Наприклад, за вісім місяців нинішнього року в Криму отримано 156,1 млн. грн. акцизного збору з усіх видів товарів, що на 84,3 млн. більше, ніж за той самий період торік. Причому основна частка припадає на акцизний збір із лікеро-горілчаної продукції — 133,3 млн. (85,4%), що на 78,9 млн. більше торішнього. Від реалізації вина отримано 12,7 млн. (2000-го — 9,4 млн.), пива — 5,2 млн. проти 2,6 млн. торік, від тютюну й тютюнових виробів — 4,9 млн., тоді як рік тому — 4,5 млн.

А ось і парадокс: сумарно від продажу шоколаду, кави та іншої підакцизної продукції харчової промисловості надійшло... менше тисячі гривень. П’ємо, навіть не закушуючи? Придивімося ж пильніше, що коїться в галузях, які випускають підакцизні товари.

Статистика галузі

Лікеро-горілчана продукція. Зрозуміло, що зростання акцизних надходжень прямо пов’язане із початком у вересні минулого року експерименту для виробників підакцизних товарів, який проводиться в Криму. Сенс його полягає в тому, що, за рішенням Верховної Ради автономії, поки Крим має право розпоряджатися всім своїм акцизом, підприємства стимулюються тим, що, по досягненні ними певного базового рівня обсягів цього податку і за умови постійного його нарощування, кримський бюджет повертає їм половину сум, які перевищують базовий рівень. Відтак за вісім місяців ц.р. обсяг виробництва горілки та коньяків зріс у натуральному вираженні майже вдвічі і досяг 2,7 млн. декалітрів. Це відбулося в основному за рахунок зростання обсягів у фірмі «Союз-Віктан» (у 1,9 разу), питома вага якої в обсязі виробництва підгалузі становить 97,2 відсотка. Підприємство працює в умовах економічного експерименту з серпня 2000 року, його виробничі потужності використовуються на 90 відсотків. До бюджету «Союз-Віктан» перерахував 130,6 млн. грн. акцизного збору.

По суті, підприємство можна визнати монополістом у галузі. Наприклад, обсяг виробництва на Азовському лікеро-горілчаному заводі за цей час становив лише 335,4 тис. грн., що в оптових порівнянних цінах значно перевищує рівень попереднього року. Однак виробничі потужності на ньому задіяні лише на 1,4 відсотка. У листопаді 2000 року завод брав участь в експерименті, а 2001-го через проблеми зі збутом жодного разу не виконав його умов і, відповідно, не отримував фінансової підтримки. А раніше цей завод платив до 12 млн. грн. податків до бюджету автономії!

На інших підприємствах справи ще гірші. Спільне підприємство «Інтавр» (на базі потужностей ВАТ «Атланта») протягом останніх двох років знижує обсяги виробництва. Інші лікеро-горілчані заводи (АТЗТ «Таврида», ЗАТ «ЛГЗ «Лідія») нинішнього року працювати й не починали.

Пивоварна промисловість. За цей рік обсяг виробництва тут виріс на 28,1 відсотка, порівняно з аналогічним періодом 2000-го. Зростання обсягів відбулося в основному за рахунок ВАТ «Пивобезалкогольний комбінат «Крим» (30 відсотків), що дозволило підприємству отримати 1,6 млн. грн. прибутку. ВАТ «Євпаторійський пивобезалкогольний завод» припинив випуск підакцизної продукції, а ВАТ «Керченський пивзавод» практично не працює, перебуваючи у стадії банкрутства.

Виноробна промисловість. Колись виноробство Криму було одним з важливих джерел поповнення бюджету. Однак скорочення державної допомоги сільському господарству позначилося на виноградарстві, а нестача власних оборотних коштів для розширеного відтворення та підтримки існуючих виноградників призвела до зменшення врожайності, скорочення валових зборів ягід. Протягом останнього десятиліття площа виноградників у плодоносному віці скоротилася на 25,3 відсотка, валовий збір винограду — на 43,2, врожайність — на 23,8 відсотка.

У виноробній підгалузі Криму виробництво коньяку зросло нинішнього року на 14,7 відсотка (117 тис. декалітрів); а ось виробництво виноградних вин знизилося — на 5,2 відсотка (1 млн. декалітрів).

Є кілька чинників, що стримують розвиток виноробства. По-перше, вважають у Мінекономіки Криму, не повністю задіяно організаційно-управлінський чинник. На думку багатьох фахівців, весь виноградовиноробний комплекс автономії мав би розвиватися за однією узгодженою програмою, мати спільну стратегію, але її, на жаль, ще не вироблено.

З другого боку, низька купівельна спроможність населення так би мовити сприяє насиченню внутрішнього ринку неякісним імпортним і фальсифікованим вином, а також утруднює виробництво й реалізацію високоякісних массандрівських вин. А жорсткі квоти, високі ставки акцизного та митних зборів ускладнюють експорт їх. Нинішнього року дала про себе знати тенденція до зниження виробництва шампанського — більш як на чверть у натуральному вираженні. Тут позначилися проблеми з тарою — тепер пляшки доводиться закуповувати в Молдові, а це додаткові витрати, до того ж виникли ускладнення з придбанням корка. Серйозної шкоди завдано також фальсифікацією ігристих вин. Дало про себе знати і нове явище на цьому сегменті ринку — витіснення шампанського дешевими слабоалкогольними напоями на кшталт сумішей алкоголю із соками, орієнтованими в основному на небагатого покупця.

Та все ж, на думку Ради міністрів Криму, найголовніша причина падіння обсягів виробництва і реалізації лікеро-горілчаної продукції, за винятком фірми «Союз-Віктан», — неготовність кримських підприємств до високої конкуренції на внутрішньому ринку як України в цілому, так і Криму зокрема...

Тютюн і тютюнові вироби. Помітна частка в обсязі акцизного збору належить ВАТ «Феодосійська тютюнова фабрика»: нинішнього року вироблено сигарет у 1,7 разу більше, ніж торік (тоді був спад приблизно на 20 відсотків проти 1999-го). З липня 2001-го підприємство бере участь в експерименті і після планового ремонту цієї осені намічає й далі нарощувати обсяги виробництва, що дозволить бюджетові до кінця року одержати 7,2 млн. гривень акцизного збору.

Технологія конкуренції

Основна конкуренція між кримськими та іншими українськими підприємствами-виробниками простежується на горілчаному «сегменті». Так, на лікеро-горілчаному ринку Криму активно діють Немирівський лікеро-горілчаний завод, що має силу-силенну дилерів у Криму, Кіровоградський лікеро-горілчаний завод, що спирається на партнерів у Севастополі, Сімферополі, Керчі, виробничо-комерційна корпорація «Алко» (м. Київ), Золотоніський, Івано-Франківський, Вінницький лікеро-горілчані заводи, фірма «Гетьман», які також утворили оптові фірми-дилери, що одержують продукцію в різноманітному асортименті зі знижкою від заводської ціни, відстрочкою платежу й активною рекламною підтримкою.

Таким чином, витіснення підакцизних товарів кримських виробників із власного ринку відбувається за рахунок ввезення дуже дешевої аналогічної продукції з інших регіонів. Очевидно, на територію автономії ввозиться також багато горілки та вина, вироблених нелегальним шляхом без сплати виробником акцизного збору, внаслідок чого різко зменшилася наповнюваність бюджету через фактичне перетікання коштів у тіньовий оборот, вважають в уряді автономії. Величезної шкоди торговим маркам кримських виробників завдає саме фальсифікація, що призвело до підриву авторитету кримської продукції.

За даними уряду Криму, 1998 року від отруєння фальсифікованою горілкою на півострові померла 251 особа, а торік — уже приблизно 500 осіб. На спеціальній нараді в уряді зазначалося, що «виробники фальшивої горілки оголосили війну Криму, а тому варто оголосити справжню війну у відповідь фальсифікаторам спиртних напоїв». Рескомітет із захисту прав споживачів пропонує запровадити спеціальне територіальне маркірування лікеро-горілчаної продукції, однак фахівці сумніваються: техніка підробки сягнула такого рівня, що у фальсифікаторів будь-які марки, у тому числі акцизні, виходять навіть якіснішими за оригінали. Отже, окрім зростання непродуктивних витрат, територіальне маркірування нічого не дасть. Водночас слід визнати, що дійового механізму боротьби з фальсифікатом досі не винайшли...

Для підтримки місцевих виробників підакцизних товарів міністерство економіки кримського уряду пропонує вжити термінових заходів. На думку його фахівців, необхідно створити сприятливіші економічні умови, а саме пільгове кредитування, надання відстрочок і розстрочок зі сплати податків, зниження ставок місцевих податків і зборів, надання пільг у деяких видах оподаткування на певний термін у рамках чинного законодавства. Настав час упорядкувати методику перевірок контролюючими органами і силовими структурами місцевих виробників й ефективніше боротися з нелегальним виробництвом алкогольних напоїв та підпільним ввезенням спирту в Крим. Мінекономіки планує проведення глибоких рейдів-перевірок підприємств роздрібної й оптової торгівлі, при яких можна буде виявити весь ланцюжок: походження товару, його якість і документальне оформлення. Пропонується навіть піти на такий захід, як першочерговий розрахунок із кримськими підприємствами торгівлі за продукцію, отриману від кримського ж виробника. Мінекономіки вважає, що місцеві підприємства мають отримувати всіляку підтримку з боку органів державної влади у розв’язанні всіх проблем, що виникають при веденні господарської діяльності, — акциз, певне, того вартий!..

Оскільки Верховна Рада України надала право Криму залишати нинішнього року весь акциз у бюджеті автономії, а отже уряд АР має право самостійно встановлювати його величину, — міністерство економіки, аби підвищити конкурентоспроможність кримської продукції і збільшити надходження до бюджету, пропонує повернутися до режиму особливого оподаткування цих підприємств. Тобто вважає за доцільне зменшити ставки акцизного збору з кримської продукції при одночасному збільшенні обсягів її вивезення за межі Криму і зростанні надходження податків у бюджет за рахунок цього вивезення.

Звісно, кримський експеримент із акцизом дуже вигідний з економічної точки зору, однак з моральної — дуже сумнівний. По-перше, він веде до перекосів бюджету, непомірно збільшуючи в ньому частку саме алкогольного (точніше саме горілчаного!) акцизу на шкоду іншим надходженням. Отримуючи «легкі» алкогольні гроші, фінансисти не дуже дбають про зростання інших податків, механізми стимулювання якості та конкурентоспроможності інших кримських товарів. Чи не тому місцевий ринок наповнюється здебільшого за рахунок ввезення одягу, взуття, меблів, техніки з-за кордону. По-друге, що, зрештою, для Криму важливіше: прославитися власною фірмовою горілкою, що цілком реально, — чи, може, здобути авторитет славетного виробника корисніших для суспільства товарів, скажімо — фірмового кримського одягу? Це теж реально, але, звісно, складніше. Однак експерименту для швейних фабрик ще ніхто не придумав. Горілку розливати легше. Отже, йдемо перевіреним радянським шляхом: треба наповнити бюджет — розливай гірку? Тому так невдоволені на півострові завезенням алкогольної продукції (причому якіснішої) з «материка»: мовляв, за Перекопом для кримчан горілки немає і не повинно бути...

Та чи правильно це? Звісно, ні. Кримські виробники не мають права монополії на місцевий ринок, а кримський споживач має право купувати продукцію інших регіонів. Так само, як і покупці інших областей мають право купувати в себе кримські вина й горілки — були б вони лишень якісними і конкурентоспроможними. Вся проблема в тому, щоб перекрити шлях фальсифікатам, і щоб «некримська» продукція уживалася на кримському ринку з місцевими горілкою і вином. Як казали в радянську давнину, більше товарів хороших і різних! Єдине — щоб «без обману»...